.Space law

1. Необходимость формирование в Украине правового администрирования космической отрасли. Александр Левенко

2. Public Administration of Space Activities in Europe and the People’s Republic of China: an Example for Ukraine. Alexander Levenko, Julius Gutman

3. Публичное администрирование космической отрасли Украины и Китая: сравнительно-правовой анализ внедрения космических технологий в экономику страны. Левенко А. С.

4. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняння планування в ракетно-космічній галузі.

Левенко О. С.

5. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз залучення приватного бізнесу.

Левенко О. С.

6. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз використання трансферу іноземних технологій. Левенко О. С.

7. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз корпоратизації в галузі.

Левенко О. С.

8. Alexander Levenko. Принуждение к миру: США способствуют воссоединению Кореи? / 

   Peace Enforcement: Is the US Facilitating Korean Reunification?

9.  Alexander Levenko. Российская Федерация и Украина. 2022

10. Олександр Левенко. Космічна наука і освіта: правовий аналіз досвіду Китаю та України

11. Alexander Levenko. Вплив Україно-Російської війни (2022) на ракетно-космічну галузь України в світових тенденціях розвитку: правові та інші аспекти

12. Пропозиції до проєкту Плану відновлення розвитку України в частині ракетно-космічної галузі України в поєднанні державних і недержавних форм власності

13. Левенко Олександр. Правові та організаційні чинники створення і виконання ракетно-космічних програм в Україні

14. Alexander Levenko, Oleg Pauk, Alexander Drozdenko. Торгівля зброєю і правове обмеження щодо створення ракетної техніки в Україні: пов’язані фактори сучасної історії України

15.  Alexander Levenko. Study of the problem of citizens' access to arms in Ukraine

1. Необходимость формирование в Украине правового администрирования

космической отрасли

Alexander Levenko

Chief Constructor of Science & Space, LLC (Kyiv, Ukraine)
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372
E-mail:alexander.levenko@gmail.com

Keywords: public administration, space activities. aerospace industry, law, industrialization of space.

Автором рассмотрены исторические и правовые аспекты развития ракетно-космической отрасли Украины, как наследия производства межконтинентальных ракет (МБР) в рамках военно-промышленного комплекса (ВПК) СССР.
Рассмотрены причины появления ракетной отрасли в условиях «холодной» войны ХХ в. и тенденции выхода ракетно-космической отрасли Украины из сохранившейся структуры правового администрирования в рамках военно-промышленного комплекса прошлого века.
Оценена возможность выхода из сложившейся тупиковой ситуации в правовом администрировании отрасли в подчинении Государственного космического агентства Украины (ГКАУ) в современных условиях с привлечением частных ракетно-космических структур, что потребовало изменения законодательства и выявило нерешенные проблемы в управлении.
Украина на переломном этапе 2021 г. находится в поиске путей публичного администрирования реформирования существующей отрасли под управлением ГКАУ, и эти пути могут быть рекомендованы в результате исследования исторических, политических, правовых и технических аспектов, характерных для предыдущих периодов и имеющих практическое продолжение в настоящее время.
По мнению автора, признание существующих в мире тенденций и их отражение в украинском правовом поле является насущной необходимостью.
В результате анализа определены необходимые действия в правовом поле для повышения эффективности украинской ракетно-космической отрасли, непреодолимые на настоящий момент препятствия этому и, как вывод, направление формирования правового администрирования для устранения препятствий.

Вступление. Предпосылка развития ракетной техники в правовом противостоянии государств

Существующие в мире тенденции развития ракетно-космической / аэрокосмической индустрии определили три эволюционных этапа:
- «старый космос» (Old Space или Heritage Space), подразумевается все созданное государственными структурами различных стран, с практически неограниченным финансированием из бюджета – внедрение разработанных технологий в экономику считалось необязательным и даже невозможным из-за повышенного уровня секретности в интересах обороны, следовательно, «старый космос» предполагал невозвращаемую затратность оборонных задач;
- «новый космос» (New Space) предполагает использование частного бизнеса за счет привлечения как государственных инвестиций (компания Space-X, Rocket Lab в США и некоторые другие), так и венчурных инвестиционных компаний и собственных средств (компания Firefly Aerospace в США), а также участие негосударственных компаний в проектах государственных корпораций (участие ОАО «Днепротяжмаш» в проекте «Циклон-4» Государственного КБ «Южное» им. М.К. Янгеля), что предполагает снижение общих затрат и окупаемость внедренных проектов;
- «индустриализация космического пространства» (Industrial Space) преследует цель включения космических технологий в экономику стран; такая тенденция поддерживается законодательствами двух стран – США и Великого Герцогство Люксембург, эти страны имеют право добывать полезные ископаемые в космоса и использовать их, как подтверждение: в 2021 г. в США Varda Space Industries приступила к созданию первого завода на орбите Земли, 42 млн долларов получены от группы инвесторов (Khosla Ventures, Caffeinated Capital, Lux Capital, General Catalyst, Founders Fund) [1];
Ракетно-космическая/аэрокосмическая отрасль должна давать прибыль и сверхприбыль за счет использования космических технологий.
На всех этих этапах развития существенно изменяется публичное администрирование индустрии создания образцов ракетно- аэро-космической техники. Украина, к сожалению, остается на ущербном этапе Heritage Space, в котором концепции и будущие программы ГКАУ обречены на неудачу. В настоящее время Украину перестали воспринимать в мире, как космическую державу, Украина вызывает интерес у отдельных стран только как производитель МБР времен СССР.
В историческом аспекте Украина является осколком имперского СССР с высокоразвитым ВПК с долей 25 % и системой централизованного администрирования в виде советской модели ВПК [2, 3, 4]. В части ракетных технологий (основы будущей космической отрасли Украины) здесь располагался так называемый ракетный «Южный Куст» [5], формировавший техническое оснащение Ракетных войск стратегического назначения СССР [6, 7]. Сразу после обретения независимости Украина образовала управление ракетно-космическими войсками, расположенное в Киеве [8]. В дальнейшем эти войска были расформированы (43 ракетная армия с 5000 ядерных боеприпасов 5 апреля 1992 года Указом Президента Украины № 209 была включена в состав Вооружённых сил Украины и затем была расформирована к 01 июня 1996 года, все ядерные боеголовки вывезены в Российскую Федерацию), межконтинентальные ракеты сняты с боевого дежурства и уничтожены (до 30 октября 2001 год) по международным соглашениям [9, 10, 11] или переданы по различным условиям Российской Федерации до 2004 года, как и все законченные и незаконченные украинские проекты [12].
Образованное Национальное космическое агентство Украины начало формировать научно-технические программы, для чего был принят Закон Украины «О космической деятельности» [13]. На какой-то период времени ракетные заводы и организации в Украине оставались бесхозными, затем они вошли в подчинение в преобразованное Государственное космическое агентства Украины (1999 год). По факту: независимая Украина получила огромное ракетное наследство от распавшегося СССР и по уровню на 1991 год значительно превосходила, например, КНР [14]. К 2021 г. ракетно-космическая отрасль Украины полностью разрушена [15], а КНР занял лидирующие позиции в мире со своими луноходами и марсоходами, орбитальной станцией, безаварийными ракетами-носителями, выводящими в космос с космодромов Китая сотни высококачественных спутников [16, 17, 18]. И теперь Украина сотрудничает с Китаем [19] и покупает в Китае данные ДЗЗ высокого разрешения, получая их непосредственно с пролетающих над Украиной китайских спутников.
Факт, требующий объяснения, имеет глубокие исторически корни. Прежде всего: почему вообще появилась ракетно-космическая отрасль? В условиях современного общества потребления никто не хочет тратить деньги безвозвратно. Но так было не всегда.
В мире много аспектов развития общества, нас должна интересовать, прежде всего, Евразия, с ее противостояниями государств с различными правовыми системами. Еще в древнем мире велись войны по укрупнению государств с тотальным уничтожением населения покоренных территорий, в т.ч. с использованием правовой основы для этого [20, 21]. Древний Рим уничтожил галлов, кельтов, германские племена не раз подвергались тотальному уничтожению: так, например, уже во времена раннего средневековья было уничтожено племя русов, живших от Северных Альп до Днепра (княгиня Ольга была последней из германоязычных русов) [22].
Такое обстоятельство вызывало и сейчас вызывает негативную реакцию у менее крупных европейских государств. В результате чего в разные времена разрушены Римская [23] и Византийская империи [24], дважды Германия, Речь Посполитая, Австро-Венгрия – и, конечно же, всегда под прицелом было Московское царство - Россия (в представлении европейцев СССР и Российская Федерация остаются Россией).
Современный миропорядок сложился по результатам Второй мировой войны [25]. Была создана Международная межправительственная организация ООН [26], предназначенная, в том числе в результате принятия решений Советом Безопасности ООН, регулировать развитие стран в условиях мирного времени. К сожалению, этот международный парламент с рекомендательными функциями изначально повторил судьбу любого парламента: появились противоборствующие фракции.
Германия послужила «запалом» для Второй мировой войны. И если бы Германия не начала первой – то войну начал бы Советский Союз [27]. Почему?
У этой войны два аспекта.
Первый – передел мира [28]. До начала Второй мировой миром правила Великобритания со своими колониями и Содружеством под английской короной. Были и другие лидеры поменьше, но довольно значительные: колониальная Франция, Испания, Италия. За пределами Европы наиболее сильной была императорская Япония.
В результате лидером стали США [29, 30]. Остальные государства потеряли свой статус. Это обусловлено несколькими факторами. На территории США разорвалось всего несколько бомб с японских воздушных шаров, промышленность развилась на производстве вооружений, транспорта, продуктов питания, часть из которых по ленд-лизу передавалась конвоями из Великобритании в СССР, но передавалась не бесплатно и европейским государствам. Ленд-лиз оплачивался: подводные лодки США вывозили с Дальнего Востока СССР ящиками колымское золото [31, 32]. Европейские государства отправили в США на хранение запасы золота (президент послевоенной Франции долго пытался вернуть золотой запас из США во Францию [33]). Европа была разрушена, пострадала даже островная Великобритания.
Но была и вторая цель во Второй мировой войне: очередная попытка уничтожить Россию и ее население [34], являющуюся непредсказуемым огромным монстром, опасным для небольших европейских государств. Вспомните поход Наполеона с многонациональной европейской армией (где французов было меньшинство), Первую мировую войну. Автор полагает, что совершенно неправильно замалчивать факт ведения Великой отечественной войны в рамках Второй мировой. И надо помнить, что в войне против СССР (России) принимали участие все континентальные европейские страны, за исключением Сербии. Кто-то поставлял вооружение, кто-то продукты питания, одежду, средства транспорта, кто-то оказывал финансовые услуги и поставлял ресурсы.
Некоторые страны принимали участие в боевых действиях на законной основе, по международным соглашениям [35]. Отказался только болгарский царь Борис. 6400 французов воевали на Восточном фронте, в последние дни войны 300 французских эсэсовцев защищали Рейхсканцелярию в Берлине от советских воинов, последний награжденный рыцарским крестом был француз Эжен Вало. Участие в боях на стороне Третьего Рейха Испании (47000 человек), Италии (62000 военнослужащих, 1000 орудий и минометов, 60 танков), Румынии (220000 военнослужащих, 278 самолетов, 161 танк), Финляндии (как жертва обстоятельств) хорошо известно. Хорватия поставила на Восточный фронт три пехотные дивизии, истребительную эскадрилью (сбили 256 советских самолетов). Словакия направила для войны с СССР две пехотные дивизии, три артиллерийских полка, танки и самолеты (всего 36000 человек). Венгрия: 44000 военнослужащих, танки, самолеты, артиллерия в начале войны, с 1942 года 205000 человек, под сотню танков, и под сотню самолетов, самые верные и боеспособные союзники немцев, обращавшиеся на оккупированных территориях с местным населением более жестоко, чем германские войска.
Вывод очень простой: все континентальные европейские страны (возможно, за исключением Сербии) потерпели поражение в Великой отечественной войне – а СССР победил, сохранился, и увеличил свою территорию, это далось большой ценой, количество погибших до сих пор уточняется, это десятки миллионов человек.
Европа каждый год отмечает победу над фашистской Германией (и Германия тоже!), насколько искренни при этом руководители государств, население которых прекрасно знает, что их страна потерпела в войне поражение, участвуя в ней по факту на стороне Третьего Рейха? Это бомба замедленного действия, которая неизбежно взорвется. Это один из факторов мирового противостояния.
Победители во Второй мировой войне, изначально довольные результатом, со стороны СССР расширили социалистический блок государств со своей системой государственного управления [36], а США на первом этапе, занялись уничтожением Германии и самих немцев (Morgenthau Plan, представлен на Второй Квебекской конференции США и Великобритании, 11-16 сентября 1944 года) [37, 38, 39]: военнопленные гибли в лагерях от голода и цинги. Но эйфория победы быстро прошла, потому что война заканчивалась не здесь, а на Дальнем Востоке.
Япония капитулировала, Китай в этой войне (с учетом армии Мао Цзедуна, десятилетия сражавшейся с законным правительством Китая) потерял по официальной китайской статистике более 35 миллионов человек – военных и гражданских [40]. После капитуляции Японии США высадили десант в Пекине, Яньтае, высадка в Циндао не удалась: Народно-освободительная армия Китая (НОАК) при поддержке СССР отбила десант [41]. А потом началась война в Корее, которая закончилась ее разделом и сокрушительным поражением Китая: не помогли советские танки и самолеты [42].
Фактически, Вторая мировая война закончилась в 1954 году новым переделом мира. США не достигли мирового господства – мешал СССР [43]. Вот тогда и возникла новая форма войны: «холодная война» с демонстративным противостоянием военных сил (термин появился еще в 1945 году [44]). Нужно сказать, что «холодная война» закончилась полной победой США к 1987 году с развалом социалистического лагеря просоветских стран и последующим демонтажем СССР. Минобороны США выдало сертификаты за участие в «холодной войне», со стороны США погибли 407316 человек, пропали без вести 343 [45]. Потери СССР никто не считал.
«Холодная война» потребовала нового оружия: ядерных баллистических ракет [15, 46, 47].
Такое пространное историческое вступление необходимо для осознания тенденций развития в мире современной космонавтики, основа которой лежит в создании МБР, оружия сдерживания времен «холодной войны».
Украина в постсоветское время потеряла оборонный вектор, присущий ракетной составляющей ВПК. И до сих пор не перестроилась на задачи мирного освоения космоса с коммерциализацией космических технологий. Эта проблема может быть решена формированием современной формы правового администрирования.

Администрирование создания ракетного оружия на начальном этапе

Коротко разберем особенности публичного администрирования космической индустриализации на всех, указанных нами, этапах развития.
Автором использованы результаты исследований на постсоветском пространстве и в мире, с учетом исторических аспектов различных периодов развития правовой системы, д.ю.н. Жеребцова А. Н., д.ю.н. Малышевой Н. Р., к.ю.н. Кушнарева И. В., к.ю.н. Юзбашян М. Р, к.ю.н. Сороки Л. В., ссылки на работы которых представлены в тексте далее.
Первая баллистическая ракета США была успешно испытана в 1958 году (МБР Atlas), в СССР в 1957 году (Р-7).
Система государственного заказа и управления изначально была разной в этих странах – это был вопрос политический, связанный с правовой основой каждой из стран. Уже в 1957 году в США изготавливалась первая в мире баллистическая ракета для подводных лодок подводного старта Polaris A1. С 1960 года эти ракеты запускались на мысе Канаверал, их ступени падали в Атлантику, вторые ступени оказывались посреди океана, где успешно вылавливались советскими траулерами рыболовецких колхозов. Автору посчастливилось по роду деятельности разобрать полностью и изучить рулевой гидропривод второй ступени Polaris A1. Если в СССР практически до 70-х годов изготавливались более мощные и совершенные копии Агрегата-4 (Германия), то здесь автор увидел технику, которой у нас еще не было. В приводе использовался гидроусилитель, где зазор между цилиндрическим плунжером и гильзой золотника был два микрона. До конца существования СССР у нас удавалось изготавливать то же самое с зазором не менее пяти микрон. Были и другие интересные конструктивные решения.
Изначально в США была более развита промышленная база, работали эффективно все отрасли экономики [62]. Уже в 60-х годах ХХ в. жидкостные ракетные двигатели изготавливали на конвейере.
Но самое интересное, что увидел автор: на каждой корпусной детали американского рулевого гидропривода стояла круглая синяя чернильная печать: Kodak, 1957. В США к производству привлекались частные корпорации, в т.ч. известная нам по фотоаппаратам компания Kodak. Она специализировалась на системах управления ракет, проектировала и изготавливала спутники, в т.ч. с ядерными электростанциями (Kodak Research Laboratories / Engineering Research Division).
В СССР администрирование осуществлялась проще, без учета исторического и мирового опыта [48]: мобилизовались все финансовые ресурсы страны, министр специально созданного министерства в 2 часа ночи проводил оперативки на серийном ракетном заводе п/я 186 (будущий Южмаш), тотальный контроль осуществлялся службами госбезопасности, об этом не принято писать до сих пор. При отсутствии развитой промышленности и технологий процветал ручной труд, первые станки с числовым программным управлением появились на Южмаше только в 70-х годах ХХ в. Да и завод пришлось перепрофилировать из самого большого в СССР послевоенного автозавода. Город Днепропетровск закрыли для иностранцев – обычно закрывали поселки и небольшие городки в российской глубинке, в Сибири, на Урале.
Внутри секретного завода п/я 186 создали еще более секретное конструкторское бюро п/я 2289.
Вначале не было даже стандартов, необходимых для эффективной кооперации в производстве ракет. Поэтому использовались так называемые «Руководящие документы», секретные фолианты, которые и регламентировали все требования к конструкциям и их испытаниям, и к их изготовлению. Позже появились секретные военные ГОСТы, а уже потом Единая система конструкторской документации, Единая система технической документации, Единая система технологической документации. Это было необходимо, потому что материалы, детали, отдельные изделия производились сотнями тысяч общетехнических предприятий (на которых, кстати, вводилась военная приемка с повышенными требованиями к качеству продукции).
Вот пример: на подмосковном заводе изготавливались стальные патефонные иголки - без них нельзя было изготовить корпуса твердотопливных ракетных двигателей. Поэтому иголки продолжали изготавливать даже после того, как патефоны перестали использоваться.
Сформировалась централизованная система администрирования создания межконтинентальных баллистических ракет в СССР. Управление осуществлялось непосредственно из Москвы под контролем специальных комиссий ЦК КПСС и Кабинета Министров СССР.
Одним из таких ракетных сегментов управления была промышленность Украинской ССР.
После развала СССР и провозглашения независимости в администрировании ракетных предприятий Украины ничего не изменилось – но при этом исчез руководящий центр [49], правительство Украины не загружало ракетные заводы госзаказом.
Реформирование требовалось, это понимали, прежде всего, на самих предприятиях. Еще четверть века назад цеха Южмаша получили право создавать научно-производственные предприятия про своему профилю работы, принимать на работу конструкторов из КБ «Южное». К сожалению, они не получили юридическую независимость, оставаясь внутри госпредприятия, а их продукция оказалась неконкурентоспособной по высокой цене и низкому уровню технического совершенства: Южмаш мог эффективно изготавливать только межконтинентальные ракеты (за годы независимости в Украине дополнительно были сконструированы КБ «Южное» и изготовлены Южмашем всего шесть технически несовершенных экспериментальных спутника). Тем не менее, эта традиция осталась, и до настоящего времени используется в киевской Государственной акционерной холдинговой компании «Артем» (производство ракетных вооружений), 1996 год [50].
Позже реформировались структуры некоторых госпредприятий в подчинении Государственного космического агентства Украины.
АО «Хартрон» разделилось на 15 предприятий [51]. Государственная акционерная холдинговая компания «Киевский радиозавод» объединила 16 предприятий [52], включая частную компанию «Элмиз», компанию «Курс». Казенное предприятие специального приборостроения «Арсенал» разделилась на три предприятия [53], в т.ч. выделилась частная компания «Скайнет».
Нужно сказать, что количество самостоятельных и негосударственных предприятий космического направления в Украине постоянно увеличивалось. Только в Днепре работает ООО «Лаборатория перспективных ракетных двигателей» (производство воздушных и космических летательных аппаратов, спутникового оборудования, зарегистрирована в 2016 году, работает с зарубежными партнерами через Украинский научно-технический центр); R&D-центр (Ассоциация Noosphere) работает с компанией Firefly Aerospace (США) и Skyrora (Великобритания); Space Logistics Ukrainе; SkyEnergy LLC работает с компанией ISISPACE (Нидерланды) и другие.
2021 год для Украины стал Рубиконом, перейдя который космическая индустрия в Украине должна стать другой. Потребуется администрирование отрасли, частично являющейся частной, но полностью контролируемой государством [13]. После принятия в Украине закона № 1071, позволяющего негосударственным компаниям заниматься космической деятельностью, в т.ч проводить огневые испытания, реальная ситуация только упорядочена [54], это было воспринято, как сигнал к тому, что государство поддерживает космическую деятельность, способную вносить свой вклад в бюджет государства.
Нужно учитывать, что это возможно только в условиях этапа «индустриализации космического пространства». Необходимо переосмыслить каноны прошлого и понять, что индустриализация требует совершенно иных технических средств и иного правового администрирования.
Первый этап («старый космос») обеспечивался созданием межконтинентальных ракет с параметрами: максимальная дальность, максимальная точность, максимальный вес боевого блока, максимальное удобство для военных специалистов.
Второй этап («новый космос») потребовал снизить стоимость вывода груза в космос и сравнительно дешевые космические аппараты.
Третий этап требует:
- дешевых многоразовых средств доставки грузов на орбиту и возвращения продукции из космоса на Землю;
- дешевых и надежных многоразовых экологически безопасных двигателей;
- упрощенной системы старта без затрат на строительство и содержание космодромов, в т.ч. с учетом замкнутого расположения территории Украины, с ограничением полей отчуждений при старте;
- переход на дешевые и надежные технически совершенные космические аппараты малой массы (снижение стоимости вывода спутника в космос);
- международную кооперацию.
Почему государственные предприятия Украины к этому не готовы?
Первое. Монопольное положение ведущих предприятий космической отрасли [55]. Ведущее ГП «КБ «Южное» не желает отказываться от конструкций боевых ракет и проектировать ракеты-носители с вертикальным полетом первой ступени (для значительного сокращения полей отчуждений): даже тяжелая РН Китая Long March-5 для первой ступени (жидкостные стартовые ускорители CZ-5-300) требует территории длиной 90 км и шириной 30 км [56] – в проектах украинского ГП «КБ «Южное» это сотни километров [57].
Второе. Нежелание опережать мировые технические достижения, для чего нет мотивации. Достаточно сравнить новый спутник дистанционного зондирования Земли Сич-2-1 с европейским, украинский аппарат хуже по параметрам, чем CubeSat-6, у которого разрешение на местности 4,75 м, срок эксплуатации 5 лет, вес 6 кг, дополнительно ведется контроль авиатрафика (контроль для диспетчеров аэропортов без наземных радаром, внедрен в Северной Америке, Европе, частично в Китае).
Третье. Нежелание государства создавать украинские системы ГОСТ. В Украине практически не создаются государственные стандарты в космической отрасли (за исключением нескольких ДСТУ для дистанционного зондирования Земли). Украина по международному соглашению использует ГОСТы СССР (на русском языке, как языке международного общения), что приводит к тому, что Государственное космическое агентство Украины запрещает использовать некоторые ГОСТ, ничего не предлагая взамен. В настоящее время любые космические проекты должна создаваться на основе стандартов: в Украине они должны выполняться на русском языке, так как стандартов на украинском языке нет, что полностью противоречит государственной политике Украины и снижают возможности государственных предприятий.
Четвертое. Несовершенство администрирования космической отрасли в рамках остатков военно-промышленного комплекса времен СССР, присущего только первому этапу «старого космоса». Необходимо отказаться от государственных программ с «единственным исполнителем» в Украине – это ни что иное, как монополия и коррупция, что противоречит законодательству Украины.
Пятое. Консерватизм госпредприятий, которые уже привыкли к замкнутому виду деятельности, отдельно от государственных планов социально-экономического развития: развитие отрасли осуществляется для отрасли. В КНР, например, ситуация противоположная: планы и деятельность предприятий и организаций ракетно-космической деятельности прописываются в пятилетних планах социально-экономического развития Китая, и обязательны для выполнения даже на региональном уровне [15]. Соответственно, за выполнением планов в Китае ведется серьезный государственный и партийный контроль. Почему бы Украине не перенять часть Китайского опыта? Там действует множество партий, но ведущая, КПК, присутствует во всех структурах и тоже несет ответственность перед государством за невыполнение планов. В Украине сложилась подобная ситуация: партия «Слуга народа» присутствует во всех ветвях власти, но пока не готова все контролировать в интересах развития государства и нести ответственность за невыполнение планов. Партия составляет большинство в Верховной Раде и принимает, например, космическую программу Украины, и не должна потом оставаться сторонним наблюдателем.
Шестое. Нежелание госпредприятий получать доход и прибыль, что возможно при безвозвратном финансировании работ (с коррупционной составляющей обогащения на законных основаниях руководства государственных предприятий). Отсутствует желания продавать свою продукцию на мировом рынке – об этом свидетельствуют бесчисленные обращения в ГКАУ и к руководству предприятий иностранных представителей, а в результате имеется только несколько коммерческих проектов, не способных прокормить отрасль.
Седьмое. Государство не заинтересовано в создании Технопарков, основная задача которых трансфер технологий в Украину, импортозамещение, развитие производств. При этом проводится ликвидация технических университетов для подготовки специалистов, профильных колледжей, производственно-технических училищ.
Можно продолжать, однако, есть смысл поговорить о том, что уже делается по частной инициативе.

Перспективный украинский проект GreenSpace

Одна из новых космических частных компаний Украины, Science & Space LLC, руководствуясь принципами публичного администрирования и осознавая важность индустриализации космического пространства для экономики Украины, разработала Техническое предложение на новый ракетно-космический комплекс (РКК) GreenSpace, пригодный для эксплуатации в Украине.
Прежде всего, о технике. В РКК внедрены последние достижения украинского ракетостроения времен СССР, разработанные в системе военно-промышленного комплекса, в настоящее время не применяемые госпредприятиями подчинения Государственному космического агентству Украины.
Это огневой динамический старт из транспортно-пускового контейнера. Такой старт значительно упрощает требования к пусковой площадке и сохраняет ракету-носитель с полезным грузом до старта в нормальных климатических условиях. В отличие от военного варианта, в пусковом контейнере не используется пороховой аккумулятор давления, вместо этого заливается вода, и перегретый струей горячего газа жидкостного ракетного двигателя пар выполняет работу обычной паровой машины: выбрасывает ракету из контейнера с необходимой скоростью. Что позволяет всю систему управления полетом и исполнительные механизмы этой системы расположить на второй ступени двухступенчатой ракеты. Двигатели в ракете закреплены неподвижно, отклоняется головная часть с полезным грузом, изменяя положение центра масс относительно вектора тяги двигателя, в плотных слоях атмосферы это позволяет применять и аэродинамику.
Качание головной части для управления полетом хорошо известно и описано [58]. Так же хорошо известен запуск ракет из транспортно-пускового контейнера [59]. При сгорании в двигателе ракеты жидкого не криогенного топлива также образуется пар. По своей технической сути, это современный экологически безопасный ракетный «паровоз», рабочая лошадка космической индустрии. Конструкция и способ использования РКК запатентованы в Украине [60].
Комплекс предназначен для вывода современных спутников типа CubeSat на солнечно-синхронную орбиту высотой от 500 до 900 км с целью проведения мониторинга территории Украины и других стран: один старт способен сформировать на орбите целое созвездие из десятка спутников.
Возможна модификация комплекса: конструкция позволяет увеличивать количество камер однотипных жидкостный ракетных двигателей, в результате возможен вывод груза до 500 кг или вынос в космос орбитера с космическим заводом для производства в вакууме и невесомости уникальной продукции весом до 100 кг. Такая гибкая возможность обеспечивается системой подачи топлива в двигатель высоким давлением азота – без использования турбонасосного агрегата. Остатки высокого давления в баках применяются для управляемого возвращения первой и второй ступеней с их приземлением на парашютах и с улавливанием ступеней вертолетами в воздухе.
Ракета-носитель и транспортно-пусковой контейнер многоразовые, ракета может запускаться до 10 раз (по результатам испытаний возможно увеличение количества запуском), повторный пуск возможен в течение суток.
Таким образом, техника вполне пригодна для использования на этапе «индустриализация космического пространства». Более того, проработана возможность старта ракеты-носителя с территории бывшего полигона бомбометания на полуострове Егорлыцкий Кут. Трасса проходит над Черным морем, первая ступень приземляется на расстоянии не более 200 км от точки старта над морем. Вторая ступень пересекает воздушную границу Турции на высоте выше 100 км. В случае аварийного отказа и невозможности повторного включения двигателя второй ступени для выхода на требуемую высоту, вторая ступень летит по баллистической траектории и на парашюте приземлится пустыне Сахара, в точке пересечения границ Ливии, Судана и Чада.
Такой старт полностью опровергает официальную точку зрения о невозможности старта ракеты-носителя в Украине. Вероятно, нужно понимать, какие ракеты нужны Украине.
Технически частная инициатива вполне применима в Украине.
Что касается публичного администрирования, то Украина к этому теоретически готова: законодательная база достаточная, структура управления частной компании не имеет никакого отношения к вертикали военно-промышленного комплекса, большинство агрегатов, узлов, компоненты топлива Украина может закупать в Европе (украинское и европейское законодательства это позволяют). Возможно сотрудничества с другими частными предприятиями Украины, акционерными обществами, инвестиционными фондами. Однако, даже на уровне попыток включения частного предприятия, точнее – его темы, в космическую программу не находит поддержки у руководства ГКАУ. Это вызвано отсутствием возможности публичного администрирования со стороны ГКАУ в соответствии с законодательством Украины: на уровне Положения о ГКАУ [61], подзаконных Актов КМУ, других руководящих документов права частных предприятий не прописаны.
Частная компания готова выполнять заказы и государственных структур Украины. Ее администрирование позволяет получить результат в максимально короткие сроки с высокой экономической эффективностью. Что подтверждает зарубежный опыт с совершенно разными системами государственного управления (США, КНР, Республика Корея, Исламская Республика Иран и Германия). Все эти страны присутствуют в космическом пространстве, во всех используется не государственный сектор экономики.
Есть готовность перейти украинский Рубикон. И вступить в мировое сообщество космической индустрии [63]. Конечно же, работая на благо страны, частные компании надеются не только на контроль со стороны государства, но и на поддержку. Это необходимость в первые годы работы по конкретному проекту: освобождение компании от налогов (до внедрения проекта в эксплуатацию), возможность завозить комплектующие товары без пошлины – на это не требуются финансирование от государства. При реальной поддержке частным предприятиям могут выдаваться льготные кредиты под государственные гарантии, в случае одобрения проекта и принятия его в государственную космическую программу.
Такие благоприятные условия определяются системой правового администрирования, которую нужно для этого создать в Украине.

Выводы

С точки зрения автора, для эффективной работы украинской космической отрасли и эффективного правового администрирования необходимы:
- безусловное внедрение законодательства в практическую деятельность субъектов государственного и негосударственного управления;
- осуществление планирование в интересах государства с соблюдением норм законодательства Украины;
- корпоратизация госпредприятий с изменением системы правового администрирования;
- внедрение, наконец, в Украине системы власти на всех уровнях с неотвратимой ответственностью за нарушение законодательства всех уровней управления, за отсутствие программ социально-экономического развития страны и отдельных отраслей экономики, и ответственности за невыполнение своих обязанностей в целом.
Для этого не требуется дополнительное финансирование.
Достаточно, чтобы Украина стала правовой державой в условиях уже принятых законов, с ограничением их количества и с переходом в качество.
А это возможно в условиях принятия Верховной Радой основополагающих Законов Украины по устранению в стране двоевластия, порождающего безответственность, устранению легализации незаконно присвоенных финансов, промышленных и инфраструктурных объектов; на основе внедрения народовластия в виде референдумов, как системы контроля за действиями власти; внедрения планирования социально-экономического развития Украины с целью повышения уровня жизни граждан Украины.
В таких условиях правовое администрирование в ракетно-космической отрасли будет выполнять функцию обеспечения общегосударственного правопорядка. Отдельно от государства в какой-то замкнутой структуре ракетно-космическая отрасль не может существовать.
Однако, реалии государственного управления, игнорирующие правовые аспекты, в масштабах Украине имеют несколько серьезных препятствий:
- сохраняются государственные монополии, и это касается не только космической отрасли Украины; руководители госпредприятий получают заработную плату и премии в результате самой монополии, а не в результате отчислений от дохода, принесенного государству – у руководителей нет заинтересованности в результате работы; кроме того, вознаграждение, получаемое руководителями госпредприятий в десятки и более раз превышают уровень вознаграждений специалистам – это приводит к тому, что фонд заработной платы в госпредприятиях распределяется с нарушением социальной справедливости, а уровень заработной платы руководства поддерживается за счет увольнения специалистов (например, по поданным декларациям, благополучие руководства ГП «КБ «Южное» на высоком уровне, а с марта 2021 года по август 2021 года уволено 1040 высококлассных специалистов из-за отсутствия заработной платы для них, и этот процесс продолжается);
- коррупция с расхищением бюджетных средств в космической отрасли Украины не отстает от других ведомств [63], она приводит к незаконному обогащению руководства – 10 сентября 2021 года Верховная Рада Украины приняла Постановление № 5477 о создании Временной следственной комиссии; задача ВСК: «расследование возможных противоправных действий, совершенных должностными лицами Государственного космического агентства Украины (Национального космического агентства Украины), в том числе по реализации общегосударственных целевых научно-технических космических программ Украины, управления государственными предприятиями, хозяйственными обществами, которые принадлежат (принадлежали) к сфере управления космического агентства; определение причин снижения финансово-экономических показателей предприятий космической отрасли Украины, ненадлежащего качества управления и невыполнения обязанностей, возложенных на космическое агентство; расследование фактов доведения до банкротства предприятий космической отрасли Украины, злоупотреблений при их приватизации, причин и последствий ликвидации таких предприятий; расследование фактов незаконных передачи, продажи и иного отчуждения технологий в космической отрасли; установление фактов ненадлежащего и неэффективного использования технологий в космической отрасли, а также их ненадлежащей защиты [64]; и, наконец, расследование возможных противоправных действий в ходе реализации проваленных проектов "Лыбидь" и "Циклон-4";
- в Украине реально существует клановая система, определяющая заинтересованность в развитии отдельных высокодоходных отраслей экономики с минимальными вложениями в их обеспечение, т.е заинтересованность в получении сверхдохода при минимальных расходах с целью обогащения небольшой части граждан Украины – ракетно-космическая отрасль всегда была высокозатратной, но она отражает интересы государства по формированию высокотехнологичной индустрии – отсюда отсутствие необходимых предприятиям ракетно-космической отрасли Украины государственных заказов;
- в Украине отсутствует план социально-экономического развития с целью повышения благосостояния и благополучия граждан – действия Верховной Рады, Президента, Кабинета Министров Украины носят импульсивный характер для решения сиюминутных задач;
- не только внутренняя клановая система, но и внешнее давление иностранных государств, действующих в своих интересах, реально тормозят развития украинской ракетно-космической отрасли – так, например, Государственный Департамент США периодически направляет в Министерство иностранных дел Украины «письма сожаления» по поводу поездок украинских специалистов в Китай, одну из ведущих ракетно-космических стран мира, обладающей огромными ресурсами для совместных работ с Украиной [65]; Российская Федерация с 1991 года приложила немало усилий для разрушения основы оборонной промышленности в Украине, например: не производят для космической отрасли продукцию алюминиевый комбинат (АТ «ЗАлК»») и «Укрграфит» в Запорожье, «Днепрошина» в Днепре, ОАО «Никопольский южнотрубный завод» закрыт в 2017 году (эти и другие предприятия были построены для обеспечения производства МБР в Украине), отторгнуты от Украины и разрушены заводы Донбасса – уйти от внешнего влияния можно только при самостоятельном курсе государства Украина в процессе развития промышленности и других отраслей экономики.
Эти препятствия в настоящий момент (2021 год) являются непреодолимыми в Украине.
Изучение причинно-следственных связей, определяющих логику происходящих событий и конечный результат действий, позволили сделать вывод: что необходимо делать известно, но в настоящее время это невозможно.
Перспектив развития ракетно-космической отрасли Украины в ближайшем будущем нет. Целевое формирование правовой системы администрирования необходимо для устранения известных вышеперечисленных препятствий.

Библиография

1. Varda Space Industries closes $ 42 M Series A for off-planet manufacturing - https://techcrunch.com/2021/07/29/varda-space-industries-closes-42m-series-a-for-off-planet-manufacturing
2. Пихоя Р. Г. Новые публикации о становлении советского военно-промышленного комплекса // Российская история, № 5, 2016. - С. 196-204.
3. Быстрова И. В. Военно-промышенные комплекса США и СССР: конституционно-политические аспекты функционирования // Известия высших учебных заведений. Поволжский регион, № 1 (13), 2010. – С. 36-43.
4. The Soviet Defence-Industry Complex from Stalin to Khrushchev / Ed. by J. Barber and M. Harrison. – Houndmills, 2000.
5. Отечественный военно-промышленный комплекс и его историческое развитие / под ред. О. Д. Бакланова, О. К. Рогозина. – Изд. 2-е. – М.: О-во сохранения лит. наследия, 2013. – 760 с.
6. Криволапов А. Настоящее и будущее украинской оборонной индустрии // Украина сегодня. – С. 125-135. - https://doi.org/10.20542/2073-4786-2019-4-125-135
7. Смирнов. У истоков ракетостроения. / К 100-летию со дня рождения Л. В. Смирнова / Сост.: Н.А. Митрахов, В.П. Платонов, А.Я. Стеценко, В.Д. Ткаченко. Под общ. ред. А.В. Дегтярева. – Киев: Спейс-Информ, 2016. – 584 с.
8. Закон України «Про збройні сили України», ВР № № 1934-ХII від 06 грудня 1991 р.
9. Антонов А. И. Контроль над вооружениями: история, состояние, перспективы / А. И. Антонов. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН) ; ПИР–Центр , 2012. – 245 с.
10. Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия от 1 июля 1968 года (будапештский меморандум) от 05 декабря 1994 года.
11. Закон України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року» № 248/94-ВР від 16 листопада 1994 року.
12. От противостояния к международному сотрудничеству / Под общ. ред. С. Н. Конюхова. - Д.: АРТ-ПРЕСС, 2004. - 768 с.
13. Закон України про космічну діяльність», від 15 листопада 1996 року 15 N502/96-ВР.
14. Чэнчжи Ли. Развитие китайских космических технологий 1 под ред. Бао Оу, Хан Ихуа, Ю. М. Батурина [и др.]. - СПб. : Нестор- И стория, 2013. - 236 с.
15. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під. наук. ред. Левенко О. С. – Д., Домінанта Прінт, 2021. – 72 с.
16. Железняков А. Б. Космическая деятельность стран мира в 2020 году (Двадцать второй ежегодный обзор). Санкт-Петербург, 2021. – 42 стр. - http://space.com.ua/2021/01/01/pidsumki-kosmichnoyi-diyalnosti-krayin-svitu-v-2020-rotsi-vid-oleksandra-zheleznyakova/
17. Кашин В. В. Развитие ядерных сил Китая: начало глубокой трансформации // Контуры глобальных трансформаций: политика, экономика, право. Выпуск 4, Т. 9, 2016. – С. 77-94. - https://www.ogt-journal.com/jour/article/view/283
18. Blue Book: Ожидается, что количество запусков в Китае в 2021 году впервые превысит 40 раз (2021年中国发射有望首次突破40次 - https://finance.sina.com.cn/tech/2021-02-24/doc-ikftssap8517385.shtml
19. Bo Ma, Larysa Soroka. The Cooperation between China and Ukraine in Space Exploration: Genesis and Development // Advanced Space Law, Volume 5, 2020/ - C. 59-71.
20. Прудников, М. Н. История государства и права зарубежных стран : учебник для бакалавров / М. Н. Прудников. — 6-е изд., перераб. и доп. — М. : Издательство Юрайт ; ИД Юрайт, 2013. — 811 с.
21. Гай Юлий Цезарь. Записки о Галльской войне. – М.: Рипол Классик, 2016. - 416 с.
22. Гумилёв Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. — М.: Астрель, 2012. — С. 839
23. Хизер П. Падение Римской империи. - М.: АСТ, Астрель, 2011. — 795 с.
24. Люттвак Э. Н. Стратегия Византийской империи / Люттвак Э. Н. пер. с анг. А. Н. Коваля. – М., Университет Дмитрия Пожарского, 2010. – 664 с.
25. Никитин А. И. Современный миропорядок: его кризис и перспективы // Полис. Политические исследования. 2018. № 6. - С. 1-17 - https://doi.org/10.17976/jpps/2018.06.03
26. United Nations - https://www.un.org/en
27. Виктор Суворов. Ледокол - http://reeed.ru/lib
28. Андрей Колесников, Дмитрий Тренин. Союз немыслимый, неизбежный, невозможный. Уроки сотрудничества Советского Союза и Запада во Второй мировой войне // Фонд Карнеги За международный мир, 2021 - https://carnegieendowment.org/files/Carnegie_Moscow_Article_april_21_Trenin__Kolesnikov_Russian.pdf
29. Зинн Г. США после второй мировой войны: 1945-1971. - М.: Прогресс, 1977. - 289 с.
30. Roland C. Monticone. The Changing Balance of Power // RSPI - N° 300, 4/2008. – P. 498-514. - https://politicalscience.ceu.edu/sites/politicalscience.ceu.hu/files/attachment/basicpage/50/15-monticone.pdf
31. Монин С. М. Дорогами ленд-лиза - https://histrf.ru/uploads/media/default/0001/26/97077e744b7be19a7a7feef651f58f45d362642a.pdf
32. Ленд-лиз. Северные конвои. Стратегическое значение - https://ria.ru/20200821/lend-liz-1575996157.html
33. Станет наше: как США и Англия присваивают чужое золото - https://ria.ru/20190216/1550922430.html
34. Россия и Европа: далекие и близкие. Германо-российский сборник статей об исторических связях России и Европы / отв. ред. К. Бёр, К. Кроуфорд; пер. с нем. В. Балахонова, В. Корнева — М. : Издательство «Кучково поле», 2020. — 288 с.
35. Артем Кречетников. Союзники Третьего рейха – боеспособные и не очень /Би-би-си, Москва - https://www.bbc.com/russian/international/2010/05/100427_germany_war_allies
36. Мокшин В. К. СССР и Восточная Европа: история и современность: монография / Мокшин В. К., Поморский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. - Архангельск: Поморский университет, 2009. - 183 с.
37. Вторая Квебекская конференция // История дипломатии / под ред. А. А. Громыко, И. Н. Земскова, В. А. Зорина, В. С. Семёнова, М. А. Харламова. — М.: Политиздат, 1975. — С. 520—522. — 752 с.
38. Blum, John Morton (1967), From the Morgenthau Diaries: Years of War, 1941–1945, Boston/
39. John Dietrich. The Morgenthau Plan: Soviet Influence on American Postwar Policy. - Algora Publishing, 2002 - History - 198 p.
40. Вторая мировая война в цифрах и фактах - спецпроект ТАСС - https://tass.ru/spec.
41. Мы вместе строили Новый Китай: основные направления и результаты помощи Китайской Народной Республике со стороны Советского Союза в 40–50-х годах ХХ века. / Авт.-сост. Ван Цзиньлин, А. В. Пасмурцев, О. Н. Волкотрубова, Ван Нин [и др.]. – Тихоокеанский государственный университет; Институт иностранных языков Чанчуньского университета. – Хабаровск, Чанчунь, 2017. – 260 с.
42. Торкунов А. В. Загадочная война: корейский конфликт 1950—1953 годов. - М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2000. — 312 с.
43. U.S. Role in the World: Background and Issues for Congress // Congressional Research Service. – 53 p. - https://crsreports.congress.gov - https://fas.org/sgp/crs/row/R44891.pdf
44. Анатолий Громыко. Истоки и влияние холодной войны на мировую политику - http://sov-europe.ru/images/pdf/2016/1-2016/4.pdf
45. «Холодная война» и защитники отечества. Сделано Южмашем. – Д.: Доминанта Принт, 2018. - 92 с.
46. Батюк В. И. Начало советско-американской ядерной гонки (1945-1949 годы) - https://publications.hse.ru/mirror/pubs/share/direct/208592142.pdf
47. Алексей Арбатов. Стратегические асиметрии и дипломатия - http://carnegieendowment.org/files/Arbatov_bmd_2.pdf
48. Жеребцов А. Н. Очерк истории становления и развития науки российского административного права (часть 3) // Административное право и административный процесс. – С. 137-143. - https://mvd.ru/upload/site119/folder_page/003/494/680/v2016-3-2.pdf
49. Малишева Н. Р. Космічне право і політика пострадянських держав. – Міжнародне видавництво ELEVEN. – Гаага. – Нідерланди. – 2018. – 656 с.
50. ГАХК «Артем» - https://www.artem.ua/index.php
51. АО «Хартрон» - http://www.hartron.com.ua
52. ГАХК «Киевский радиозавод» - http://krz.kiev.ua
53. Казенное предприятие специального приборостроения «Арсенал» - http://arsenalcdb.com.ua/index.php/en/
54. Кристина Пошелюжная. Демонополизация космического рынка Украины - https://pravo.ua/articles/usvoenie-kosmosa/
55. Конкурентная политика в Восточной Европе и Центральной Азии. Региональный Центр по Конкуренции ОЭСР-ГВХ в Будапеште (Венгрия). Информационный бюллетень № 15, июль 2020 года - http://www.oecd.org/daf/competition/oecd-gvh-newsletter15-july2020-ru.pdf
56. Китай осуществил первую управляемую посадку бокового ускорителя ракеты-носителя «Чанчжэн-3B» - https://avianews.info/kitaj-osushhestvil-pervuyu-upravlyaemuyu-posadku-bokovogo-uskoritelya-rakety-nositelya-chanchzhen-3b/
57. КБ «Южное» разрабатывает лёгкую ракету «Циклон-1М», которую можно будет запускать с территории Украины - https://itc.ua/news/kb-yuzhnoe-razrabatyvaet-lyogkuyu-raketu-tsiklon-1m-kotoruyu-mozhno-budet-zapuskat-s-territorii-ukrainy/
58. Игдалов И. М., Кучма Л. Д., Поляков Н. В., Шептун Ю. Д. Ракета как объект управления: Учебник: Под ред. акад. С. Н. Конюхова. – Д.: АРТ-ПРЕСС, 2004. - 544 с.
59. Карпенко А. В., Уткин А. Ф., Попов А. Д. Отечественные стратегические ракетные комплексы. – Спб.: Невский проспект, 1999. - 282 с.
60. Патент України на винахід «Ракетно-космічний комплекс «GreenSpace» з ракетою-носієм з «холодними двигунами» та спосіб керування польотом ракети-носія» UA 123891 C2 від 16.06.2021.
61. Положення про державне космічне агентство - https://www.nkau.gov.ua/ua/dka-ukrainy/polozhennia-pro-dka
62. Post-war reconstruction and development in the Golden Age of Capitalism - https://www.un.org/development/desa/dpad/wp-content/uploads/sites/45/WESS_2017_ch2.pdf
63. Кушнарьов И. В. Політична корупція: порівняльно-політологічна концептуалізація. Київ: Вид-во «Юридична думка». 2018. - 408 с.
64. Верховна Рада України. Постанова "Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб Державного космічного агентства України (Національного космічного агентства України) та підприємств космічної галузі, зокрема під час реалізації проектів "Либідь" та "Циклон-4"" - https://www.rada.gov.ua/news/Novyny/213684.html
65. Сорока Л. В. Двусторонние отношения между Украиной и Китаем в космической сфере // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. Спецвипуск, том 2, 2019. – С. 133-135. - http://apnl.dnu.in.ua/tom2/30.pdf

2. Public Administration of Space Activities in Europe and the People’s Republic of China:an Example for Ukraine

Alexander Levenko
Chief Constructor of Science & Space, LLS (Dnipro, Ukraine)
E-mail: alexander.levenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372
Julius Gutman
Representative of the Association “Cosmos” Ukraine in Sweden (Stockholm, Sweden)
E-mail: julius.gutman@gmail.com

Levenko, Alexander and Julius Gutman (2021) Public Administration of Space Activities
in Europe and the People’s Republic of China: an Example for Ukraine. Advanced Space Law,
Volume 7, 32-44. https://doi.org/

Many countries involve in space activities. The three leading spacefaring nations are the United States, the PRC, the Russian Federation, among which the People’s Republic of China is the second largest in the world, with a great number of scientific and technological achievements in this field, and the PRC has the highest rate of development. Ukraine’s success is so modest that by 2021 it has been no longer considered a spacefaring nation abroad. However, in 1991 Ukraine was even ahead of the PRC in space research. This requires a thorough consideration. Moreover, the conditions for public administration of space activities in the PRC and in one of the stable countries in Europe, the Kingdom of Sweden, should be studied, drawing parallels with Ukraine. The authors have carried out analytical applied research with a view to achieving greater efficiency in the work of the State Space Agency of Ukraine by improving public administration. The empirical scientific method is applied, that is, research and generalization for implementation in practice. The authors conclude that cooperation with the PRC in the field of space and missile activities should be continued, adapting the targeted provisions of Ukrainian legislation and the PRC to that end, taking into account the need to adapt European Union legislation to the legal framework of Ukraine.

Keywords: public administration, space activities, State Space Agency of Ukraine, China National Space Administration (CNSA), Swedish National Space Agency (SNSA, Rymdstyrelsen). aerospace industry, law, by-laws, programme, control, responsibility.

Received: 11 March 2021 / Accepted: 17 April 2021 / Published:29 June 2021.

Introduction

Many countries involve in space activities. By 2021, China was the fastest-growing country in missile and space activities. The specificities of Chinese structures planning, providing management and executing objectives set by government do not separate the space and missile components (which, however, is also the case in Ukraine, but without mentioning the missile component) that shift to aerospace (for example, the creation of a Chinese counterpart to a reusable orbiter in the form of an aerospace rocket plane of the Space Shuttle type).
A comparison of the achievements of the National China Space Administration and the results of the State Space Agency of Ukraine in 2020 reveals a huge gap in indicators.
The results of China’s participation in world aerospace activities are shown by the leading Chinese corporation China Aerospace Science and Technology Corporation (CASC) – 中国航天科技集团公司 – in the official release 《中国航天科技活动蓝皮书（2020年）》-蓝皮书：2021年中国发射有望首次突破40次 [1], the so-called the 2020 Blue Book of China Aerospace Science and Technology.
Selected 2020 indicators should be grouped by the type of activities into:
- China is the world’s second-largest launcher of 114 launch vehicles (1,277 spacecraft launches in the world), in terms of the number and mass of spacecraft launched, China has launched 39 launch vehicles and 89 spacecraft with a total mass of 103,06 tons, an increase of 29.3 per cent over the previous year; the Long March rocket (CASC) has become the world’s leader, completing 34 missions in 2020; the return of a first-stage vehicle of the rocket Long March 3B [2] has been tested; private companies are building reusable rockets, such as the launch vehicle of 10-fold use of LinkSpace Aerospace Technology, Group, LV NewLine-1 [5];
- The Beidou-3 global satellite navigation system has been completed and put into operation;
- The Mars probe Tianwen-1 has been successfully launched, as well as the lunar mission Chang'e-5, and lunar soil samples have been delivered to Earth; the mission of earth orbit space station is underway with the launch of the Long March 5B rocket - 2021 中国航天有看头 [3];
- The high-resolution earth remote sensing system has been completed;
- Chinese Space Shuttle – ShenLong (神龙- Divine Dragon) has been tested [4];

- In international cooperation, the microsatellite ET-SMART-RSS is donated to Ethiopia, the EgyptSat-2 satellite for Egypt is being manufactured, the satellite for Sudan is put into operation, and Ukraine receives Chinese high-resolution satellite data on favourable terms, and much more.
In Ukraine:
- The enterprises of the State Space Agency of Ukraine involved in the production and support of the launch of the Antares launch vehicle (USA) and the final-stage engine of the Vega rocket (European Union);
- The National Space Facilities Control and Testing Centre of the State Space Agency of Ukraine has received, processed data from Chinese satellites and transmitted information to State structures, as well as has registered all space objects in Earth orbit and all earthquakes in the world.
And that was all in 2020. It should be noted that the first Egyptian satellite was created and manufactured in Ukraine. Moreover, recently, satellites were launched into orbit by Ukrainian launch vehicles in international cooperation.
Degradation is evident.
But what about other countries that are not world leaders? For example, in Sweden, a space launch facility for sounding rockets has been operating since the 1960s, space institutions and space industries operate [6]. Rymdstyrelsen (Swedish National Space Agency, SNSA) is responsible for space research, funding distribution, development of new technologies and implementation of Earth remote sensing technologies in Sweden. The space strategy has been adopted. Sweden is a member of the European Space Agency (ESA). In 1961, Sweden launched its first rocket into space.
For more than 50 years, in Sweden the Esrange Space Center has been operating where sounding rockets have being launched since 1968 (as of December 2019, 570 sounding research rockets, 60 of them Swedish, have been launched) [7] and satellite information is received.
According to an analysis, the state of affairs in Sweden was relatively stable in this space activity until 2018, when the Government first presented a strategy for the development of space research.
Moreover, no funding was provided, it had been announced in late 2020: the Government had allocated about €9 million for the construction of an infrastructure on the Esrange for the serial launch of small satellites over a three-year period. It was stressed that satellites would be civilian in nature and not linked to the Ministry of Defence and would not spy on other countries. Thus, the industry has shifted from stable development to the space race, where Sweden competes with other European countries, primarily Norway and its Andøya Space neighbouring Esrange, and Scotland.
It is reasonable to assume that Sweden’s decision was, among other factors, spurred with news that a few months earlier, in the summer of 2020, three countries (the United Arab Emirates, China, and the United States) had launched their probes on Mars within days of each other, although the timing of the launch was due to very different, planetary reasons, namely the proximity of Earth to Mars two months later.
Therefore, the state of affairs is as follows:
- Development of space activities (the PRC);
- Stability in space activities (Sweden);
- Degradation of space activities (Ukraine).
However, it should be considered that by the time of the independency of Ukraine (1991) in the first years of its existence, Ukraine and the PRC had almost equal indicators, and Ukraine even surpassed China in its achievements. Both countries were almost equal then. Since 1991, the PRC has undergone transformations aimed at the intensive development of the space-based civilian component of military space science and industry, subsequently, China has shifted to the dual-use industry, where the civilian sector has been provided with military technology already developed.
Therefore, the impact of various factors as prerequisites that have developed in Ukraine regarding public administration of space activities should be considered. In particular, our task is to study the legal (legislative) framework for space activities of the State Space Agency in Ukraine and to find imperfections by comparison with the actively developing management of the China National Space Administration (CNSA, 国家航天局) and with the stability under the Swedish National Space Agency (SNSA, Rymdstyrelsen).
The theoretical and methodological basis of the research is the works of Ukrainian legal scholars Valentyn Halunko and Serhii Didenko , Larysa Soroka , Evgenii Novikov , Artem Zubko , Yulia Yurinets , as well as researchers from other countries, such as Leonid Gudoshnikov and Pavel Troshchinskii , Irina Prokopenkova , Vasilii Kashin , Zhou Xueguang , Lee Chenjie .
In addition to the works by scientists of different branches, the authors analyse the legal and regulatory framework in the space activities of Ukraine , the PRC , the EU and the Kingdom of Sweden , the results of the work of the Subcommission on Space Cooperation and the Commission on Cooperation between the Government of Ukraine and the Government of the People’s Republic of China , as well as the results of own long-standing practical experience in this field (1966-2021).
The studies compare information for three countries (the PRC, Sweden, Ukraine) by the following categories:
- Management structure
- Laws
- By-laws:
- Programmes;
- Systems for controlling programme performance and applying the inevitability of liability.

Management structure

The structure of the sector and its subordination are determined by the State authority that forms policy on space and missile activities and the central executive State authority, which ensures policy implementation into practice.
With regard to the PRC: the CPC Central Committee – the Chairman of the PRC – the National People’s Congress of the PRC with the participation of the People’s Political Consultative Conference – the State Council of the PRC – the Ministry of Industry and Information Technology under the supervision of the Central Military Commission of the PRC – the State Administration for Science, Technology and Industry for National Defense – the China National Space Administration (CNSA) with CNSA subordinate organizations, such as the Centre for Space Law and the China Institute of Space Law – provincial governments – metropolitan governments.
Of particular note is the role of the China Institute of Space Law, founded in December 1997. It includes the former Ministry of Aerospace Industry, the Ministry of Foreign Affairs, the former Commission of Science and Technology (now the Ministry of Science and Technology), the former Commission of Science, Technology and Industry for National Defense (now the General Armaments Department), and the Chinese Academy of Sciences. The unit was initiated and established as a national academic organization that includes relevant national departments and research institutes in space law, space science and technology and applied institutes, as well as experts and scientists in space law.
Research and production academies are transferred from the CNSA. The China Aerospace Science and Technology Corporation (CASC) is a key one that includes a large number of other academies, institutes, factories, landfills and launch sites, involving a company of foreign economic activities to ensure international cooperation. “The China Aerospace Science and Technology Corporation is the main contractor for the Chinese space programme. It is state-owned and has a number of subordinate entities which design, develop and manufacture a range of spacecraft, launch vehicles, strategic and tactical missile systems, and ground equipment” [8]. It is under the management of the State-owned Assets Supervision and Administration Commission of the State Council (SASAC).
With regard to Ukraine: the Supreme Council of Ukraine – the President of Ukraine – the Cabinet of Ministers of Ukraine – the Vice Prime Minister, the Minister of Strategic Industries of Ukraine of the Ministry for Strategic Industries of Ukraine – the Department of Aviation and Space Policy Development – the State Space Agency of Ukraine and its three subordinate organizations, three research institutes, ten engineering and production enterprises. This structure existed at the time of this writing [9].
With regard to Sweden: the King of Sweden – the House of Bernadotte – Riksdag of the Estates - Prime Minister of Sweden – the Government of Sweden – the Ministry of Education and Research – the Swedish National Space Agency (SNSA) [10] and its units.
The SNSA has no industrial facilities.
Rymdbolaget (the Swedish Space Corporation SSC), which is under the management of the Swedish Ministry of Industry, manages space research and use in Sweden. Among private firms, the SAAB Corporation plays a leading role in this work, involving 53 institutions and companies.
The SSC operates the Esrange Space Center [6]. In addition to the Esrange, the SSC has ground stations in Chile and Australia.
A preliminary analysis suggests that in the three cases under consideration fairly well-developed governance structures exist, although they are fundamentally different. In these countries, the very management structure of space and missile activities is required, and that is enough.
It should be noted that in the PRC and Sweden research institutes, space facilities and industries (corporations) are not subordinate to space agencies. Therefore, the government organization, determining policy on space and missile activities by preparing programmes, and the implementers of these programmes are different. Initially in Ukraine industrial enterprises were under the management of the ministries of the Cabinet of Ministers, while research institutes belonged to the National Academy of Sciences of Ukraine.

Laws

The legislation of three countries is reviewed.
Sweden is guided by European Union laws with regard to the European Space Agency. These laws are known, because Ukraine has signed the Association with the European Union, so about 50 of these laws and regulatory documents are already available on the website of the State Space Agency of Ukraine. All of them are not adapted in Ukraine. Therefore, Swedish legal stability is not even in the equation.
This can be considered as a deficiency in the management of space and missile activities in Ukraine: there is no adjustment of European Union legislation to the legislation of Ukraine.
A further comparison is made between the PRC and Ukraine.
General trends are identified in the structure of PRC and Ukrainian legislation:
- The Constitutions are adopted (of Ukraine as revised in 2004, of the PRC as revised in 2018);
- In both countries, about 90 laws are used that can be classified as “space law”;
- Ukraine adopted the Law ‘On Space Activities’ (1996), the PRC debates that a law on space activities in China is required [11] –中国空间法学会提出航天法草案; since 2000, the Chinese Society of Space Law (中国空间法学会) has prepared research reports on topics such as “Legislative research of the Space Law of the People’s Republic of China,” “Legislative research of Space Management Rules,” and “Comparative research of Space Law in the main countries of the world.” The results of these studies will be used in the preparation of a new law; the Institute of Space Law of the Harbin Institute of Technology [12] (哈尔滨工业大学空间法研究所) is also involved in the preparation of the Law on space activities in China;
- Activities are carried out within the framework of the Decrees of the President of Ukraine and the Chairman of the PRC, the Resolutions of the Supreme Council of Ukraine and the National People’s Congress;
- All-Union State Standard and a certain number of National Standards of Ukraine are used in accordance with international agreements in Ukraine, while the PRC uses about 1460 national standards to provide space and missile activities.
Both countries take into account the requirements of national security and defence legislation.
Some differences can be attributed to national specificities:
- The main programme document in Ukraine is the National target-oriented science and technology space programme of Ukraine for 2013-2017without reference to the State planning programmes; in China the programmes are in the form of so-called White Papers within the framework of each PRC five-year development plan, “Programme 126” operates for the development of the dual-use economy, “National medium and long-term programme of scientific and technological development (2006-2020)” was in force in the period under review;
- The use of the governmental legal regulations does not involve local law-making in Ukraine; in the PRC, among thousands of legislative acts, a large number are adopted by provincial governments and urban agglomerations.
The legal and regulatory frameworks of Ukraine and the PRC for space and missile activities are similar. A significant difference is that the lack of regions’ participation in space activities, space policy and its results remain State affairs, following the example of the USSR, and do not take into account the political and economic changes in Ukraine after 1991.
It is obvious that in quantitative estimations the difference is insignificant, therefore the quality of the Law of Ukraine “On Space Activities” (in the latest revision with changes no. 912-IX of 17 September 2020) is analysed.
The analysis reveals that in declaring the main political objective (the law defines the main political areas of public administration to space activities: “promotion of social, economic and scientific progress of the State, increase of well-being of citizens”), its articles are not perfect, and the objective contradicts and the requirements of the Articles of the Law:
- International agreements (art. 9) have introduced restrictions on space activities in Ukraine, without regard to the interests of Ukraine;
- The rights of commercial and private entities are expanded but authorization for international negotiations and the signing of contracts is required and the possibility of prohibiting non-State ownership is established – which is inadmissible in commercial activities, prohibition may only be ordered by an administrative court (art. 11), which is contrary to the Art. 18, which proclaims the equality of all forms of ownership in international activities;
- Moreover, the law does not clearly define the time frame for the adoption of space programmes, which has led to the fact that Ukraine has not had the one from 2017 until 2021 (Art. 7 of the Law).
The Law does not cover all modern tasks, such as remote sensing of the Earth, the basis of a modern space programme in Ukraine, which must be used by State organizations and in the economy of Ukraine. At present, such use is not regulated: information obtained through the use of budgetary resources is public property that can hardly be transferred or sold to anyone. The need to adopt the additional law of Ukraine “On State Regulation of Remote Sensing of the Earth” was urgent 10 years ago, a draft was prepared, but in Ukraine’s traditions, the adoption of the law would automatically require the creation of a new Ukrainian agency to manage remote sensing of the Earth.
In 2021, this became possible: the State Space Agency no longer functions as a ministry and is subordinate to the relevant ministry, where additional agencies can be established if necessary. The main drawback of the Law of Ukraine “On Space Activities” until 2021 was that the same legal entity formed national policy on space and missile activities in the form of programmes, and the same legal entity was the executive of programmes. Therefore, the law avoided liability for non-performance or poor performance of programmes and did not define the liability of officials for the absence of a programme as such.

By-laws

Legal regulations are adopted by State bodies with a view to streamlining public administration on specific issues.
It should be noted that in Ukraine, even at the legislative level, regional authority structures are not involved in space and missile activities.
In Sweden, for example, the northern regions of Norrbotten and Västerbotten have great expectations of the forthcoming modernization of space infrastructure, on which they have been in dialogue with the Government for many years. There has already been a dramatic increase in the number of jobs and the relocation of new professionals from other regions and from abroad.
In order to speed up these processes, Aerospace Cluster Sweden has already been formed, it includes major companies such as AIT, Brogren Industries, Carmenta, Finepart, Kyocera, Quintus, Spacemetric, and International exchange conferences are being carried out. Municipal leaders plan hundreds of new jobs, including due to start-ups by students of the Space Faculty neighbouring Kiruna Spaceport, graduating next year and starting their careers in Swedish space development. New experts will be required to handle the increasing amount of data from satellites, thereof processing centre should also be located close to the Spaceport.
For Ukraine, regional law-making is an example.
The State Council of the PRC gave the right to regional governments to legislate on the solution of the main political problem of region development with growth of socio-economic indicators. A good example is the signing of such acts to attract foreign investment: sometimes legal regulations even in some ways contradict PRC laws (the formation and adoption of a new law in China can take decades) because they take into account local specificities and time factors.
The positive results of local administration in space and missile activities can be seen in the case of Shandong Province, located on the Shandong Peninsula in part of the urban agglomerations of Yantai and Qingdao.
The socio-economic situation in the province is reflected in the 13 five-year report and the 14-year target set in the February 2021 Report [13].
Over five years, the industrial development of the province is characterized by a 30.2% increase in regional GDP, the value of products of high-tech industries amounted to 45.1% of the total value of industrial production above specified, which is 12.6% more than in 2015. Now there are more than fourteen thousand high-tech enterprises, which is 3.5 times more than in 2015. 102 new listing companies, then reaching 334, and 8 companies with a market value of more than 100 billion yuan were registered.
2.516 million poor people in 8,654 villages below the provincial standard were lifted out of poverty. The average disposable income per capita per year reached 32,886 yuan, twice as high as in 2010. The average subsistence level in urban and rural areas rose by 55 per cent and 98 per cent respectively.
High-speed railways and expressways opened to traffic on overpasses reached 2,110 km and 7,473 km respectively.
The time to start a business in the province has been reduced from 20 to one day. A total of 10,000 businesses with foreign capital have been established.
The construction of ‘Green Intellectual Industrial City of Shandong’ and other major projects have been started.
Taxes and fees have been cut by 185 billion yuan.
A total of 7,514 provincial local legal acts have been reviewed and enacted to ensure compliance with the 13 five-year plans.
This information is followed by the development of the local space and missile industry in the province.
The Greater Shanghai stands out as one of China’s most important science and technology centres. Its future competitor, the city of Qingdao, is developing intensively. And the nearby Yantai has long since become a centre for the design and manufacture of satellites with the necessary components.
The Yantai Government’s website highlights a significant event: information about the space development of the Haiyan County seaside city, which is part of Yantai.
On 22 April 2020, the construction of the ‘Eastern Aerospace Port’ industry project (e.g. for the launch of locally produced commercial launch vehicles from offshore platforms) and the signing ceremony for 10 major space projects [14] began in the city of Haiyan. Four space investment sites are being established: National Special High-Tech Satellite Science and Technology Park Project (supported by the Industrial Park for Satellite Data Utilization in Qingdao), the National Special Satellite Demonstration Town, Oriental Aerospace Port (Haiyang), Industrial Park Development Co., Ltd. The PRC Aerospace Industry Office operates in Haiyan.
In Yantay, Shandong Longkou/Assembly & Test Center manufacture rocket engines [5] for LinkSpace Aerospace Technology Group, a private aerospace company.
Together with other space and missile organizations and companies of Yantai, all of this merges into Yantai Aerospace. And this is a municipal initiative. The process is managed by the Office of the Shandong Provincial Commission for Integrated Military and Civilian Development as well as the CCP municipal local committee. The very complex system of management and control of space and missile industry in the PRC is justified by the achievement of high results. The local regional level demonstrates the same.

Programmes

The main document of the State Space Agency of Ukraine is analysed in the latest version (National target-oriented science and technology space programme of Ukraine for 2013-2017) [15] in comparison with the 2016-2020 White Paper of the PRC [16]. Both programmes declare similar goals, but the size of Ukraine and the PRC is not commensurate, including in terms of projected revenues from space activities.
First of all, this is determined by the principle of programme construction: in the PRC it is part of the five-year plan of social and economic development of China, in Ukraine it is the departmental document of the Space Agency.
Differences in planning result in different programme outcomes.
Analysis of Ukraine’s space programme shows that up to 2015 it has been successfully carried out (launches of launch vehicles with the participation of Ukraine, cooperation with the European Space Agency, cooperation with Brazil, the Russian Federation, the United States of America, etc.) But since 2015, the funding has been reduced, personnel changes have been made in the management of the agency (seven times the head changed) and the Ukrainian remote sensing satellite and other Ukrainian satellites, the communication satellite have not been launched. The main political thesis “promotion of social, economic and scientific progress of the State, increase of well-being of citizens” has not been defined in the programme clearly and has not been implemented.
As mentioned above (the Blue Book of the PRC), in China the programme had been implemented, the report on its implementation was presented in 2021 to the National People’s Congress of the PRC. In the national tasks of the PRC, this thesis, identical to the Ukrainian one, has been fulfilled, moreover – China has officially recognized the eradication of poverty in the country and huge scientific and technological achievements that rank second in the world in space and missile technologies.
The Swedish National Space Agency participates in the programmes of the European Space Agency. The Strategy for Swedish space activities was presented by the government in 2018 for the first time in more than half a century of Swedish space history (2019 New Edition). It expressed the intention to adapt space exploration legislation to the current needs of the space industry. The Outer Space Law of 1983, which has been in force so far, is largely obsolete, as nowadays there is a need to attract private capital for space research on a larger scale and as soon as possible. The relevant legislation of other European countries should be taken into account and cases of adverse effects on the Swedish space competitive capacity should be reflected in the new law. The possibility of commercial space flights should also be considered and approved by law. Measures are envisaged to modernize the Esrange Space Centre in order to make it a European launch site, to create Swedish satellites, to participate in European programmes on remote sensing of Earth and the introduction of Earth remote sensing data for practical use, with the creation of a data archive in the Norrbotten region [6]. In addition, national security and defence should be ensured. The programme is approved by the Parliament (the Riksdag) and is executed under its control.

 Responsibility

As mentioned above, even at the level of the city of Yantai, control of space projects is exercised not only by the State authorities but also by the CPC and the Provincial Office for Integrated Military and Civilian Development. Therefore, the implementation not only of the White Paper’s plans, but also of other State programmes, such as “Program 126” development of the dual-use economy, “National medium- and long-term program of scientific and technological development (2006-2020),” is monitored.
Comprehensive control is carried out by State structures vertically, up to the CPC Central Committee.
In Sweden, violations of the Acts of the Parliament are dealt with by the judiciary.
In Ukraine, responsibility for implementing the National target-oriented science and technology space programme of Ukraine is not clearly defined even by the Law “On Space Activities.” Internal control is carried out within the State Space Agency of Ukraine. The reports of the head of the Agency are formal and more media-oriented.

Conclusions

State policy on space and missile activities of the reviewed information regarding the PRC and Sweden differs from the one of Ukraine in form of its provision.
The structure of the State Space Agency for 2020 looked like a mini-military-industrial complex of the USSR, with research institutes and enterprises subordinated to the Agency. Ukraine’s State objectives are virtually non-existent in the space programme.
The State Space Agency has no military-industrial mission. In fact, the Agency is a means for the full use of space and missile residues of the USSR branch in modern Ukraine until their complete disposal.
The activities of the State Space Agency are under control of the Cabinet of Ministers of Ukraine, although the Agency has no clear economic objectives.
Control of other branches of authority with regard to development of the space and missile activity sector, as a tool of development of technologies and science in the State, is formal (the Supreme Council of Ukraine, the President in the parliamentary-presidential country, political parties).
In the PRC, military and civilian components are clear in space and missile (aerospace by other terminology) industry. The CNSA is responsible only for civilian area with open international cooperation, using advances in military technology and implementing the results of its work in China. The CNSA programme of activities is formally similar to that of the State Space Agency of Ukraine, but it is an integral part of the five-year development plans of the PRC with all the legal liability resulting from this. Control is multi-level: control exercised by the higher executive authority, legislative control, and control exercised by the Party in all branches of government. Therefore, public administration is practically applied in the Chinese-specific socialist legal system.
The study reveals the need for partial reform of both the activities of the State Space Agency of Ukraine and its legal framework. Government reforms, carried out in Ukraine in 2021, make this possible.
1. Recommendations for further research.
The State policy of Ukraine on space activities with provision of the main mission of “promotion of social, economic and scientific progress of the State, increase of well-being of citizens” should be determined as a basis, while the space sector structure that mimics in miniature the military-industrial complex of the USSR should be abandoned in the State Space Agency of Ukraine, transferring all industrial, research and development organizations and enterprises to the Ministry for Strategic Industries of Ukraine.
The transfer of the function of State policy-making in the field of space to the Ministry for Strategic Industries of Ukraine requires positive assessment, while the function of the State Space Agency of Ukraine should be a space programme identifying ways of implementing policy and determining the administrative liability of officials for incorrect policy-making and non-performance of the programme.
The tasks of the defence component of space activities should be transferred to the Ministry for Strategic Industries of Ukraine, taking into account the proposals of the Ministry of Defence.
The need for corporatization of space industries to develop in international cooperation should be assessed.
2. It may be recommended to include the space programme in the development programmes of Ukraine, which will be made in the future by the Supreme Council of Ukraine on a submission from the Cabinet of Ministers, on the basis of proposals by the Ministry for Strategic Industries of Ukraine. This process should be administratively labile for all officials without exception, despite the inviolability of: deputies and the Speaker of the Verkhovna Rada, the President, the Cabinet of Ministers, regional administrations, city and district leaders.
3. Following the example of the PRC, regional self-governing entities can be involved in the law-making to implement space programmes with regard to social and economic development at the local level.
4. The control of space policy implementation by the majority political party in the Supreme Council of Ukraine should be regulated at the legislative level.
5. The development of bilateral cooperation with individual EU countries regarding space and missile activities (for example, with Sweden) is considered positive, having adapted European legislation to space and missile activities in Ukraine.
In conclusion, it is recommended to proceed cooperation with the PRC in space and missile activities, having adapted for this purpose targeted provisions of the legislation of Ukraine and the PRC, taking into account the need to adapt European Union legislation to the legal framework of Ukraine. Therefore, public administration of space activities in Ukraine will be supported by international law and bilateral agreements between States with a view to increasing efficiency and achieving the main objective: promotion of social, economic and scientific progress of the State, increase of well-being of citizens.

References

1. Blue Book: China launches in 2021 is expected to exceed 40 times for the first time (2021) Finance.Sina. URL: https://finance.sina.com.cn/tech/2021-02-24/doc-ikftssap8517385.shtml (in Chinese)
2. 5. Alexander Levenko. Return to Earth of the Space Wanderer (2020). URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/space_missions.html (in Russian)
3. 2021 China's aerospace is worth seeing (2021). URL: https://www.xinhuanet.com/politics/2021-01/14/c_1126980189.htm (in Chinese)
4. 9. Levenko, Alexander and Oleg Pauk (2020) 神龙 – ShenLong - Divine Dragon. Institute of Space Industrialization (ISI). URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/new_technology.html (in Russian)
5. NewLine-1 (2021). LinkSpace Aerospace Technology Group. URL: https://linkspace.com.cn/newline.html
6. Gutman, Julius MSc (2019). Policy Brief on the State of the Swedish Rocket and Space Industry. Association “Cosmos”, Ukraine, Kyiv / Sweden, Stockholm. October 1. (in Russian)
7. Launches of sounding rockets in the world for December 2019. URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/analytics.html (in Russian)
8. China Aerospace Science and Technology Corporation (2021). URL: https://en.wikipedia.org/wiki/China_Aerospace_Science_and_Technology_Corporation (in English)
9. State Space Agency of Ukraine (2021). https://en.wikipedia.org/wiki/State_Space_Agency_of_Ukraine
10. Swedish National Space Agency (SNSA) (2021). URL: https://www.rymdstyrelsen.se/en
11. Chinese Space Law Society proposes a draft law on space (2011). China Manned Space. URL: http://www.cmse.gov.cn/xwzx/zhxw/201104/t20110420_22313.html (in Chinese)
12. Mengqi, Hu (2017) Institute of Space Law, Harbin Institute of Technology. URL: http://rwxy.hit.edu.cn/2017/0323/c6929a172073/page.htm (in Chinese)
13. Li, Ganjie (2021) The full report on the work of the Shandong Provincial Government at the Fifth Session of the Thirteenth People’s Congress of Shandong Provincial, February 2, 2021. URL: http://sd.people.com.cn/n2/2021/0207/c166192-34569570.html (in Chinese).
14. China makes progress on spaceport project for sea launches. URL: https://spacenews.com/china-makes-progress-on-spaceport-project-for-sea-launches (in English)
15. Levenko A. S., Drozdenko A. S. Comparative legal analysis of the administration of space activities in Ukraine and China / Monograph / Under scientific. ed. Levenko A.S. - D., Dominanta Print, 2021. - 72 p.
16. Full text of white paper on China’s space activities in 2016. URL: http://english.www.gov.cn/archive/white_paper/2016/12/28/content_281475527159496.htm (in English)

3. Публичное администрирование космической отрасли Украины и Китая: сравнительно-правовой анализ внедрения космических технологий в экономику страны

УДК 342.56: 35

Левенко А. С.
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

В статье рассмотрены административно-правовое обеспечение управления космической отраслью в части использования ракетно-космических двойных технологий в экономике государства для компенсации, в какой-то степени, огромных затрат на их создание. Использование технологий военно-промышленного комплекса в народном хозяйстве применяется в Китае. Несмотря на то, что экономика Китая достигла уровня первой экономики в мире, и Украине далеко до этого, целесообразно изучить китайский опыт. Изменения (законодательные, управленческие, административные), проведенные в КНР для использования высоких технологий ракетно-космической отрасли в других отраслях могут стать примером для Украины. И это относится к эффективному использованию публичного администрирования.

Ключевые слова: административно-правовое обеспечение, государственные предприятия, космическая отрасль, административное право, государственное управление, технологии двойного использования.

The article discusses the administrative and legal support for the management of the space industry in terms of the use of rocket-space dual technologies in the economy of the state to compensate, to some extent, the huge costs of their creation. The use of technologies of the military-industrial complex in the national economy is used in China. China's economy has reached one of the first economies in the world, it is advisable to study the Chinese experience. Changes (legislative, managerial, administrative) carried out in the PRC for the use of high technologies of the rocket and space industry in other industries can become an example for Ukraine. And this refers to the effective use of public administration.

Keywords: administrative and legal support, state enterprises, space industry, administrative law, public administration, dual use technologies.

Левенко О. С. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: соціально-правовий аналіз впровадження космічних технологій в економіку країни. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Випуск 1. Т. 3. С. 39-47.

Актуальность исследования.
Правовая основа администрирования в ракетно-космической отрасли Украины под управлением Государственного космического агентства выглядит достаточной. Но есть некоторые ложные положения, отгородившие практическую деятельность и ее результаты от использования в экономике Украины на уровне других отраслей. Забыт даже опыт Советской Украины: в конце существования СССР воплощалась так называемая «конверсия военно-промышленного комплекса», в том числе ракетной промышленности под руководством Министерства общего машиностроения СССР. Здесь важно понимать, что не только в СССР, но и в КНР (и там в тот же период времени началась конверсия) правительства увидели огромный разрыв в развитии военно-промышленного комплекса (ВПК) и отраслей гражданского назначения. Могли развиваться, в какой-то степени, только те отрасли, которые обеспечивали военно-промышленный комплекс.
Это дало толчок для изготовления предприятиями ВПК так называемых «товаров народного потребления» почти в достаточном количестве. Но после обретения независимости, Украина открыла границы для высококачественной иностранной продукции, и произведения военно-промышленной отрасли не выдержали конкуренции. Продолжение конверсии не произошло. А дальше Украина вообще отказалась от военно-промышленного комплекса. Были распущены ракетно-космические войска Украины. Огромное количество вооружений была передана Российской Федерации или уничтожена по требованию США. Впоследствии, когда было создано в Украине космическое агентство, подчиненные космическому агентству Украины ракетно-космические предприятия потеряли государственные заказы, мирный статус Украины потребовал даже название этого агентства определить, как космического, хотя все понимали, что ракеты-носители нужны. То есть, по факту агентство является ракетно-космическим.
Важно понимать и то, что ничего, кроме межконтинентальных баллистических ракет и какого-то количества спутников военного назначения, украинские предприятия производить не могли и не могут. Так не стоило бы те технологии, которые мы имели еще в 1991, внедрить в других отраслях?
Конверсия в КНР не прекратилась, а развивается. Уже в иных формах и в других масштабах. Как развивается и ВПК Китая. И хотя сейчас Китай «завоевывает» мир экономическими методами, предлагая свою недорогую и высококачественную продукцию, не слишком рассчитывая на военные агрессивные действия, высокие технологии в китайской ракетно-космической отрасли развиваются невиданными ранее темпами.
Обзор последних исследований.
Правовое администрирования, в т.ч. в ракетно-космической отрасли, в целом и в части передачи двойных технологий в другие отрасли изучалось как в Украине (А. Правоторова, I. Орловская, Л. Сорока, Ю. Юринец, А. Зубко, А. Левенко), так и в других странах, в Китае: Чжоу Сюегуан (周雪光), Ли Ченчжы (李承志).
Общие теоретические основы публичного администрирования рассматриваемой проблематике рассмотрели В. Аверьянов, В. Галунько, А. Кузьменко, Т. Коломоец, Р. Мельник, С. Стеценко и др.
В Украине основными руководящими документами для Государственного космического агентства Украины является Конституция Украины [1] и Закон Украины «О космической деятельности» [2], постановления Кабинета Министров Украины по конкретным вопросам (не связанным с планированием использования доходов от ракетно-космической деятельности - например, Концепция реализации государственной политики в сфере космической деятельности на период к 2032 году [3]), а также Программы космического агентства определенных периодов на основе Закона, которые определяют научно-технические задачи подчиненных агентству предприятий и институтов, сроки их выполнения и финансирования. Поскольку такие программы давно не принимаются, следует обращаться к закону.
И по Закону получается, что Государственное космическое агентство Украины практически не относится к экономике Украины, а программы и Концепции программ [4] в лучшем случае предусматривают самоокупаемость деятельности ракетно-космической отрасли Украины, а на самом деле приносят стране убытки. Даже в том, что в определенное время Программы предусматривали возвращение расходов по кредитам, которые выдавались предприятиям отрасли под государственные гарантии [5].
В последнее время (2021) Государственное космическое агентство с подчиненными предприятиями под управлением Министерства стратегического развития Украины. Это дает надежду на изменение ситуации: предприятия ракетно-космической отрасли Украины должны работать на Украину, как и все другие предприятия промышленности.
В КНР ситуация совсем другая: жесткая позиция Правительства Китая по постановке задач очередных пятилеток с неотвратимой ответственностью за невыполнение задач сочетается с государственным регулированием отношений между отраслями, между военно-промышленным комплексом и гражданскими отраслями, сохраняется традиция изготовления военными предприятиями гражданской продукции, и, наконец, конверсия продолжается в виде внедрения технологий ракетно-космической промышленности под контролем всех правительственных структур, включая военные (Управление военно-гражданской интеграции).
Это позволяет, наряду с трансфером иностранных технологий из-за рубежа, поднимать уровень промышленности в целом, способствует повышению конкурентоспособности китайской продукции как в самом Китае, так и за рубежом.
Это богатый опыт, и он не является лишним для Украины, у которой есть имеющиеся экономические проблемы и неработающие предприятия.
Цель статьи заключается в том, чтобы на основе использования китайского опыта публичного администрирования сформировать предложения к правовым аспектам включения ракетно-космических технологий двойного назначения в промышленность Украины.

Изложение основных положений.
Публичное администрирование ракетно-космической отрасли Украины не требует внедрения ракетно-космических технологий, созданных в отрасли, в другие отрасли промышленности. Во время, когда законодательство Украины позволило ведения ракетно-космической деятельности частным формам собственности, они, исходя из условий коммерциализации и конкуренции, по своему усмотрению смогут передавать и продавать собственные технологии. В то же время государственные предприятия и корпорации (которые их могут заменить) должны иметь правовую основу для внедрения технологий за пределами отрасли.
Существует пример того, что данные дистанционного зондирования Земли, полученные в государственной форме собственности, не могут передаваться или продаваться в существующем законодательстве: эти данные являются государственной собственностью. Представьте, какую процедуру надо пройти, чтобы космический снимок можно было вывести из государственной собственности (как любое государственное имущество) и кому-то передать или продать.
Такой проблемы в Китае нет. Рассмотрим пример двух городов Китая Яньтай и Циндао (Шаньдунский полуостров Желтого моря). Они расположены рядом, имеют единую энергетическую систему на базе обычных тепловых, атомных и ветровых электростанций, соединенные инфраструктурами. В Циндао и Яньтае по решению местных правительств и при поддержке Государственного Совета, партийных и военных органов власти создаются огромные центры обработки данных дистанционного зондирования Земли (ДЗЗ). Данные ДЗЗ используются в КНР государственными и негосударственными предприятиями и организациями. В Яньтае это Национальный парк специальных спутниковых технологий [6], в Циндао Qingdao Orbit Satellite Big Data [7, 8]
Центры ДЗЗ будут получать данные со спутников негосударственной компании China Long March Rocket Co., Ltd. (Имеет 12 спутников на орбите Земли) [9] и от государственных орбитальных группировок.
Для обеспечения этого создан Восточный аэрокосмический порт, с которого компания China Long March Rocket Co., Ltd. будет отправлять в море плавучие космодромы для запуска твердотопливных ракет-носителей типа Long March 11 (коммерческое название Yao 9, конверсионная боевая твердотопливная ракета, первая из которых изготовлена в районном Хайане в ноябре 2020 г.).
Другой пример: использование спутниковой связи. Для его обеспечения создается государственная компания China Satellite Network Group Co. Ltd. [10], задача которой создать и обслуживать орбитальные группировки с 13000 широковещательных космических аппаратов на орбитах высотой 500-1145 км. В условиях государственной конкуренции, эта компания будет работать отдельно от известных аэрокосмических корпораций CASC и CASIC.
Еще один пример сочетания военных и гражданских технологий: введена в эксплуатации система мониторинга поверхности земли аэрокосмическими средствами (аэрофотосъемки в сочетании с данными спутникового ДЗЗ) - Chinese Aeronautic Remote Sensing System (CARSS) [11]. Технология разработана Институтом инновационных исследований аэрокосмической информации при Академии наук Китая.
Мы рассмотрели примеры по дистанционному зондированию Земли и низкоорбитальной связи.
Но примеров предостаточно. Передача военных (двойного назначения) технологий осуществляется государством через свои институты власти в существующем правовом поле администрирования.
С 2000 г. в КНР осуществляется «Программа 126» под эгидой Центрального Военного Совета КНР [4]: правительство КНР рассекретило и передал 2237 технологий в гражданский сектор экономики. В Белой книге «Национальная оборона КНР в 2004 г.» приоритет отдан созданию технологий двойного назначения, выполнена «Национальная средне долгосрочная программа научно-технического развития (2006-2020 гг.)», утвержденная в октябре 2007 г. на 17 съезде КПК [4].
Администрирование происходит на правовой основе Конституции КНР, ряда законов, административных актов Государственного Совета КНР и актов местных правительств в их комплексе. При контроле и участии ЦК КПК. Регулирование ракетно-космической деятельности в гражданском сфере деятельности осуществляет Космическая администрация КНР.

Выводы.
Вышеизложенное дает основания считать целесообразным учесть при реорганизации ракетно-космической отрасли Украины опыт Китая в публичном администрировании космической отрасли в части внедрения технологий двойного назначения в экономику Украины в следующем:
а) определить законом необходимость внедрения технологий ракетно-космической отрасли в другие отрасли промышленности;
б) принять государственную программу деятельности Государственного космического агентства Украины, как Закона Украины, на следующий период с обеспечением экономической отдачи от этой деятельности в рамках экономики Украины;
в) отредактировать Концепцию развития ракетно-космической промышленности до 2032 как государственную цель в интересах экономики Украины;
г) учитывая мирный характер действий Украина, рассекретить все разработки времен УССР в ракетно-космической отрасли Украины для их внедрения в другие отрасли промышленности Украины и для получения дохода от продажи интеллектуальной собственности государства в ракетно-космической отрасли (трансфер технологий) как в Украине, так и за рубежом.
Все действия в отношении внедрения двойных технологий в Украине необходимо осуществлять на основе публичного администрирования ракетно-космической отрасли.
Существующее правовое администрирования в космической отрасли Украины это позволяет осуществить [12, 13].

Библиография.
1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 черв. 1996 року із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV.
2. Закон України «Про космічну діяльність», від 15 листопада 1996 року 15 N502/96-ВР.
3. Концепція реалізації державної політики у сфері космічної діяльності на період до 2032 року. Схвалено Кабінетом міністрів України 30 березня 2011 р. розпорядженням № 238.
4. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під. наук. ред. Левенко О. С. – Д., Домінанта Прінт, 2021. 72 с.
5. Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма України на 2013-2017 роки, затверджено Законом України від 5 вересня 2013 р. № 439-VII.
6. Alexander Levenko, Julius Gutman. Public Administration of Space Activities in Europe and the People’s Republic of China: an Example for Ukraine / Advanced Space Law, Volume 7, 2021. Р. 32-44.
7. 10 с половиной часов, 5 районов и городов, 13 проектов! Следуйте за группой наблюдателей, чтобы коснуться новых отраслей промышленности Циндао...(10个半小时、5个区市、13个项目！跟着观摩团触摸青岛的新产业……). URL: http://www.jimo.gov.cn/n28356046/n5218/n5234/210527100023933242.html (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
8. Коммерческая аєрокосмическая промышленность "Голова гуся", летящая на север (商用宇航“头雁”北飞记). URL: http://www.xihaian.gov.cn/n10/n10/n14/200106101707136047.html (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
9. Компания China Long March Rocket Co., Ltd. была основана, чтобы начать "коммерческую эру" китайских ракет (中国长征火箭有限公司成立 开启中国火箭的“商业化时代). URL: http://www.gov.cn/xinwen/2016-10/19/content_5121797.htm (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
10. Правительство Китая упорядочило проекты создания низкоорбитальных группировок. URL: https://www.facebook.com/groups/ecoruspace.me/permalink/848772262381300/?sfnsn=mo (останнє відвідування 24.07.2021) [на російській мові].
11. Китай запустив нову систему дистанційного зондування Землі. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-technology/3285472-kitaj-zapustiv-novu-sistemu-distancijnogo-zonduvanna-zemli.html (останнє відвідування 24.07.2021) [на україйській мові].
12. Larysa Soroka. Public Regulation of Space Activities in Ukraine / Advanced Space Law, Volume 4, 2019. P. 68 – 79.
13. Olga Yeshchuk, Anna Vasina. Chinese Space Law: Problems and Areas of Reforming / Advanced Space Law, Volume 3, 2019. P. 140 – 150.

4. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняння планування в ракетно-космічній галузі

Левенко О. С.

https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

В статті розглянуто адміністративно-правове забезпечення управління космічної галуззю України плануванням в порівнянні з плануванням завдань Космічної адміністрації КНР. Виявлені принципові відміни в правових підходах до створення програм діяльності, відповідальності за ефективність і виконання цих програм можуть стати прикладом для України
Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, державні підприємства, державне планування, космічна галузь, космічні програми, норми адміністративного права, публічне адміністрування.
The article discusses the administrative and legal support for the management of the space industry of Ukraine by planning in comparison with the planning of tasks of the Space Administration of the PRC. Found fundamental differences in legal approaches to the creation of programs of activities, responsibility for the effectiveness and implementation of these programs can become an example for Ukraine
Keywords: administrative and legal support, state enterprises, state planning, space industry, space programs, administrative law, public administration.

Актуальність дослідження. Публічне адміністрування планування роботи галузі, підпорядкованій Державному космічному агентству України, базується на Основному Законі України [1] і Законі України «про космічну діяльність» [2] в вигляді програм, останньої з яких була «Загальнодержавна цільова науково-технічна космічної програми України 2013-2017 років» [3]. Враховуючи, що на перше півріччя 2021 р. нової програми немає, то доцільно розглянути і Закон України «Про космічну діяльність», і все попередні програми космічного агентства України. Що і було зроблено автором з виявленням недоліків в правовому полі України щодо ракетно-космічної галузі [4]. Можна було б сказати, що порівнювати на 2021 р. немає чого. Але залишається надія, що нова програма з’явиться під керівництвом Мінекономрозвитку України, якому тепер підпорядковане космічне агентство.
Тому є сенс вивчити досвід КНР. Треба зважити на те, що зовсім недавно Україна теж була соціалістичної республікою, з подібної системою управління, подібною промисловістю і навіть на початку випереджала Китай в досягненнях ракетно-космічної галузі. Китай має незаперечні досягнення і виконує свої плани, звіт за останній період показав, що заплановане (найшло відображення в «Білій книзі» КНР 2016 [5]) виконано: чисельні пуски ракет-носіїв, численні супутникові орбітальні угруповання, пілотована космонавтика, працюють марсохід і місяцехід, працюють китайські космодроми, виконуються науково-технічні дослідження, втілюються нові технології, університети готують спеціалістів і проводять дослідження. Все це варто уваги.
Рівнятися на США, Євросоюз складно – в них інша правова система.
Російська Федерація має великі досягнення, але в ній ті ж проблеми галузі, що й в Україні – виручають обсяги фінансування при збитковості, виручають «нафтодолари».
Навіть Республіка Казахстан має тепер більші досягнення, ніж Україна: в космосі супутники, працює система супутникового зв’язку, низькоорбітальної навігації на основі супутникового угруповання ORBOCOMM (США), підготовлені в Європі спеціалісти з проєктування і виготовлення супутників дистанційного зондування Землі і використовуються космічні дані; для виробництва супутників побудовано завод (ОАО «Казахзстан Гариш Сапари»), працює казахстансько-російське підприємства «Байтарек», і діє, нехай в оренді, космодром Байконур. Але, законодавство для космічної галузі розроблено за участю французьких спеціалістів, і воно значно відрізняється від українського.
Мета статті полягає в тому, щоб на основі вивчення і представлення китайського досвіду планування діяльності в ракетно-космічній галузі показати приклад, який може в якійсь мірі бути використаним при підготовці нової космічної програми в Україні.
Огляд останніх досліджень. Публічне адміністрування, в т.ч. в ракетно-космічній галузі, вивчається в Україні (О. Правоторова, I. Орловська, Л. Сорока, Ю. Юринець, А. Зубко, О. Левенко), інших країнах, і в Китаї: Чжоу Сюегуан (周雪光), Лі Ченчжи (李承志).
До того ж, загальні теоретичні засади публічного адміністрування аналізованої проблематики розглянули В. Авер’янов, В. Галунько, О. Кузьменко, Т. Коломоєць, Р. Мельник, С. Стеценко та ін.
Адміністрування формує правове поле, в якому виконуються завдання ракетно-космічної галузі як України, так і КНР. Але різниця в сучасному плануванні між Україною і Китаєм є:
- планування завдань ракетно-космічної галузі в КНР відбувається в рамках п’ятирічних планів соціально-економічного розвитку Китаю на 2021-2025 рр., а не якоюсь окремою програмою;
- виконання програм контролюється всією вертикаллю влади і правлячої партією, яка сама приймає участь в організації роботи через своїх членів, і по закону вони несуть відповідальність за результати;
- планування передбачає отримання економічного результату за рахунок підвищення попиту на космічні послуги і це визначає обсяги фінансування програми дій.
В результаті, в виконанні програм галузі зацікавлені всі гілки влади, і ракетно-космічна діяльність забезпечується навіть місцевими урядами починаючи з районів міст. Крім того, подвійні технології для виконання планів передаються військової адміністрацією цивільним виконавцям по «Програмі 126». Відбуваються звіти Державної Ради і Генерального секретаря КПК, яким передують звіти місцевих урядів [6]. Попередні обзори діяльності відображаються в «Синіх книгах» (наприклад, «Синя книга про діяльність в галузі аерокосмічної науки і технологій Китаю (2020 р.)» чи «Синя книга: запуски Китаю в 2021 році, як очікується, вперше перевищать 40 разів» [7]).
Виклад основних положень. Публічне адміністрування ракетно-космічної галузі в Україні відбувається на основі програм діяльності, які приймаються Верховною Радою України в якості Законів України.
Відповідно до вимог Закону України «Про космічну діяльність» ці програми повинні бути націлені на підвищення соціально-економічного добробуту громадян України. Нажаль, ця головна теза взагалі не виконується, а при відсутності чіткого визначення відповідальності – в останній період Україна і ракетно-космічна галузь живуть без програми дій. Можливо, це обумовлено відсутність економічної програми Уряду України.
В КНР ситуація протилежна, програми дій CNSA є невід’ємної складовою п’ятирічних планів соціально-економічного розвитку держави. Їх виконання контролюється.
Китайське національне космічне управління (CNSA) планує ракетно-космічну діяльності на 14-ї п'ятирічку (2021-2025). План включає: четверту фазу програми дослідження Місяця, міжпланетні польоти, експедиції до астероїдів, створення важких ракет-носіїв, створення багаторазових космічних транспортних систем; в плані впровадження всесвітніх китайських мереж зв'язку, навігації та дистанційного зондування Землі - все це буде представлено в новій «Білій книзі» по космічній діяльності КНР [8]. «Біла книга», по суті, і є програмою дій, тільки вона видається для широкого загалу, а сам план по традиції залишається закритим – подробиць дізнатися неможливо. В КНР достатня кількість законів регламентує збереження державних інтересів і нерозголошення інформації [4].
На відміну від цього програми космічного агентства України в минулому були відкриті, хоч і мали закриту частину, пов’язану з забезпеченням Міністерства оборони і силових відомств України.
В «Білій книзі» CNSA по відомим даним міститься весь спектр напрямків, пов’язаним з освоєнням космічного простору. Це не підтримка окремих проектів окремих підприємств, а глобальний план виходу за межи атмосфери Землі з використанням простору в інтересах Китаю. Планування ведеться поступово від програми до програми на основі вже досягнутих рубежів. Реальна наявність досягнень в геометричній прогресії розширює плани від програми до програми.
Це програми розвитку (не підтримки, не збереження і т.п.). Окремо планується військова частина, до якої інформаційного доступу немає. Важливо відзначити, що ці плани відповідають основним напрямкам соціально-економічного розвитку Китаю. Тому уважно розглянемо план 14-ої п’ятирічки КНР [9].
Підкреслено, що це новий шлях будівництва соціалістичної країни. Всі аналітики, які досліджували програму п’ятирічки, відмічають її соціальну направленість. Це підкреслюється і вже здобутими досягненнями по викоріненню в КНР бідності. Ще не є якимось благими побажаннями: сучасний Китай живе за рахунок продажу свого товару, закордонні ринки періодично можуть скорочуватися про політичним мотивам внаслідок порушення відносин між країнами, а внутрішній ринок Китаю не може викупити таку кількість товару. Китайський товар для самих китайців є дорогим – масове виробництво продукції досі залишається малоавтоматизованим і енергозатратним, тобто дорогим (це при наявності досягнень світового рівня). Саме тому Уряд і КПК підвищують добробут громадян: вони повинні мати можливість споживати китайську продукцію на внутрішньому ринку.
Головний упор програми – на використання інновацій для підвищення ефективності промисловості. А це ставить завдання посилення національних стратегічних науково-технічних сил (вислів в китайських традиціях, переклад з китайської мови), розвитку корпоративних інноваційних технологій, удосконалення системи і механізму отримання інноваційних технологій для забезпечення стратегії розвитку промислових потужностей в сучасній інфраструктурі.
Для чого? Найважливіше завдання: формування сильного внутрішнього ринку в Китаї. З ринковою економікою високого рівня. Цьому ж сприяє процес урбанізації, який продовжується вже десятиліття в міських агломераціях: на прикладі Циндао - досягнуто рівень урбанізації більше 60 % (селищні райони входять в склад міської агломерації). В плані п’ятирічки з’явився термін «подвійного циклу» - збалансований розвиток внутрішнього ринку і зовнішньої торгівлі.
Серед завдань – побудова цифрової економіки і цифрового суспільства, успішної цифрової екосистеми. Тобто, побудова цифрового Китаю за рахунок всебічного використання IT- технологій.
Програма підтримує розвиток фундаментальних досліджень в науці і створення баз для втілення отриманих досягнень в вигляді інноваційних платформ в Пекіні (Хуайжоу), Шанхії (Чжанцзян), районі Великої затоки Гуандун-Гонконг-Макао.
Продовжується розвиток двосторонніх міжнародних інвестицій: в Китай і з Китаю в інші країни.
Якщо вищезгадані плани опосередковано відносяться до планів CNSA (і в них відображаються), то завдання освоєння і захисту Землі і космосу вже напряму в компетенції ракетно-космічної галузі. Такі плани, насамперед, віднесені до компетенції регіональних стратегій. Що повинно стати прикладом для України.
Але ж тут є і окрема глава «Зміцнення гарантій реалізації планування»! Це взагалі для України не властиво. Є також плани по вдосконаленню системи надзору за державними активами на основі управління капіталом – це Китай робить самостійно.
Окремо підтримано створення правового середовища для підтримки приватних підприємств з їх якісним розвитком.
Але основне завдання п’ятирічки – підвищення якості життя людей.
Ракетно-космічні завдання в якоїсь мірі у відкритій публікації означені в розділі «Сприяння одночасного підвищення обороноздатності країни і економічної потужності»: необхідно поглиблювати інновації військово-цивільної науково-технічної співпраці, укріплювати і скоординувати розвиток аерокосмічної галузі.
Все це при верховенстві соціалістичного закону з китайськими особливостями [4].
В програмі п’ятирічки є вимога, що на основі її основних напрямків формуються плани від вищого державного рівня до районів, плани міністерств і відомств. І, як нам відомо, серед них «Біла книга» Китайської космічної адміністрації, яка є п’ятирічним планом розвитку ракетно-космічної галузі КНР.
Висновки. Досвід Китаю в плануванні розвитку доцільно врахувати при підготовці і прийнятті української космічної програми, ураховуючи, звичайно, що китайські плані складені з китайської специфікою. Варто оцінити для планування наступне:
а) космічні плани повинні відображати плани соціально-економічного розвитку України;
б) треба звернути увагу на публічне адміністрування науково-технічних досліджень спеціальних інститутів і університетів з метою втілення інновацій в промисловість через створені інноваційні платформи;
в) продукція ракетно-космічної галузі повинна орієнтуватися на внутрішній і зовнішній ринки вживання;
г) необхідно забезпечити всебічне втілення IT-технологій:
д) космічні технології в законодавчому порядку повинні використовуватися державними установами і можуть бути рекомендовані приватному сектору на пільгових умовах;
е) повинні бути розділи «Зміцнення гарантій реалізації планування», «Захисту Землі і космосу», «Сприяння одночасного підвищення обороноздатності країни і економічної потужності»;
ж) програма, яка має статус закону, повинна виконуватися не тільки на державному і відомчому, але й на регіональних рівнях, включно до районів.
Всі дії по програмі повинні виконуватися виключно при верховенстві законів України в правовому полі публічного адміністрування ракетно-космічної галузі України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 черв. 1996 року із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV.
2. Закон України «Про космічну діяльність», від 15 листопада 1996 року 15 N502/96-ВР.
3. Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма України на 2013-2017 роки, затверджено Законом України від 5 вересня 2013 р. № 439-VII.
4. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під. наук. ред. Левенко О. С. – Д., Домінанта Прінт, 2021. 72 с.
5. Информационный документ «Космос Китая 2016» (полный текст) [《2016中国的航天》白皮书（全文）]. URL: http://www.scio.gov.cn (останнє відвідування 24.07.2021) [на китайській мові].
6. Полный текст отчета о работе правительства провинции Шаньдун
- На Пятой сессии Тринадцатого Народного Конгресса провинции Шаньдун 2 февраля 2021 г. (山东省政府工作报告全文 2021年2月2日在山东省第十三届人民代表大会第五次会议上). URL: http://sd.people.com.cn/n2/2021/0207/c166192-34569570.html (останнє відвідування 24.07.2021) [на китайській мові].
7. Блакитна книга: запуски Китаю в 2021 році, як очікується, вперше перевищать 40 разів (蓝皮书：2021年中国发射有望首次突破40次). URL: https://finance.sina.com.cn/tech/2021-02-24/doc-ikftssap8517385.shtml (останнє відвідування 24.07.2021) [на китайській мові].8. Китай поделился планами развития аэрокосмической отрасли на пятилетку. URL: https://regnum.ru/news/innovatio/3241050.html (останнє відвідування 24.07.2021) [на російській мові].9. Четырнадцатый пятилетний план национального экономического и социального развития Китайской Народной Республики и план долгосрочных целей на 2035 год (中华人民共和国国民经济和社会发展第十四个五年规划和2035年远景目标纲). URL: http://www.gov.cn/xinwen/2021-03/13/content_5592681.htm (останнє відвідування 25.07.2021) [на китайській мові].

5. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз залучення приватного бізнесу.

Левенко О. С.

https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

В статті розглянуто адміністративно-правове забезпечення управління космічної галуззю з урахуванням створення приватного космічного бізнесу і залучення його для виконання державних завдань. Процес комерціалізації ракетно-космічної діяльності з залученням приватного бізнесу успішно використаний в Китайській Народній Республіці на державному рівні, і на рівні місцевих урядів. Це забезпечило виконання державних завдань, визначених п’ятирічними планами розвитку країни в частині ракетно-космічної галузі. Вивчення китайського досвіду, китайської системи заходів, законодавчих актів, може бути корисним для застосування в Україні приватного ракетно-космічного бізнесу.
Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, комерціалізація космічної діяльності, космічна галузь, норми адміністративного права, публічне адміністрування.
The article discusses the administrative and legal support for the management of the space industry, taking into account the creation of a private space business and attracting it to fulfill government tasks. The process of commercialization of rocket and space activities with the involvement of private business has been successfully used in the People's Republic of China at the state level and at the level of local governments. This ensured the fulfillment of state tasks determined by the country's five-year development plans in terms of the rocket and space industry. The study of the Chinese experience, the Chinese system of measures, legislative acts can be useful for the application of the private rocket and space business in Ukraine.
Keywords: administrative and legal support, commercialization of space activities, space industry, administrative law, public administration.

Актуальність дослідження. З моменту коригування Закону України «Про космічну діяльність» [1] в Україні офіційно визнана можливість ведення ракетно-космічного бізнесу приватними структурами.
Державні підприємства України ракетно-космічної галузі, навіть госпрозрахункові, досі не змогли використати комерціалізацію своєї роботи з метою отримання прибутку.
Цьому не сприяли умови закритості космічного агентства України, монопольне становище деяких підприємств, відсутність потреби передачі космічних технологій в економіку держави. Ситуація змінюється на краще, але не для самих державних підприємств: вони не отримали і не отримають в найближчий час повноцінних державних замовлень. Цей процес гальмується відомим фактом, що українські «космічні» підприємства в радянський час виконували тільки військові завдання. Нікого в світі не приваблює можливість виготовлення в Україні міжконтинентальних балістичних ракет. Нічого іншого створити в Україні, вірогідно, неможливо: цей факт підтверджує те, що провідні підприємства космічної галузі України (точніше: ракетно-космічної галузі) за 30 років з дня проголошення незалежності не створили жодного цивільного ракетоносія – тільки незакінчені і недосконалі проєкти конверсійних ракет і супутників, скопійованих з проєктів ХХ ст.
При відсутності державних замовлень навіть науково-технічна програма космічних досліджень втратила сенс: є надія, що нову програму в Україні приймуть в 2021 р. після довгого перериву.
Нестача фінансів і наявність штучно створених монополій до сього часу не давали можливості приватним підприємствам повноцінно займатися космічної діяльністю, як прибутковим бізнесом. Низка підприємств займалася обробленням даних дистанційного зондування Землі для різних цілей, але в Україні немає законодавчої основи, яка б вимагала використаннях космічних даних, як документально підтвердженої інформації. Для комерціалізації державних космічних підприємств по ініціативі Державного космічного агентства України створювався проект Закону України «Про державне регулювання в сфері дистанційного зондування Землі аерокосмічними об’єктами» - але він так і залишився проєктом, хоча на його основі госпрозрахункові державні підприємства ракетно-космічної галузі України могли б заробляти гроші. Приватні структури (акціонерні товариства) приймали участь в Бразильсько-Українському проєкті ракетно-космічного комплексу «Циклон-4» - ця участь закінчилась для приватного бізнесу фінансовими втратами.
Зараз законодавство України офіційно дозволяє приватним структурам займатися ракетно-космічною діяльністю. Але результатів поки що немає. В ЗМІ розгортується полеміка: чи буде приватний космос в Україні?
Курс на приватний бізнес в Китайській Народній Республіці, соціалістичній країні з «китайською специфікою», уряд країни визначив і підтримує давно і ефективно.
Саме уряд, а не тільки приватні ініціативи, є провідною силою комерціалізації ракетно-космічної діяльності, як це здійснюється і в США. Китайський соціалізм скоріше нагадує в цьому процесі державний капіталізм з чітким плануванням розвитку ракетно-космічної галузі як ефективного елементу економіки держави.
Зиск від цього очевидний: приватні структури здатні за менші кошти в короткий термін без зайвих витрат часу досягнути результату: стимулом в цьому є отримання прибутку. До того ж, в соціальній країні, якою є Китай, вітається створення нових робочих місць в різних регіонах.
Звичайно ж є регіони, яким приділяється більше уваги – є такі регіони, які мають для цього перспективи, тому допомога держави тільки підтримує місцеві ініціативи. Це приморські, тобто портові, міста, більш придатні для експорту-імпорту продукції, що дуже важливо для КНР, країни, яка живе за рахунок експорту і імпорту товарів (імпортується сировина, експортуються готові вироби).
Такою зоною особливої уваги раніше був Шанхай, який став особливо розвиненим центром науки, техніки, промисловості і торгівлі. Спроби перенести подібний розвиток вглиб країни, наприклад – в Внутрішню Монголію, результат дали, але його ніяк не зрівняти з Шанхаєм. Мега-міста в континентальній частині країни і самі розвиваються. Тому зараз йде повномасштабна підтримка міст приморської зони: міст півострову Шандунь Циндао і Яньтай. Фактором розвитку провінції Шандунь стало і те, що друга людина в Комуністичній партії Китаю Ван Цишань має родове коріння в місті Циндао – людський фактор дієвий.
Треба визнати, що практично комерціалізація ракетно-космічної галузі в КНР в значній мірі відбувається на місцевому рівні, але підтримується на законодавчому рівні і контролюється по всій вертикалі влади, навіть з боку Центральної військової ради КНР по «Програмі 126» (передача ракетно-космічних технологій, розроблених військовими, в цивільний сектор економіки) [2].
«Китайська специфіка» права досить оригінальна, наприклад, Цивільний кодекс регулює і обмежує виконання обов'язків і повноважень партійних і державних органів і керівних кадрів на всіх рівнях. Партійні і державні органи займаються широким колом роботи і заходів, пов'язаних з цивільними правами [3]. Тобто, в КНР партія не є якоюсь непідсудною надбудовою над суспільством, і несе відповідальність на всіх рівнях за виконання державних планів в правовому полі публічного адміністрування.
Огляд останніх досліджень. Використання приватного сектору в ракетно-космічній галузі КНР в публічно-правовому полі національної китайської системи управління і сама теорія права з «китайською специфікою» постійно вивчається в світі. Відомі роботи Кун Сянцьзюня (孔祥俊) з Шанхайського університету Цзяотун; роботи Irina Liu, Evan Linck, Bhavya Lal, Keith W. Crane, Xueying Han, Thomas J. Colvin – Institute for Defense Analyses, Science & Technology Policy Institute, Вашингтон, США.
Загальні теоретичні засади публічного адміністрування аналізованої проблематики розглянули В. Авер’янов, В. Галунько, О. Кузьменко, Т. Коломоєць, Р. Мельник, С. Стеценко та ін.
2020-2021 роки є переломними в приватному космічному бізнесі Китаю, що бурхливо розвивається.
Вивчення ситуації з приватним бізнесом в ракетно-космічній галузі Китаю може бути корисним для регулювання державою розвитку приватного бізнесу в цій галузі в Україні.
Мета статті полягає в тому, щоб на основі теорії публічного адміністративного права і порівняння з китайським досвідом сформувати пропозиції до шляхів розвитку комерціалізації ракетно-космічної галузі з залученням приватного сектору економіки.
Виклад основних положень.
Автор дослідив досвід розвитку приватної ракетно-космічної галузі в КНР. Ракетно-космічна приватна галузь економіки розвивалась в Китаї досить мляво, але за останні 5-7 років почався справжній бум створення приватних компаній [4]. До закінчення 2020 р. їх в КНР було створено 160 з різної специфікою, від виробництва супутників, до пускових послуг. Хоча державні компанії складають більшість.
Серед приватних компаній відомі LinkSpace, OneSpace, iSpace, LandSpace и ExPace. Але не вони найбільш впливові: «китайська специфіка» присутня і тут: держава і державні академії активно створюють дочірні приватні компанії і приймають участь в створенні десятків технопарків трансферу аерокосмічних технологій.
В 2016 р. при підтримці держави була заснована ракетна компанія China Long March Rocket Co., Ltd. – для того, щоб започаткувати комерційну еру китайських ракет [5]. Компанія займається запуском і комерційним обслуговуванням супутників, використовує відомі ракети-носії Long March 11.
Але це тільки частка. Розглянемо, як приватний бізнес розвивається на Шаньдунскому півострові.
19 вересня 2019 р. був запущений на орбіту супутник West Coast One, виготовлений приватною компанією Zhuhai Obit Aerospace Technology Co., Ltd. Він поповнив супутникове угруповання Zhuhai One. Це угруповання пов’язане з Західним Циндао і іноваційною зоною Guzhenkou Fusion, де створено промисловий парк Qingdao Orbit Satellite Big Data і приватну компанію Qingdao Orbit Incubator Management Co ., Ltd. Тут з 2017 р. втілюється стратегія «Південний Чжухай, Північний Циндао» (компанія Orbit, Чжухай, має на орбіті 12 супутників дистанційного зондування Землі): в Циндао створюється промисловий парк космічної інформації дистанційного зондування Землі [6].
В Циндао в 2021 р. здійснюються 13 проєктів високого рівня технологій: вони різзні, і аерокосмічні в тому числі. Це особливість Китаю: ракетно-космічні проекти не є виключенням, вони в комплексі з іншими. Серед них є проект Geely Satellite Internet Project по створенню першого в країні глобального супутникового угруповання низькоорбітальних супутників Internet [7].
Сусіднє з Циндао місто Яньтай (точніше, це не міста, а міські агломерації з районними містами і селами) значно менше за розміром, але не відстає в розвитку ракетно-косміної галузі. В районному місті Янтая Хайян створено Східний космічний порт, база морських платформ-космодромів для запуску ракет-носіїв. В рамках Yantai Aerospace cтворюється комерційний аерокосмічний високотехнологічний промисловий кластер. Промислова база недержавної Китайської Ракетної Корпорації Хайан (China Long March Rocket Co., Ltd.) – завод по виробництву твердопаливних ракет-носіїв.
Після завершення будівництва промислова база буде мати річну виробничу потужність в 20 твердопаливних ракет-носіїв Jielong, з урахуванням розробки моделей Першої академії, і буде відкрита для вітчизняних і закордонних комерційних аерокосмічних компаній [8].
У наступні п'ять років China Long March Rocket Co., Ltd. також розробить ракету-носій Tenglong, завершить комерційну трансформацію багатоцільових ракет Long March.
Відомо, що в містечку Хайан працює приватний завод по виготовленню рідинних ракетних двигунів.
Таким чином комерціалізація ракетно-космічної галузі в Китаї відбувається при державній підтримці на приватному рівні в умовах місцевих технопарків високих технологій.
Аналітики США дослідили напрямки розвитку приватного сектору ракетно-космічної галузі Китаю [9]:
- які ключові характеристики цього сектору?
- які його сильні та слабкі сторони?
- які комерційні космічні компанії будуть створені в Китаї в найближчі 5–10 років?
Вони прийшли до висновку: більшість китайських комерційних космічних компаній існують лише 2-3 роки, вони є в стадії зародка, їхньому розвитку буде сприяти те, що вигода від запуску та використання малих супутників швидко зростає. Китайський уряд візьме на себе значну роль в забезпеченні досягнення такого успіху. Державні підприємства продовжуть домінувати в космічному секторі, обслуговуючи спочатку внутрішній ринок, потів зовнішній, приватні підприємства знайдуть тут свою частку, успіх прийде і до дочірніх компаній великих академій. Використання космічної інформації в великий масштабах підприємствами і домогосподарствами дасть змогу приватним компаніям захопити внутрішній і зовнішній ринки в майбутньому.
Висновки. Проведене дослідження досвіду створення приватного сектору в ракетно-космічній промисловості КНР дозволяє рекомендувати використати в Україні цей досвід, необхідно:
а) підтримати на законодавчому рівні в вигляді програм Державного космічного агентства України напрямки комерціалізації ракетно-космічної галузі на базі створення при державній підтримці приватних підприємств і дочірніх компаній державних підприємств і акціонерних товариств з 100% державних акцій;
б) створити умови для правового адміністрування підвищення ефективності ракетно-космічної галузі України шляхом створення на місцевих рівнях індустріальних технопарків високих технологій приватної форми власності під контролем держави;
в) втілити публічне адміністрування державної підтримки приватного бізнесу в ракетно-космічній галузі України нарівні і в комплексі з іншими напрямками розвитку високих технологій в економіці України.
Правове адміністрування в ракетно-космічній галузі України відбувається на законодавчій основі, як правовій платформі для ефективного використання приватної ініціативи з метою розвитку економіки України.

ЛІТЕРАТУРА 

1. Закон України «Про космічну діяльність», від 15 листопада 1996 року 15 N502/96-ВР.
2. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під. наук. ред. Левенко О. С. – Д., Домінанта Прінт, 2021. 72 с.
3. Кун Сянцзюнь. Изучение публично-правовой ценности Гражданского кодекса для содействия модернизации национальной системы управления и возможностей управления (孔祥俊：挖掘民法典的公法价值 推进国家治理体系和治理能力现代化). URL: http://www.nopss.gov.cn/n1/2020/1113/c219544-31929808.html (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
4. Brian Waidelich. China’s commercial space sector shoots for the stars. 13 March 2021. URL: https://www.eastasiaforum.org/2021/03/13/chinas-commercial-space-sector-shoots-for-the-stars (останнє відвідування 21.07.2021) [на англійській мові].
5. Компания China Long March Rocket Co., Ltd. была основана, чтобы начать "коммерческую эру" китайских ракет (中国长征火箭有限公司成立 开启中国火箭的“商业化时代). URL: http://www.gov.cn/xinwen/2016-10/19/content_5121797.htm (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
6. Коммерческая аєрокосмическая промышленность "Голова гуся", летящая на север (商用宇航“头雁”北飞记). URL: http://www.xihaian.gov.cn/n10/n10/n14/200106101707136047.html (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
7. 10 с половиной часов, 5 районов и городов, 13 проектов! Следуйте за группой наблюдателей, чтобы коснуться новых отраслей промышленности Циндао...(10个半小时、5个区市、13个项目！跟着观摩团触摸青岛的新产业……). URL: http://www.jimo.gov.cn/n28356046/n5218/n5234/210527100023933242.html (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
8. Испытательная база сборки твердотопливных ракет размещена в "Восточном космопорте" (固体火箭总装测试基地落户“东方航天港”). URL:
http://jxw.yantai.gov.cn/art/2020/12/3/art_2210_2879641.html (останнє відвідування 21.07.2021) [на китайській мові].
9. Irina Liu, Evan Linck, Bhavya Lal, Keith W. Crane, Xueying Han, Thomas J. Colvin. Evaluation of China’s Commercial Space Sector / IDA Science & Technology Policy Institute. Septemder 2019. IDA Document D-10873. Log: H 19-000494.Washington, USA. URL: https://www.ida.org/-/media/feature/publications/e/ev/evaluation-of-chinas-commercial-space-sector/d-10873.ashx (останнє відвідування 21.07.2021) [на англійській мові].

6. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз використання трансферу іноземних технологій

Левенко О. С.

https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

В статті розглянуто адміністративно-правове забезпечення управління космічної галуззю з залученням іноземних сучасних технологій (трансферу технологій) для підвищення ефективності роботи ракетно-космічної галузі України. Трансфер технологій в Україну існує тільки в неявній формі і тільки відносно використання даних дистанційного зондування Землі. Трансфер технологій успішно використовується в Китайській Народній Республіці, але існують різні аспекти його використання, і не завжди отримується бажаний результат. Вивчення китайського досвіду, китайської системи заходів, законодавчих актів, може бути корисним для застосування в Україні сучасних іноземних технологій.
Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, державні підприємства, інновації, космічна галузь, норми адміністративного права, публічне адміністрування, трансфер технологій.
The article deals with the administrative and legal support for the management of the space industry with the involvement of foreign modern technologies (technology transfer) to improve the efficiency of the rocket and space industry in Ukraine. Technology transfer in Ukraine exists only implicitly and only in relation to the use of Earth remote sensing data. Technology transfer has been successfully used in the People's Republic of China, but there are various aspects of its use, and the desired result is not always obtained. The study of the Chinese experience, the Chinese system of measures, legislative acts can be useful for the application of modern foreign technologies in Ukraine.
Keywords: administrative and legal support, state enterprises, innovations, space industry, administrative law, public administration, technology transfer.

Актуальність дослідження. Трансфер технологій в Україну регламентується на законодавчому рівні з використанням методологій Євросоюзу. Але можливість не означає отримання результату.
З моменту створення незалежної України в 1991 р. українська ракетно-космічна галузь використовує тільки надбання УРСР в складі СРСР: в виробництві не використовуються сучасні технології, а ті, що є, застарілі і втрачаються разом з спеціалістами протягом останніх 30 років, проектування і конструювання нових проектів базуються на досвіді, якого набули в минулому столітті. Якщо пригадати, що СРСР технологічно з самого початку, з 50-х років початку нової ракетно-космічної ери, систематично відставав від технічного рівня США, то на рівні 2021 р. українська ракетно-космічна галузь стоїть над прірвою падіння в безодню зникнення.
Космічне агентство України в міжнародному спілкуванні отримує деяку підтримку, наприклад, від Європейського союзу. Свого часу була європейська програма Twining по розповсюдженню знань в космонавтиці для країн бувшого СРСР. Зараз Україна приймає участь в європейській програмі Copernicus, за якою отримує безкоштовно космічні знімки території України, а для Європи безоплатно створює віддалений архів даних. Українські спеціалісті використовують для обробляння космічних знімків програми, закуплені за кордоном. Україні пропонується освітня програма IUSC Education.
Але цього замало, враховуючи практичні результати. Тому варто подивитися на досвід тих, в кого результати є. Тобто, оцінити публічне адміністрування трансферу іноземних технологій в ракетно-космічну галузь КНР.
Огляд останніх досліджень. Проведення трансферу високих технологій в економіку КНР в публічно-правовому полі є масовим явищем і стосується всіх провінцій Китаю. Ракетно-космічні технології не є вийнятком. Процесс трансферу технологій контролюється і вивчається як в КНР, так і за кордоном, де трансфер технологій завжди використовувався. Споживачами трансферу закордонних технологій є національні стейкхолдери – зазвичай, міністерства інвестицій, науки, освіти і спеціалізовані організації (технопарки, вільні економічні зони, інноваційні центри і т.і.), наприклад, в Республіці Казахстан таких організацій 17, в Республіці Білорусь 65 [1].
Методологічний підхід до трансферу технологій (інновацій) вивчався А. Яновським, к. физ-мат. н., Г. Пільновим, к. т. н. В Україні стан трансферу технологій досліджували Р. Ободець і О. Краснов, загальні теоретичні засади публічного адміністрування аналізованої проблематики розглянули В. Авер’янов, В. Галунько, О. Кузьменко, Т. Коломоєць, Р. Мельник, С. Стеценко та ін.
Економика трансферу технологій досліджена в Китаї Wu Changqi (武常岐), Liu Xiaox (刘小溪), Tu Zheng (涂政).
При академії наук КНР працює Глобальний центр передачі і трансформації технологій "Один пояс - один шлях" [2].
Мета статті полягає в тому, щоб на основі теорії публічного адміністративного права і порівняння з китайським досвідом залучення інновацій сформувати пропозиції по використанню трансфера технологій для розвитку ракетно-космічної галузі України, як високотехнологічного сектора економіки.
Виклад основних положень. В Україні є розуміння необхідності залучення інновацій в усі сфери діяльності. Саме тому з 1994 р. ведеться підготовка і удосконалення Закону України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій» [3].
І в липні 2021 р. за «круглим столом» фахівці-правознавці обговорили нову редакцію цього закону [4]. З опублікованих матеріалів можна дізнатися про запропоноване публічне адміністрування такого виду діяльності з боку держави (новий проєкт закону готується до другого читання). В проєкті принципи діяльності державних органів прописані, нажаль, нечітко. Відповідальність виконання закону обов’язкова не для всіх суб’єктів відносин. І окремо: не врегульовано трансфер технологій подвійного і спеціального призначення.
Аналізуючи процес реального трансферу технологій в КНР, можна знайти, де учасники «круглого столу» праві в своїх судженнях.
Поки що в Україні організовано обмін інформацією щодо можливого трансферу закордонних технологій, клієнтами такого обміну в Україні є біля 20 іноземних і українських компаній [5]. Це вкрай мало!
В Україні є проблема нерозвиненої інфраструктури інновацій [6], хоч і створено Українську мережу трансферу технологій (UkrainianTechnologyTransferNetwork - UTTN) і Національна мережа трансферу технологій (NationalTechnologyTransferNetwork - NTTN), які використовують методології Євросоюзу і Російської Федерації. Складається враження, що Україна може бути продавцем своїх технологій, але стан економіки свідчить про необхідність зворотного процесу.
Законодавство України в сфері трансферу технологій базується на Основному законі (Конституції України), Цивільному кодексі України, Господарчому кодексі України, згаданому Законі України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій», інших законах: «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», підзаконних актах Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України [7].
Але чогось не вистачає. Тому звернемося до китайського досвіду. Відомо, що КНР будь-якими шляхами находить нові технології для їх впровадження. Наприклад, в розвиток пасажирського літакобудування залучені технології США (майже 80%) і Євросоюзу, і деякі технології Російської Федерації – на законних підставах. В результаті з’явились китайські «аеробуси». В деяких випадках Китай перевершує отримані технології, модернізуючи їх. Влітку 2021 р. стало відомо про завершення створення швидкісного залізничного потягу на магнітній основі зі швидкістю переміщення до 600 км на годину. Чотири роки тому автор відвідував завод швидкісних потягів в місті Циндао і бачив такий експериментальний потяг. Тепер це вдосконалена інноваційна розробка. Але іноді трансфер себе не виправдовує. І в Китаї це проблема держави. Трансфер технологій є необхідністю для розвиненої країни мабуть ще більше, ніж для тієї, економіка якої тільки розвивається. Ця проблема вивчається в Китаї [8].
Власний досвід кращий за все. Автору довелося приймати участь в конференціях по трансферу технологій в місті Циндао. Тут створена зона вільної торгівлі і декілька технопарків різної направленості, що є основою для залучення інновацій.
В проведенні міжнародних форумів з запрошенням українських вчених і спеціалістів приймало участь Посольство України в КНР і особисто Надзвичайний і Повноважений Посол України в КНР Дьомін Олег Олексійович.
Форуми:
- The 3rd Qingdao International Technology Transfer Conference & US Innovative Enterprise Technology Negotiation Meeting 2016; представлено 216 проєктів – 11 США, 17 Велика Британія, 24 КНР, 15 Україна, 145 Російська Федерація; організатори Уряд міста Циндао, Американсько-Китайський інноваційний альянс, Адміністрація нового Західного району міста Циндао, Науково-технічний парк Харбінского інституту технологій;
- 2018 Qingdao International Technology Transfer Conference; представлено 58 проєктів, всі з України; організатори Уряд міста Циндао і Бюро науки і техніки Уряду міста Циндао, Уряд району Ченгуанг міста Циндао, Науково-технічний парк Харбінського інституту технологій, Посольство України в КНР, Китайська асоціація міжнародної науково-технічної співпраці, Національна академія наук України.
Форуми проводилися в рамках державної програми «Один пояс – один шлях», і місцевої «Півострівна синя економічна зона» («Синя силіконова долина Циндао»).
В новому Західному району Циндао розташовані шість науково-технічних парків державного рівня і чотири провінційного рівня. Вся інфраструктура Західного району створена для отримання інновацій і їх втілення на місцевому рівні з метою підвищення науково-технічного рівня економіки міста Циндао. Створено мале приватне підприємство ООО трансферу інженерних технологій «Астон».
Високовитратні форуми, нажаль, мають досить низку ефективність: відоме лише два з представлених 274 проектів, які дійшли до реалізації, один з них, це проєкт мінізаводу по виробництву теплозахисних елементів для труб опалення. Космічні проєкти чекають своєї черги. Але, враховуючи, що в Китаї сотні технопарків, масштаби вражаючі. Кількість переходить в якість. Це гарантує державна влада, стратегія інновацій реалізується на основі «Стратегія Державної ради щодо посилення реалізації інноваційного розвитку» (2017).
Висновки. Проведене дослідження досвіду використання трансферу технологій в ракетно-космічну галузь України і КНР дозволяє сформувати пропозиції по вдосконаленню Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»:
1) треба визначити основну задачу закону, як забезпечення притоку в Україну сучасних технологій з метою їх комерціалізації;
2) необхідно в законі врегулювати питання про трансфер технологій подвійного застосування;
3) необхідно втілити публічне адміністрування державної підтримки трансферу технологій в ракетно-космічну галузь України.
Правова основа трансферу сучасних технологій в Україну дозволяє досягти ефективності, публічне адміністрування цього процесу забезпечується керівництвом підприємств і організацій. В зв’язку с очевидним впливом на економіку пандемічних обмежень в світі, трансфер технологій в Україну може компенсувати витрати часу на розробку вітчизняних здобутків для виведення ракетно-космічної галузі з низького рівня рентабельності і сприятиме комерціалізації діяльності як державних, так і приватних компаній.

ЛІТЕРАТУРА

1. Отчет о научно-исследовательской работе «Разработка концепции создания евразийской сети трансфера технологий, включающей порядок ее формирования и финансирования по теме: «Этап I: Разработка методических подходов». Обнинск, 2016. URL: http://www.eurasiancommission.org/ru/act/prom_i_agroprom/dep_prom/SiteAssets/TT%201%20etap.pdf (останнє відвідування 22.07.2021) [на російській мові]
2. Глобальний центр передачі і трансформації технологій "Один пояс, один шлях" (全球“一带一路”技术转移转化中心). URL: http://zgkxyyk.alljournal.cn/publish_article/2017/Z2/2017Z215.htm (останнє відвідування 22.07.2021) [на китайській мові]
3. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 / ВВР. - 2006, №45, ст. 434 з наступними змінами і доповненнями станом на 02.10.2012.
4. Трансфер технологий на Украине. URL: https://pravo.ua/articles/transfer-tehnologij-na-ukraine (останнє відвідування 22.07.2021) [на російській мові]
5. Системы трансфера технологий в Украине. URL: http://www.ukrexport.gov.ua/rus/economy/brief/ukr/4573.html (останнє відвідування 22.07.2021) [на російській мові]
6. Ободець Р. В., Краснов О. А. Трансфер технологій в Україні: проблематика, сучасний стан / Економічний вісник МГУ, 2012, № 2. С. 40-45.
7. Биличук Д. А., Юрчишина Л. И. Трансфер технологий и почему он важен для Украины. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/48405189.pdf (останнє відвідування 22.07.2021) [на російській мові]
8. Wu Changqi, Liu Xiaox, Tu Zheng. Economics of Technology Transfer: A Studybasedon 70 Years of Development of China (技术转移经济学:基于新中国70年发展的研究). URL: https://www.journal.sdu.edu.cn/__local/7/66/A8/36DD0A38B49A1AF64633D22A846_B1F280BA_84955.pdf (останнє відвідування 22.07.2021) [на китайській мові]

7. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз корпоратизації в галузі

Левенко О. С.

https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

В статті розглянуто адміністративно-правове забезпечення управління космічної галуззю з застосуванням корпоратизації державних підприємств. Процес корпоратизації успішно використаний в Китайській Народній Республіці в останні десятиліття, що стало складовою забезпечення розвитку ракетно-космічної галузі і досягнення китайською космонавтикою світового рівня. Подібна до китайською система заходів, законодавчих актів, потребує вивчення для можливого застосування в Україні ефективного використання публічного права.
Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, державні підприємства, корпоратизація, космічна галузь, норми адміністративного права, публічне адміністрування.
The article deals with the administrative and legal support for the management of the space industry with the use of corporatization of state enterprises. The process of corporatization has been successfully used in the People's Republic of China in recent decades and has become a component of ensuring the development of the rocket and space industry and the achievement of world-class Chinese astronautics. Such a Chinese system of measures, legislative acts, requires study for the possible application in Ukraine of the effective use of public law.
Keywords: administrative and legal support, state enterprises, corporatization, space industry, administrative law, public administration.

Актуальність дослідження. Правова основа існування держави, незалежно від часу існування держави, політичного ладу та інших перемінних чинників, є системою безпеки існування держави, а її інститути використовують і використовували, принаймні з середньовіччя, публічне адміністрування – по факту навіть в ті часи, коли ще не існувало такого поняття. Державна система сучасної України складалася в середньовіччі на рівні приблизно 10 століття. Це був час каганатів, які з’явилися на зміну величезного Тюркського каганату: Хазарський каганат, Болгарський каганат, Аварський каганат і Київський каганат. Найбільш успішним виявився Хазарський каганат, який був зруйнований войовничими древньоруськими князями. Тим не менше – саме його система права була запозичена середньовічним Києвом. Без сумніву, увібравши в себе всі традиції Великого степу від Далекого Сходу до Карпат, Хазарський каганат знаходився під впливом китайських традицій, які структурував дві тисячі двісті років тому перший імператор Цінь Ши Хуан-ді. Правова основа існування Хазарського каганату вивчена такими вченими, як Л. Н. Гумільов [1]. Державний устрій України і досі чимось нагадує традиції Хазарського каганату: каган наділений божественною силою і не може правити сам, для цього є каган-бек, шад – в Україні є президент, гарант конституції, але керує урядом прем’єр-міністр; економічною базою каганату були землеробсько-скотарське господарство, ремесла, внутрішня торгівля, експорт та імпорт товарів, мита – вони і зараз є такими з зрозумілим прогресом в розвитку. У містах сиділи тулуни - мери міст, і судді, податки збирали чиновники. В ті часи судили за законами релігії, тому суддів було багато: в каганаті існувала свобода віросповідання для приблизно 37 народів, що населяли країну. Поліцейські функції виконувана наймана гвардія.
Чи все це не нагадує сучасну Україну? Більше того: коли верхівка влади в Хазарському каганаті прийняла іудаїзм, це раз’єднало народ і ослабило державу настільки, що відбулася перша історична анексія Криму (після 790 р.), який до того входив в склад каганату: він був захоплений Візантією.
До цього слід додати, що правова основа існування Китаю, як чиннику впливу на всю Азію, який став ще і центром влади Чингісхана з династією Юань, практично не змінилася донині, тільки вдосконалюється, базуючись всього на 250 законах [2]. Саме це є перша причина актуальності порівняння умов публічного права в Україні і в Китаї в площині відносин до корпоратизації державних підприємств.
Другою причиною є незаперечні досягнення Китаю за останні 30 років в ракетно-космічній галузі [3], в порівнянні з відсутністю прогресу цієї галузі в Україні [2].
З 2017 р. керівники Державного космічного агентства України постійно наголошують на необхідності реформування ракетно-космічної галузі, і це на 2021 р. було сформовано, як необхідність корпоратизації державних підприємств галузі з їх переводом в акціонерні товариства зі зміною форми публічного адміністрування. Оскільки ще немає щодо цього навіть проекту Закону України, доцільно дослідити багаторічний досвід корпоратизації державних підприємств в ракетно-космічної галузі відносно аспектів правового адміністрування Китайської Народної Республіки.
В досліджені відкидаються політичні уподобання. Немає ніякого сенсу вважати досягненнями демократії досвід Великої французької буржуазної революції (1789 р.), коли була закрита Паризька академія наук, аристократ, який підтримав революцію, академік і всесвітньо відомий хімік Антуан Лавуазьє попав в число тисяч осіб, які пішли на гільйотину, інший відомий вчений був звільнений з роботи в палаті мір і ваг «за недостатню ненависть до королів», і коли були відмінені всі правові інститути. Також не слід вважати проведену в Україні декомунізацію з усуненням від керівних посад спеціалістів такою, що розповсюджується і на Китай з його комуністичною партією. Бо ідеологія правлячої еліти не може вплинути на ефективність використання публічного адміністрування для розвитку держави і окремих галузей її економіки. Треба вчитися на досягнутих успіхах.
Огляд останніх досліджень. Проблема правового адміністрування в космічній галузі вивчалась як в Україні Л. Сорока, Ю. Юринець, А. Зубко та ін., так і в Китаї в тому числі, забезпечення виконання нерозповсюдження ракетних технологій [8], в США – в тому числі, в частині контролю розповсюдження Китаєм ракетних технологій [4, 5, 6, 7]. Крім того, загальні теоретичні засади публічного адміністрування аналізованої проблематики розглянули В. Авер’янов, В. Галунько, О. Кузьменко, Т. Коломоєць, Р. Мельник, С. Стеценко та ін. Тема правового публічного адміністрування розглянута автором [9].
Але досі в Україні не розглядалися правові засади саме корпоратизації космічної галузі з метою підвищення ефективності цієї галузі. Вивчення можливих тенденцій корпоратизації космічної галузі в Україні оцінювалась автором на подібній правовій схемі реформування Державного концерну «Укроборонпрому» по Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» [10].
Мета статті полягає в тому, щоб на основі теорії адміністративного права шляхом компаративістичного аналізу виявити і узагальнити успішний досвід КНР та запропонувати напрямки його використання в Україні.
Виклад основних положень. Діюче українське законодавство на час підготовки статті не визначає умов корпоратизації космічної галузі в Україні.
Тому автор дослідив досвід Китайської Народної Республіки для порівняння з принципово аналогічним Законом України, розробленим для реформування Державного концерну «Укроборонпром». Насамперед, визначалася мотивація і послідовність корпоратизації китайських державних підприємств, що може бути враховано в майбутньому відповідному Законі України.
В Китаї полюбляють називати корпорації академіями. Ще в 1968 р. в Китайській Народній Республіці було створено China Academy of Space Technology (CASТ). Вона підпорядковувалась довгий час Міністерству авіаційно-космічної промисловості КНР (Ministry of Aerospace Industry, MAS) під загальним керівництвом Державною Радою КНР [2]. Звичайно, під авіаційним керівництвом були і інші корпорації: China Aviation Industries Corporation I (AVIC-I), China Aviation Industries Corporation II (AVIC II), and China North Industries Group Corporation (CNGC) [6]. Стрімкий розвиток ракетно-космічних технологій в світі і в самому Китаї обумовив необхідність змін: в 1999 р. були утворені China Aerospace Science and Technology Corporation (CASC) та China Aerospace Science and Industry Corporation (CASIC). До CASC увійшли інші академії: CALT i CASТ, багато інших підприємств, інститутів та China Great Wall Industry Corporation, створеною в 1998 р. для ведення зовнішньоекономічної діяльності в ракетно-космічній галузі.
По-перше, КНР позбулась монопольного положення однієї корпорації. В Китаї уряд під контролем правлячої партії створив справжню конкуренцію серед державних підприємств: більше фінансування отримує та корпорація, в якій кращі досягнення. Це нагадує схему роботи радянської ракетної галузі: державними були всі конструкторські бюро з виробничими базами, але пріоритет отримувало підприємство, яке пропонувало керівництву військово-промислового комплексу СРСР більш цікавий проєкт. Іноді важко було визначити переможця в цій конкуренцію, тому виникали казуси: виготовлялися два подібні ракетні комплекси з міжконтинентальними балістичними ракетами УР-100 головних конструкторів Янгеля (Дніпро, Україна) і Челомея (Підмосков’я, Російська Федерація).
В Китаї в кожну академію входить безліч самостійних підприємств. Там немає Південмашу 1991 р. з 40000 працюючих чи КБ «Південне» з ~9000 працюючих. В деяких науково-дослідних інститутах немає і 100 вчених і фахівців. Але загальна кількість в підпорядкуванні кожної академії вражає.
China Aerospace Science and Technology Corporation (CASC) налічує більше 130 тисяч вчених і фахівців, які працюють більш ніж в 100 науково-дослідних інститутах, компаніях, заводах [6]. CASC є холдінговою компанією, їй підпорядковані основні підрозділи: China Academy of Launch Vehicle Technology (also referred to as the 1st Academy); Academy of Aerospace Solid Propulsion Technology (also referred to as the 4th Academy); China Academy of Space Technology (also referred to as the 5th Academy); Academy of Aerospace Liquid Propulsion Technology (also referred to as Base 067); Shanghai Academy of Space Flight Technology (also referred to as the 8th Academy); China Academy of Space Electronics Technology (also referred to as the 9th Academy 5); Aerospace Time Instrument Corporation (also referred to as the 10th Academy 6); Sichuan Aerospace Industry Corporation 7 (also referred to as Base 062); China Academy of Launch Vehicle Technology (CALT) має 12 науково-дослідних інститутів, чотири заводи і безліч компаній; Academy of Aerospace Solid Propulsion Technology (AASPT) має в Сіані шість науково-досліднх інститутів, чотири заводи і багато компаній по проєктуванню і виробництву твердопаливних ракетних двигунів (з філіалом в Хох-Хото, Внутрішня Монголія); China Academy of Space Technology (CAST) має 10 науково-дослідних інститутів, два заводи і багато компаній по проєктуванню і виробництву супутників різних типів, забезпечує пілотовану космонавтику; The Academy of Aerospace Liquid Propulsion Technology (AALPT) в Сіані займається рідинними ракетними двигунами, має в підпорядкуванні науково-дослідні інститути і заводи; Shanghai Academy of Space Flight Technology (SAST) має 40 науково-дослідних компаній, виготовляє ракети-носії та балістичні ракети на рідкому паливі, приймає участь в виготовленні супутників і пілотованих космічних кораблів, виготовляє інфрачервону і радарну техніку; China Academy of Space Electronics Technology (CASET) розташована в Пекіні, займається ракетно-космічною тематикою, має два нпауково-дослідних інститути і три заводи; China Aerospace Time Instrument Corporation (ATIC) в Пекіні займається навігацією і системами управляння для ракетно-космічної техніки, має три заводи і багато компаній; Sichuan Aerospace Industry Corporation (SAIC) в Ченду має 30 науково-дослідних інститутів і заводів, займається ракетними системами.
Друга могутня корпорація CASIC має в підпорядкуванні біля 200 великих підрозділів і майже 100000 працівників. Ці корпорації в поєднанні з іншими, не такими відомими за кордоном, складають основу прогресу Китаю в ракетно-космічній галузі.
По-друге: така структура корпорацій забезпечує систему, яка поєднує: людські та фінансові ресурси; доступ до передових технологій; стимули до інновацій та ефективності; інституційне середовище. Все це функціонує в рамках міжнародної співпраці і прогресу, що визначається космічними програмами. Ці програми не є відомчими, а входять до п’ятирічних планів розвитку Китаю. Управління і контроль виконання планів забезпечуються від виконавчої влади на місцях до вищого керівництва країни, в тому числі партійного і військового.
Китайські корпорації, залишаючись в державній власності, є госпрозрахунковими, що стимулює їх розвиток. В той же час, вони не є монопольними власниками розроблених технологій, які використовуються в економіці Китаю. Корпорації стимулюють розвиток науково-освітніх установ для підготовки висококваліфікованих кадрів. Це робиться при участі Китайської академії наук (Chinese Academy of Sciences, CAS).
До того ж, корпорації підвищили якість ракетно-космічної продукції, яка в до 1999 р. не була конкурентоспроможною на світовому ринку космічної техніки. До проведення корпоратизації негативно впливали на ефективність роботи політичні втручання в економіку і низька ефективність управління підприємствами. Навіть досі іноді лозунги заміняють реальні управлінські дії, наприклад, для підвищення ефективності виробництва необхідно «вдосконалити політику думок». Треба зважити на те, що ракетно-космічна галузь Китаю має «китайську особливість». І це в умовах, коли між проголошеною політикою і фактичної практикою завжди є значний розрив.
І навіть в умовах такої досить ефективної корпоратизації ракетно-космічна галузь КНР, ракетно-космічна промисловість Китаю за останні кілька десятиліть має технічні проблеми, терміни розробки ракетних систем довготривалі, надмірне покладання на імпорт технологій (з Ізраїлю, Росії, України та інших країн) не завжди відповідає високим вимогам часу. В той же час, ракетно-космічна галузь в економіці Китаї є передовою.
По-третє, корпоратизація сама по собі не є панацеєю від хвороб економіки і не є незаперечним фактором успіху. Це тільки дорога, на якій треба регулювати рух, тобто, вести ефективне публічне адміністрування. Щодо намірів корпоратизації ракетно-космічної галузі в Україні, їх можна визначити, проаналізувавши закон України щодо реформи Державного концерну «Укроборонпром» [10], який знаходиться в аналогічній ситуації і реформується одним і тим же міністерством.
Треба відзначити окремі положення цього закону. 1. Метою цього Закону є запровадження моделі корпоративного управління об’єктами державної власності (Стаття 2). 2. Акціонерне товариство з дня його державної реєстрації є правонаступником усіх прав і обов'язків державної структури, яка реорганізується. 3. При створенні акціонерного товариства під час відступлення права вимоги, переведення боргу, не застосовуються положення законодавства і договорів щодо: необхідності одержання згоди кредиторів щодо заміни боржника, права кредиторів вимагати забезпечення виконання зобов'язань ті інше. В той же час, «строк заявлення кредиторами своїх вимог до підприємства становить два місяці з дня оприлюднення рішення про реорганізацію». Тобто борги списуються, і не тільки перед державою, а можуть списуватися і перед кредиторами, і це породжує підозру, що корпоратизація здійснюється взагалі для списання боргів в збиток кредиторам. Тобто, мова може йти «про вирішення питань заборгованості».
4. Одночасно з цим, вводиться норма забезпечення інтересів держави: акціонерне товариство, господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі не має права передавати в заставу, продавати, а також вчиняти інші дії, що тягнуть за собою перехід права власності, в інший спосіб розпоряджатися належними їм акціями (частками у статутному капіталі) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі без згоди Кабінету Міністрів України. 5. Держава здійснює контроль за роботою акціонерного товариства через уповноважених в наглядовій раді. 6. Закон політизований відносно «громадян (підданих) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або які працювала в секторі безпеки і оборони держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором» - але такого обмеження взагалі не визначається щодо участі в акціонерному товаристві оборонного значення іноземних громадян.
Висновки. Усе вище викладене дає підстави вважати доцільним врахувати при реорганізації ракетно-космічної галузі України шляхом корпоратизації наступні пропозиції: а) визначити законом мету корпоратизації, як можливість позбутися монопольного положення окремих державних підприємств з метою підвищення їх ефективності після реорганізації за рахунок впливу конкуренції – реорганізація не повинна привести до ще більшої монополізація, порівняно з існуючою в Україні; б) бажано на законодавчій основі створити умови для правового адміністрування з метою поєднання розвитку людських та фінансові ресурсів, передових технологій, стимулювання до використання інновацій; в) правове адміністрування в ракетно-космічній галузі України бажано використати для входження цієї галузі в економіку держави, як однієї з високотехнологічних складових; г) для підвищення ефективності роботи ракетно-космічної галузі треба забезпечити розвиток всієї економіки держави на основі перспективного державного планування і визначити відповідальність за виконання завдань планування, яке повинне мати силу закону і включати невідворотність відповідальності в разі невиконання цього Закону України. Аналіз стану правового адміністрування в космічній галузі України визначений [11, 12], і це дає підстави вважати можливим втілення запропонованого.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гумилёв Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. Москва: Мысль , 1993. 784 с.
2. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під. наук. ред. Левенко О. С. Дніпро, Домінанта Прінт, 2021. 72 с.
3. Blue Book: Ожидается, что количество запусков в Китае в 2021 году впервые превысит 40 раз (蓝皮书：2021年中国发射有望首次突破40次). 2021. URL: https://finance.sina.com.cn/tech/2021-02-24/doc-ikftssap8517385.shtml.
4. Military and Security Developments Involving the People’s Republic of China 2020. Annual Report to Congress. 2020. URL: https://media.defense.gov/2020/Sep/01/2002488689/-1/-1/1/2020-DOD-CHINA-MILITARY-POWER-REPORT-FINAL.PDF
5. James Mulvenon, Rebecca Samm Tyroler-Cooper. China’s Defense Industry on the Path of Reform Prepared for The US-China Economic and Security Review Commission. Оctober, 2009. 2021. URL: https://www.uscc.gov/research/chinas-defense-industry-path-reform [на англійській мові].
6. Evan S. Medeiros, Roger Cliff, Keith Crane and James C. Mulvenon. A New Direction for China's Defense Industry. URL: https://www.jstor.org/stable/10.7249/mg334af.9 [на англійській мові].
7. Chinese missile proliferation. Hearing before the committee on foreign relations United States Senate one hundred fifth Congreess second sessijn. June 11, 1998. 2021. http://www.access.gpo.gov/congress/senate [на англійській мові].
8. Национальный доклад об осуществлении Договора о нераспространении ядерного оружия Китайской Народной Республикой (关于中华人民共和国履行《不扩散核武器条约》情况的国家报告) / Конференция 2020 года по рассмотрению действия Договора о нераспространении ядерного оружия. Третий подготовительный комитет. 29 апреля - 10 мая 2019 г., Нью-Йорк (《不扩散核武器条约》2020年审议大会. 第三次筹备委员会. 2019年4月29日至5月10日，纽约). 2021. URL: http://www.china-un.ch/chn/dbtyw/cjjk_1/Bj_1/t1665265.htm [на китайській мові].
9. Olexandr Levenko, Julius Gutman. Public Administration of Space Activities in Europe and the People’s Republic of China: an Example for Ukraine / Advanced Space Law, Volume 7, 2021. Р. 32-44.
10. Закон України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». Закон прийнято 13-07-21. 2021. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69418
11. Larysa Soroka. Public Regulation of Space Activities in Ukraine / Advanced Space Law, Volume 4, 2019. P. 68-79.
12. Olga Yeshchuk, Anna Vasina. Chinese Space Law: Problems and Areas of Reforming / Advanced Space Law, Volume 3, 2019. -P. 140-150.

8. Принуждение к миру: США способствуют воссоединению Кореи? /

Peace Enforcement: Is the US Facilitating Korean Reunification?

Alexander Levenko

General Constructor of Science & Space, LLC (Kyiv, Ukraine)
Academician of the Academy of Administrative Sciences of Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372
E-mail:alexander.levenko@gmail.com

Keywords: public administration, administrative State, global security, military force coercion, legal basis for international action, "peace enforcement", international law.

Автором рассмотрена гипотеза о содействии США объединению Северной и Южной Корей с целью создания мощного противовеса влиянию на Дальнем Востоке Российской Федерации, Китайской Народной Республике и Японии для обеспечения глобальных интересов США по сохранению мировой стабильности. Гипотеза подтверждается множеством фактов.
Оценена недостаточность государственного администрирования в критических чрезвычайных ситуациях, которые требуют незамедлительных действий. Этот фактор рассмотрен применительно к военным операциям.
По мнению автора, признание существующих в мире тенденций нарушения правового поля при чрезвычайных событиях для сохранения стабильности и мира являются необходимыми, так как в некоторых случаях невозможно охватить законодательным полем непредсказуемые действия. Существующий миропорядок позволяет квалифицировать такие действия законными (целесообразными) или незаконными решениями Совета безопасности ООН.
Тем не менее, как считает автор, уже имеющийся опыт должен способствовать появлению и совершенствованию глобальных надгосударственных законов администрирования.

Вступление. Необходимость поддержания стабильности и мира в системе ограниченного администрирования.
В истории известны локальные случаи поддержания стабильности регионов различными методами, в т.ч. военным методом сдерживания. К последним можно отнести события в Украине 2014 года, когда разгоравшаяся внутри страны война была остановлена благодаря решительным действиям и финансовым возможностям одного из олигархов. Конкурируя с олигархом противоположной стороны конфликта, этот олигарх спасал свой бизнес, но, одновременно, спасал и жителей Днепропетровской области от ужасов и последствий военных действий [1]). Губернатор И. В. Коломойский умело использовал принципы администрирования.
Но этого было недостаточно. Например, было незамедлительно подписано соглашение администрации области с Южмашем в части его защиты от несанкционированных проникновений на территорию завода, где хранятся высокотоксичные компоненты ракетных топлив: «вплоть до привлечения с этой целью территориальных вооруженных формирований» [2]. Меморандум компенсировал недостаточность системы администрирования в возникшей ситуации.
Отсюда простой вывод или аксиома: в критической условиях могут совпадать интересы различных субъектов (например, олигархов, фактически эксплуатирующих население, и самого населения), при достаточном финансировании - с целью поддержания мира. И в таких условиях правовое поле может дополняться чрезвычайными решениями.

Внутренние и внешние аспекты существования административного государства.

Мир следует понимать как стабильность сложившихся в определенный период взаимоотношений в обществе и обществ между собой.
Общество не что иное, как административное государство [3]. Что не является единственной формой существования государств. Например, государства кочевников, в том числе огромная империя Чингизидов, классифицируются, как распределенные государства. В них была относительная свобода для населения, не было налогов. До сих пор бытует представление о донской и запорожской вольнице – это отголосок давних времен. В том числе не было налога на содержание армии, потому что каждый, кто мог сидеть на коне, был воином. Империю Чингизидов населял народ-воин. Такие государства не могли существовать без сельскохозяйственных окраин, которые платили дань – но дань не была безвозмездным приношением: во всех битвах за данников сражались кочевники. Татаро-монголы бились с обеих сторон в Куликовской битве, сражались с тевтонскими рыцарями при Грюнвальде.
В Украине присоединенная по итогам Второй мировой войны Западная Украина со средних веков жила в административных государствах (в том числе для городов использовалось Магдебургское право), остальная часть Украины в давние времена ориентировалась на распределенное государство.
Современное административное право исследовано в работах ученых в области права В. Галунько, А. Иванищука, О. Правоторовой, В. Курилко, С. Короед, Susan E. Dudley и других. В части международного права проведены исследования университетскими учеными John Murphy, Louis Fisher, Barry Blechman, James Siebens, Melanie W. Sisson и другими.
Правящая элита административных государств выдвигается во власть интересами наиболее влиятельных групп бизнесменов и финансистов, использующих поддержку населения (граждан страны) инструментарием политических партий. В результате выбора цели действий (по факту: выбора кандидатов от партий, предлагающей достижение определенных целей) формируется и политика государств: внутренняя и внешняя.
Внутренние дестабилизационные процессы удалось в значительной мере устранить в самом начале формирования таких общественных структур, как государство. Ведь в государстве изначально удалось примирить интересы отдельных семей, общин, племен, кланов: в стабильном государстве нет постоянных гражданских войн, клановых мафиозных разборок, перестрелок между соседями. Всех примеряет так называемая идеология общества.
Связующим цементом государственности стала религия. Сначала многобожие, затем вера в единого бога, признаваемого всеми гражданами [4, 5].

Некоторую сумятицу внесли сами служители бога, священники: тут сыграли свою роль стремление к власти над людьми и алчность. Поэтому есть и были множество религиозных течений в любой религии, в том числе в христианской религии.
Изначально Ислам задумывался как религия правильно верующих (муслим) и правильно читающих Библию (именно об этом говорил на своих проповедях пророк Мухаммед [6]. Но после смерти пророка по религии истинно верующих прошел раскол на суннитов и шиитов. И дальше пошли бесконечные дробления на отдельные религиозные секты.
Тем не менее, общая религия сдерживает агрессию внутри государств, некоторые из которых официально считают одно из течений религии государственной идеологией (в Исламской Республике Иран это Шиитский ислам, в Королевстве Саудовская Аравия Суннитский ислам – с течениями ханбалитский мазхаб, шафиитский толк суннизма, ханифиты и маликиты, есть и шииты-двунадесятники, зейдиты и исмаилиты, ахмадийцы, короли Саудовской Аравии изначально были ваххабитами-саллафитами). Попытка заменить христианскую религию была сделана основателями коммунистического движения в Европе: но кодекс строителя коммунизма все равно вобрал в себя основные заповеди христианской религии.
Алчность или крайне несправедливое разделение богатств в обществе в настоящее время не такой уж решающий фактор дестабилизации: большая часть развитых государств перешла в период создания «общества потребления» с созданием значительной прослойки богатых людей. Хотя в нестабильных государствах, таких, как Мьянма, стремление обогатиться приводит к расколу страны на отдельные территории с правящими кланами – в этом им помогают, как правило, извне. В таких ситуациях другие, более стабильные государства, способны извлекать свою выгоду.
Можно сказать, что каждому государству присуща собственная внешняя политика.
И это как раз является фактором нестабильности, приводящим к войнам: более сильные государства могут увидеть в действиях менее сильных, но набирающих силу, конкурентов [7]. Конкуренция в мире способна потопить успешный лайнер высокоразвитого государства, снизить роль его финансовой системы, вмешиваться в политику. Сейчас Совет безопасности ООН состоит из представителей только нескольких стран, это не всеобщее обеспечение безопасности на планете [8]. Потому что собственные интересы привели к объединению групп стран в виде различных официальных и неофициальных союзов. И во главе таких союзов находится самая влиятельная в такой группе страна.
Нам известны мировые государства-лидеры, их не много: США, Китай, Россия, в какой-то степени Евросоюз и образованные ими блоки, в основном военного направления: англосакский блок Великобритании-США-Австралии [9] с вынужденно примкнувшим к ним другим странам, Евроатлантический союз (НАТО), объединения военных интересов России-Ирана-Китая [10], коалиция Саудовской Аравии [11] и другие.
После окончания Второй мировой войны довольно длительное время, по известным причинам, лидирующие позиции занимают США. Эта страна имеет финансовые возможности защищать свои интересы и интересы своих «вассалов» (будем откровенны) выполняя в мире полицейскую функцию обеспечения стабильности и имеет возможность наказать военными и политическими методами те страны (или их лидеров) которые могут внести дестабилизацию в сложившийся миропорядок.
Можно критиковать за это США: свои законы они автоматически переносят на весь мир, и это незаконно.
Но можно и благодарить: стабильность в мире дорогого стоит!
Интересы государств (прямо скажем – правящих групп внутри государств) всегда подавляли интересы выживания простых людей. По древней традиции, обычные люди, не столь важно, какой национальности, не важно, гражданами какой страны они являются, «обязаны» кормить и обеспечивать правящую государственную группу с многочисленным чиновничьим аппаратом, да еще и умирать в войнах, выполняя их требования: в интересах государства. Это было необходимо во времена древних рабовладельческих империй, во времена княжеств и королевств Средневековья. И может вызывать недоумение в ХХI веке. Но кого интересует недоумение каких-то простых людей по поводу необходимости самого института государства с его налогами на содержание госаппарата?
Для того, чтобы не было таких поползновений и «крамольных» мыслей, с XIX века правящие дома Европы (выходцы из прибалтийских Голштинии, Пруссии, а также Ангальт-Цербста, Эльзаса) внедрили в практику разделения и властвования национализм: сомнительное явление из древних представлений о том, что все вокруг племени являются врагами. До определенного периода национальность никого не интересовала. Да и практически все современные государства, разве что, кроме Армении, многонациональные. Но вот, например, в современном Азербайджане тюрков объединили в национальность «азербайджанцы», и тюркский язык назвали азербайджанским во времена СССР. К чему это теперь приводит, если говорить о конфликтах между двумя упомянутыми государствами? В обоих государствах живут современные люди, граждане большого планетарного мира, причастные к мировой цивилизации.
В недавнем телерасследовании работы китайских фермеров на Дальнем Востоке России тележурналист спросил у местного русского крестьянина, который не работает (колхозы советских времен развалились): а почему вы не идете работать с китайскими фермерами? Он получил исчерпывающий ответ: потому что я русский! [12].
Где здесь логика и здравый смысл? Ни того, ни другого нет. Но вот другой русский персонаж интервью с неприязнью говорит о трудолюбивых китайцах: да он же кушает на ходу! И становится немного понятнее: китайцы работают. Лень течет в жилах обычного человека – и с этим бороться очень сложно. И это тоже фактор.
Активно используются политические идеи: люди, субъекты легковерные, подверженные влиянию пропаганды. Внедряются сомнительные идеи возможной всеобщей гибели, например, усиленная борьба за сохранение климата и запреты на выброс парниковых газов (автор считает, что нельзя слепо верить пропаганде, а нужно искать, кому выгодно прекращать использование угля, газа, ядерной энергетики и закрывать заводы в промышленно развитых странах – но не во всех!). Людям внушается страх перед войной, что позволяет внутри каждой отдельной страны вершить любые дела в интересах правящей группы. При этом интересы правящей группы совсем не обязательно должны совпадать с интересами граждан страны (так сейчас происходит на всем постсоветском пространстве [13].
Мир многогранен, и интересы государств не совпадают. Но вернемся к США: эта страна имеет необходимые ресурсы по поддержанию порядка в мире. Конечно же, в своих интересах. Но ведь стабильность нужна всем жителям Земли? Означает ли это, что выполняя полицейскую функцию во всем мире, США обеспечивает стабильность и мир для всего населения Земли?
Безусловно. Эта задача выполняется методом подавления интересов отдельных стран (в том числе методом принуждения военной силой [14].

Силовое принуждение к миру и международное право.
Без подавления интересов отдельных стран, каждая из которых преследует свои интересы, ничего не получается. Для этого используются различные методы, наиболее действенным рычагом остаются вооруженные силы, гарантирующие неотвратимость наказания при несоблюдении достигнутых на международном уровне договоренностей.
США разместили в Федеративной Республике Германии после окончания Второй мировой войны и в XXI веке свой воинский контингент в количестве около 35000-52000 военнослужащих (это кроме подразделений НАТО, данные на 2020 г. [15]) по Конвенции о присутствии иностранных сил в ФРГ / Convention on the Presence of Foreign Forces in the Federal Republic of Germany от 1954 г. [16].
И точно также США удерживают 28500 своих военнослужащих в Республике Корея [17] . И это не случайно: в мире много американских военных баз (как, впрочем, военных баз и других государств), но здесь выделены наиболее важные точки влияния на мир.
Не будем судить о полуколониальном положении Федеративной Республики Германии, армия которой по численности 182 832 военнослужащих (2019, Wikipedia), а это самая мощная страна Евросоюза! – в настоящее время Евросоюз не представляет угрозы для США, и есть все предпосылки сокращения промышленности в Европе для превращения ее в рынок потребления продукции из США.
Более непредсказуемо положение Республики Корея.
Немного истории. Корея - древнейшая страна, где государства существовали на протяжении, по крайней мере, 2000 лет. Успешно воевала с Китаем. Территория Кореи занимала всю Манчжурию и часть исконно китайских территорий, средневековая Корея контролировала королевства в Японии [18, 19]. Времена поменялись, в начале ХХ в. средневековое, закрытое для мира королевство Корея стало колонией Японии. И ничего в ее устройстве не менялось до конца Второй мировой войны. После капитуляции Японии Корея обрела независимость. Интриги советского оккупационного руководства привели к тому, что выборы правительства Кореи, проведенные на юге в Сеуле, не были признаны, и были провели новые выборы в Пхеньяне, в результате чего капитан командир батальона Рабоче-Крестьянской Красной Армии Юрий Ким Ир Сен (Юрий Ирсенович Ким) стал новым королем Кореи [20]. Образовалась новая королевская династия Кореи – Ким: Ким Ир Сен (1912-1994), Ким Чен Ир (1941-2011), Ким Чен Ын (родился в 1984).
Северная Корея получила название Корейской Народно-демократической Республики, оставаясь, по сути, тем же средневековым королевством, отгороженным от всего мира. Не надо думать, что КНДР коммунистическое государство, коммунистической партии там нет. Так что будем учитывать традиции средневекового королевства в XXI веке.
На юге Кореи, благодаря влиянию США, королевство вдруг стало демократическим государством, но стало ли вот так вдруг? Автор бывал в Республике Корея и видел, насколько там сильны древние традиции.
Антагонизм между Северной и Южной Кореей порожден «холодной войной» между США и СССР. То, что была организована «освободительная война» на Корейском полуострове [21], что Сеул противоборствующие стороны брали штурмом 11 раз и ничего от него не оставили – вовсе не показатель кровной вражды Севера и Юга: в этой «гибридной» войне сражались, в основном, китайские «добровольцы» и солдаты США. Кровавые потери на уровне семей корейцев затронули территории обеих нынешний Корей, часть семью могла жить на юге, часть на севере. Так что даже древняя кровная месть тут малоприменима.
Причем, США действовали на правовой основе [22]. Но каким образом: для введения войск в Корею президент США Трумэн нарушил Конституцию и Закон об участии США в ООН 1945 г., чтобы обойти необходимость одобрения Конгрессом и не затягивать время на принятие решения.
Впервые автор приехал в Республику Корея в 2006 году и с удивлением узнал, что Южная Корея собирает запасы продовольствия и накапливает деньги для будущего объединения с КНДР.
Вот так.
А теперь давайте представим, что Корея объединится на каких-то условиях. Можно ли объединить королевство и президентско-парламентскую республику? Ничего в мире невозможного нет: достаточно положительного внешнего влияния на такой процесс.
В результате, может получиться огромная страна с населением: 51 269 830 + 25 899 347 = 77 169 177 человек (по данным 2020 г.). Здесь и далее первый показатель для Республики Корея, второй для КНДР. Данные из Wikipedia.
Площадь объединенной Кореи составит: 100 210 + 120 540 = 220 750 км. кв.
КНДР обладает огромными природными ресурсами: значительные запасы угля, редкоземельных металлов (всего 200 видов минерального сырья: особенно выделяются залежи магнезита – вторые запасы в мире после Китая, золото, серебро, вольфрам – шестое по величине месторождение в мире, молибден, уран, графит, огромные запасы цинка, меди, борида) + технологические возможности Республики Корея.
Вооруженные силы объединенной Кореи (данные с 2018 г.):
- общее количество военнослужащих с учетом резерва: 3 699 000 + 4 700 000 = 8 399 000 человек, при этом количество способных воевать только в КНДР составляет 10 000 000 человек;
- военно-воздушные силы (самолеты и вертолеты): 700 + 1100 = 1800;
- военно-морские силы (без катеров): подводные лодки 13 + 76 = 97; боевые надводные корабли 70 + 23 = 93 не менее.
Ядерное оружие КНДР (известно, что Республика Корея может создать собственную ядерную бомбу за 2 года, уже имея такой опыт в начале 70-х годов ХХ в. [23]): 60 ядерных и, возможно, термоядерных бомб [24].
Баллистические ракеты малой и средней дальности: по Республике Корее особо впечатляющих данных нет (долгое время действовал запрет США, сейчас он снят [25] и идет стремительная разработка баллистических ракет всех типов) + 530 [26].
Обе страны освоили производство баллистических ракет для подводных лодок [27, 28].
Объединенная Корея может иметь территориальные и иные претензии к Российской Федерации, Китаю, Японии. Колониальный долг Японии тоже может быть востребован.
Следовательно, объединенная Корея станет серьезным сдерживающим фактором для Российской Федерации, Китая, Японии – то есть, всего Дальнего Востока. И кто будет иметь влияние на Корею, тот окажется в выигрыше, достигая свои цели.

Кому это выгодно? Без сомнения – США. Возможные претензии других стран к Российской Федерации и Китаю пока ограничиваются соперничеством Индии и Китая, но позиции Индии в Корее не известны. Япония, понимая свою ответственность за времена Второй мировой войны, вряд ли сможет использовать в своих интересах объединенную Корею.
Как показывают события последних десятилетий (с 1953 года, после окончания Корейской войны), США опекают Республику Корея [29]. Хотя корейцам это иногда не очень нравится. Тем не менее, в Республике Корея размещены военные базы США, в частности, с комплексами противоракетной обороны THAAD в округе Сончжу [30].
Но вот что интересно: по неподтвержденной информации, спецслужбы США на протяжении последних десятилетий поддерживают контакты с КНДР. Возможно, в результате и этого состоялись встречи президента Трампа с лидером КНДР Ким Чен Ыном [31]. О чем они договорились, мы полностью не знаем. Но известно, что после такой встречи КНДР в течение года запускала баллистические ракеты средней дальности через территорию Японии. Все ракеты были экспериментальными и разной конструкции [32]. Ни одна из них не было принята на вооружение.
В это же время решался вопрос о закрытии военных баз США в Японии. И Япония попросила США оставить базы, и даже согласилась платить за их содержание: у Японии до сих пор, по факту, нет армии [33]. И точно так же остались базы в Республике Корея, и США потребовали, чтобы правительство Южной Кореи оплачивало их услуги в обороне.
Контакты США с Южной Кореей и Северной Кореей в интересах обоих Корей наводят на мысль о готовности США поддержать создание объединенной Кореи [34].
Об этом же свидетельствуют встречи президента Республики Корею с лидером КНДР (официальное звание здесь не приводится, это огромный список титулов).
И вот тут становится понятен термин «принуждение к миру». Объединив таким образом Корею и используя объединенную Корею против государств-соперников, США могут обеспечить прочную стабильность на Дальнем Востоке в своих геополитических интересах. Дальневосточный регион оказывает влияние на весь мир, обеспечение стабильности здесь означает мир для всего мира (в том числе, в интересах США).
Противостояние Северной и Южной Корей в современности можно признать недостаточным для обеспечения стабильности мира. Ситуация замороженного конфликта требует выпустить ее вне Корейского полуострова. С получением созидательного эффекта в интересах сдерживания отдельных сверхдержав.
Вероятнее всего, США будет проще, чем другим странам, оказывать влияние на объединенную Корею: по Южной Корее вообще нет вопросов, она будет очень признательна американцам за помощь в объединении двух Корей. Россия не спешит в этом помогать. Китаем и Российской Федерацией КНДР поддерживается, можно сказать, очень сдержанно. Поэтому у них нет таких перспектив, как у США.
Япония вряд ли сможет оказывать влияние на Корею, учитываю недавнюю историю.
Для Кореи именно США могут стать объединяющей внешней силой, учитывая стремление обеих Корей восстановить историческую справедливость. И в результате этого США смогут использовать корейский фактор в «принуждении к миру» сверхдержав соперников. Пусть даже такая возможность окажется кратковременной.
Разделяй и властвуй, этот принцип не изменился. Что отражается и в неоднозначности правового регулирования внешней политики США [35]: в двусмысленности международного права, его неурегулированном статусе в соответствии с Конституцией США и расширении круга вопросов, вынесенных в международно-правовую сферу; в возможности двух будущих сценариев - один, в котором приверженность США международному праву возрастает, и другой, в котором она продолжает снижаться.
Такое трактование международного права позволяют осуществлять выгодные для США маневры на арене международных отношений.

Выводы.

Не все в этом вероятном сценарии развития событий проходит гладко: недовольные жители Южной Кореи блокируют военные базы США [30], КНДР проводит успешные испытания гиперзвуковой ракеты с дальностью до 1000 км [36], вызывая раздражение сильных мира сего: до 2022 года разработкой гиперзвукового оружия занимались только супердержавы, тоже на уровне испытаний. Однако, такие действия можно рассматривать и как события, приближающие воссоединение Кореи.
Такое воссоединение будет строиться на государственном администрировании в нестандартных для правительств обеих Корей ситуациях и действиях.
Предшествующие события в мире позволяют признать существующую на практике тенденцию нарушения правового поля в чрезвычайных ситуациях в интересах сохранения стабильности и мира. Являются ли правовые нарушения необходимыми, отличающимися от существующего законодательства – может квалифицировать своими решениями Совет безопасности ООН.
Уже имеющийся мировой опыт способствует совершенствованию глобальных законов администрирования, носящих в рамках ООН рекомендательный характер. Время глобализации стирает границы между государствами, и глобальные законы на уровне ООН призваны привести внутренние законодательства различных стран к единому мировому порядку, к стабильности и миру. До этого полицейская роль США для наведения международного порядка может быть признана позитивной. Но при условии, что в самих США будет совершенствоваться правовая основа осуществления международных действий.

Conclusions.

Not everything in this likely scenario goes smoothly: disgruntled residents of South Korea blockade US military bases [30], North Korea successfully tests a hypersonic missile with a range of up to 1000 km [36], irritating the powerful of this world: until 2022, the development of hypersonic weapons only superpowers were engaged, also at the test level. However, such actions can also be seen as events leading to the reunification of Korea.
Such reunification will be based on state administration in situations and actions that are unusual for the governments of both Koreas.
The previous events in the world make it possible to recognize the current trend in practice of violating the legal field in emergency situations in the interests of maintaining stability and peace. Whether legal violations are necessary, different from existing legislation, can be qualified by the decisions of the UN Security Council.
The already existing world experience contributes to the improvement of global laws of administration, which are advisory within the framework of the UN. The time of globalization erases the boundaries between states, and global laws at the UN level are designed to bring the internal laws of various countries to a single world order, to stability and peace. Until then, the US police role in restoring international order can be considered positive. But on the condition that in the United States itself the legal basis for the implementation of international actions will be improved.

Библиография

1. Как Игорь Коломойский остановил сепаратизм в Днепропетровске (2014) - https://nv.ua/publications/kolomoyskaya-oblast-kak-v-dnepropetrovske-ostanovili-separatizm-11.html
2. Меморандум Днепропетровской областной государственной администрации и Государственного предприятия «Производственное объединение Южный машиностроительный завод имени А. М. Макарова от 08 мая 2014 г., 2 стр.
3. Milestones in the Evolution of the Administrative State. Susan E. Dudley (2021) -https://direct.mit.edu/daed/article/150/3/33/102568/Milestones-in-the-Evolution-of-the-Administrative - Milestones in the Evolution of the Administrative State. Susan E. Dudley / Dædalus, the Journal of the American Academy of Arts & Sciences. Published under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) license https://doi.org/10.1162/DAED_a_01858. – P. 33 – 48.
4. Христианство как духовно-политическая основа национально-государственной идеологии Русского государства в условиях традиционного общества (2011) - https://bogoslov.ru/article/1823181;
5. Религия - как форма идеологии государства в древности и средневековье (2014) - https://studfile.net/preview/828809/page:3.
6. Прощальная проповедь пророка Мухаммада: последнее наставление (2008) -https://www.islamreligion.com/ru/articles/523.
7. Destroying Libya: It Seemed Like a Good Idea at the Time, By Doug Bandow (2020) - https://www.cato.org/commentary/destroying-libya-it-seemed-good-idea-time.
8. Вето в Совете Безопасности (2022) - https://www.un.org/securitycouncil/ru/content/veto.
9. США, Велика Британія та Австралія створили безпековий союз (2021) - https://mil.in.ua/uk/news/ssha-velyka-brytaniya-ta-avstraliya-stvoryly-bezpekovyj-soyuz.
10. В совместных учениях «Пояс морской безопасности 2022»; корабли Ирана, Китая и России обстреляли морские цели (2022) - https://parstoday.com/ru/news/iran-i150164.
11. Арабская коалиция нанесла авиаудар по йеменскому аэропорту (2021) - https://www.pravda.com.ua/rus/news/2021/12/21/7318070.
12. "Уедут китайцы - все зарастет": как фермеры из КНР осваивают российский Дальний Восток (печатная версия, 2019) - https://www.bbc.com/russian/features-49978027.
13. Crying Genocide: Use and Abuse of Political Rhetoric in Russia and Ukraine / Matthew Kupfer, Thomas de Waal (2014) - https://carnegieendowment.org/2014/07/28/crying-genocide-use-and-abuse-of-political-rhetoric-in-russia-and-ukraine-pub-56265.
14. Military Coercion and US Foreign Policy: The Use of Force Short of War Examining the use of the U.S. military force as a coercive tool, using lessons drawn from the post-Cold War era (1991–2018). By Barry Blechman, James Siebens, Melanie W. Sisson (2020) - https://www.routledge.com/Military-Coercion-and-US-Foreign-Policy-The-Use-of-Force-Short-of-War/Sisson-Siebens-Blechman/p/book/9780367459963.
15. Трамп подтвердил, что сократит количество солдат США в Германии (2020) - https://www.dw.com/ru/трамп-подтвердил-что-сократит-количество-солдат-сша-в-германии/a-53822294.
16. US military in Germany: What you need to know (2020) - https://www.dw.com/en/us-military-in-germany-what-you-need-to-know/a-49998340.
17. Сеул может не бояться ракет с Севера (2021) - https://nvo.ng.ru/forces/2021-06-03/11_1143_missile.html.
18. Левенко О. С. Подорож до золотого Будди. - Домінанта Принт, 2020. - 24 с.
19. Левенко О. С. Оборона в ракетно-космічних аспектах. – Д.: Домінанта Прінт, 2015. – 76 с.
20. Юрий Ирсенович Ким: почему такое имя дали вождю Северной Кореи (2019) - https://russian7.ru/post/yuriy-irsenovich-kim-pochemu-takoe-imya-da.
21. Корейская война 1950-1953 гг.: региональный конфликт с глобальными последствиями - https://encyclopedia.mil.ru/encyclopedia/history/more.htm?id=11776564@cmsArticle.
22. The Korean War: On What Legal Basis Did Truman Act? Louis Fisher. The American Journal of International Law, Vol. 89, No. 1 (Jan., 1995), pp. 21-39. Published By: Cambridge University Press - https://doi.org/10.2307/2203888; https://www.jstor.org/stable/2203888.
23. A nuclear South Korea? Mun Suk Ahn and Young Chul Cho. International Journal, Vol. 69, No. 1. March 2014, pp. 26-34. Published By: Sage Publications, Ltd.
24. США подсчитали количество ядерного оружия у КНДР (2020) - https://iz.ru.
25. America Just Freed South Korea To Make Better Rockets To Lob At North Korea (2021) - https://www.forbes.com/sites/davidaxe/2021/05/24/america-just-gave-south-korea-permission-to-make-better-rockets-for-bombarding-north-korea/?sh=2bb7f428178c.
26. Киморужие: что известно о ядерной программе КНДР (2017) - https://www.rbc.ru/politics/04/07/2017/595b5fb19a794785cf44f271#.
27. Южная Корея испытала первую собственную баллистическую ракету: что о ней известно (2021) - https://news.obozrevatel.com/abroad/yuzhnaya-koreya-ispyitala-pervuyu-ballisticheskuyu-raketu-chto-o-nej-izvestno.htm;
28. S. Korea says it successfully tests submarine-launched ballistic missile (2021) -https://www.reuters.com/business/aerospace-defense/skorea-successfully-tests-submarine-launched-ballistic-missile-blue-house-2021-09-15.
29. Treaties and other International Acts series 6127. Facilities and Areas and the Status of United States Armed Forces in Korea. Agreement Between the United States of America And the Republic of Korea signed at Seoul July 9, 1966 [ 2 ] with Agreed minutes, Agreed Understandings, and Exchange of Letters. – 58 p.
30. Корейские активисты осложнили жизнь солдат США на базе комплексов ПРО (2021) - https://rg.ru/2021/03/29/korejskie-aktivisty-oslozhnili-zhizn-soldat-ssha-na-baze-kompleksov-pro.html.
31. NYT: встречей глав США и КНДР занимается в большей степени ЦРУ, а не Госдеп (2018) -https://www.kommersant.ru/doc/3577070.
32. Левенко О. С. Північнокорейський ракетний бог війни «Марс». - Домінанта Принт, 2020. - 36 с.
33. Here's What It Costs to Keep US Troops in Japan and South Korea (2021) - https://www.military.com/daily-news/2021/03/23/heres-what-it-costs-keep-us-troops-japan-and-south-korea.html.
34. У КНДР снова кончилась тихая жизнь. США вновь занялись корейским урегулированием (2021) - https://www.kommersant.ru/doc/4828996.
35. The United States and the Rule of Law in International Affairs. By John Murphy. Cambridge University Press, 2004. - 378 p.
36. Северная Корея утверждает, что успешно запустила третью гиперзвуковую ракету. Правда ли, и насколько это опасно для мира? (2022) - https://www.bbc.com/russian/news-59967055.

9. Российская Федерация и Украина. 2022

Бытует мнение о важности размера. Опытные специалисты утверждают, что для достижения результата этого недостаточно. Есть даже анекдот, где индивидуум объясняет: татуировка ОЛЯ – это то, что осталось от надписи ПРИВЕТ ИЗ СЕВАСТОПОЛЯ, но даже то, что осталось ого-го! «Понты» прекращаются в деле.
Так же важно не ошибаться в оценке и самооценке государств. Как правило, правительства не обладают полной информацией ни о своей стране, ни о других в динамике изменяющихся процессов. Поэтому для принятия государственных управленческих решений используют некую виртуальную модель из статистических данных и отчетов ведомств. И тут уж точно размер территории совсем не главное.

Статус Российской Федерации
Необходимо оценить статус Российской Федерации (РФ) для понимания происходящих процессов.
1. РФ является осколком СССР, таким же, как другие самостоятельные республики Советского Союза, в котором РФ не имела какого-то особого статуса.
Такой страны, как РФ, никогда не существовало, даже в СССР она была не самостоятельной республикой. Поэтому она не имела национальных привилегий, как иные республики, что всегда вызывало вопрос: а где республика, в которой живут русские по национальности?
Москва была столицей СССР, столицы РФ не было. Привилегиями в РФ пользовались только национальные меньшинства, например, при поступлении на учебу в ВУЗы Ленинграда и Москвы.
Москва (будем так называть правительство СССР) изначально исповедовала интернационализм, в том числе до официального образования СССР, в котором все народы были равны, но русские не были равнее равных, т.е. у себя на родине, в РФ, не пользовались правами коренного населения. Московские правители никогда не были этнически русскими со времен Московского царства (Улуса Золотой орды), только к моменту развала СССР появился Горбачев – за что ему благодарно все Западное сообщество.
Поэтому после распада СССР РФ оказалась в сложном положении. Сначала «бал правила» партийная элита Москвы, потом ее сменили бандиты всех мастей, что особенно проявилось на востоке за Уралом. Затем бандитов перебили бывшие высокопоставленные чиновники КГБ, «севшие» на сформированный бандитский бизнес и продолжившие его славные традиции.
Как и в других республиках бывшего СССР, в РФ появились ловки люди, объединившие бизнес и чиновников всех рангов. По итальянской терминологии: мафия.
Этот период развития РФ хорошо демонстрирует карьера некоего Путина В. В.
Не являясь по факту правопреемницей СССР, РФ фактически узурпировала место СССР в ООН, в том числе в Совете безопасности ООН. Со всеми вытекающими из этого последствиями. Что в тот момент являлось показателем заинтересованности в этом государств, являющихся мировыми лидерами.
Следует отметить, что само образование ООН, как механизма сдерживания войн на планете, было фактом сговора между победителями во Второй Мировой войне, без учета интересов побежденных стран, и тем более – стран экономически малоразвитых.
Европа фактически превратилась в доминион США, присматривать за Европой было призвано НАТО (под лозунгом защиты стран Европы, но лозунги в политике никогда не выполняются – НАТО, как организация Североатлантического блока государств, еще никого не защитило).
На какое-то время противовесом интересам США были интересы СССР, Китая (позиция которого со временем измелилась в пользу собственных интересов, для чего была использована конфронтация между СССР и США), интересы других стран игнорировались. По результата Второй Мировой войны Великобритания, Франция, Германия, Италия, Испания потеряли свой мировой рейтинг. Все страны континентальной Европы, так или иначе участвовали в нападении Германии на СССР, и их голоса вообще не учитывались, тем более, что часть Восточной Европы вошла в Социалистический лагерь СССР.
Необходимо отметить, что паритет между двумя сторонами в период «холодной войны» всегда поддерживался тайными или открытыми договоренностями сторон: этот принцип действовал в мире всегда, действует и сейчас. Настоящие цели таких договоренностей не являются доступными гражданам стран.
Необходимо отметить также, что реформировать ООН в настоящее время практически невозможно, так как нарушился бы сам принцип его создания. А принятые за многие годы резолюции оказались бы незаконными.
Тем более невозможно реформировать Совет Безопасности ООН, куда РФ сознательно приняли вместо СССР: право вето (наследие феодализма) неприкосновенно, так как его может в таком случае потерять любая страна, в зависимости от изменяющихся мировых тенденций.
Лидирующим странам был необходим «смотрящий» за всеми бывшими республиками СССР, заниматься каждой из них в отдельности было слишком хлопотно и затратно. Эта тенденция, возможно, сохранялась и в 2022 году.
2. РФ не является правопреемницей Российской империи.
Это полный абсурд, даже если исходить из состава новой «империи»: территориальные, а значит экономические и военно-политические возможности Российской империи утеряны навсегда и восстановлению не подлежат. Это прекрасно понимают и в РФ.
РФ по факту захватила все, что смогла. В ней удалось удержать входящие в федерацию республики: Чукотку, Якутию, Бурятию, Туву, Чечню, Дагестан, Калмыкию, Татарстан, и другие – нет смысла перечислять.
И надо отметить, что для каждой республики нашелся свой «пряник» - здесь чиновный аппарат РФ вполне использовал стратегии императорской России, в полном объеме: льготы и привилегии местной элите (новым князьям и ханам, их детям, получившим возможность служить Москве на высших должностях), «особые» льготы самим республикам (декларируемые, а не реальные): при сохранении полной нищеты населения на большей части территории РФ. Когда человек не знает, что ему есть завтра, где взять деньги – он не думает, а просто воспринимает государственную пропаганду по «заботе о нем» и врагам за рубежом, повинным во всех его бедах.
Для этого есть и внешняя причина: в бесконечных противоречиях имеет место экономический сговор мировых лидеров во всех странах без исключения. Поэтому роль негласного «смотрящего» закрепилась за РФ надолго, РФ прощались шалости по военным операциям в странах-соседях. Но не как наследницы Российской империи, а как самому громоздкому государственному образованию на территории бывшей империи. Другие страны для этого вообще не подходят, они имеют малые ресурсы, малое количество населения и не имеют какого-то влияния в мире.
3. «Смотрящий»
Исключительное положение среди бывших республик СССР в начальный момент составляла независимая Украина, но негласное решение о том, кто будет «смотрящим» было принято еще в 1991 году.
Исторически, выходцы с территории Украины, начиная с князей, Елены Глинской, Потемкина (церковный муж Софии Фредерики Ангальт-Цербской, она же Екатерина Вторая), заканчивая Хрущевым, Брежневым, Черненко правили Московией, Российской империей и СССР. Но выход во властные структуры лишал их национальных интересов. Поэтому связи с Украиной обрывалась. И это в выборе «смотрящего» не учитывалось, как положительный факт – скорее, как отрицательный: слишком много лидеров не требуется.
Изначально Украина имела третью по мощи армию в мире, население на уровне 50 миллионов человек, вторую по размерам территорию среди стран Западной Европы, огромные природные ресурсы, полную индустриализацию, практически все запасы чернозема Европы, выход к морю, полную грамотность населения и огромное количество инженеров, и т.д.
Поэтому Украину все лидирующие страны мира + РФ начали разрушать с первого дня независимости. Зная о ведущей роли УССР в СССР, и понимая, что с Украиной будет сложнее договориться, предпочтение было отдано РФ, учитывая, что она через Москву имела прямые выходы на все бывшие республики СССР и сама аккумулировала множество республик, что ее элита уже была подготовлена к тотальному разворовыванию собственной страны и к зависимости от мировой финансовой системы в части контроля личного обогащения высших чиновников. В РФ сконцентрировано не население императорской России, а бюрократическая элита Москвы (СпБ перестал быть столицей при Сталине, т.к. был переименован в Ленинград, т.е. город Ленина, что Сталина не устраивало).
Наследницей Российской империи РФ не стала, но Москва унаследовала РФ. Москва живет, как отдельное государство, которому и принадлежит колониальная РФ или доминион РФ. Что хорошо известно жителям РФ, прозябающим в нищете и бесправии.
Изначально, правовая основа Московского государства формировалась под влиянием империи чингизидов: это было «распределенное государство» народа-воина, где армия и чиновники не содержались за счет налогов. Каждый получал выгоду от набегов и обязан был выставлять для этого воинов за свой счет. Экономику обеспечивали покоренные оседлые народы. Затем во времена Петра Первого прошли западные административные реформы и частично было внедрено немецкое право – но только частично, основу экономики государства составлял труд крепостных (аналог покоренных народов внутри собственной территории).
Исторически РФ имела на своей территории средневековые княжества, была Улусом Золотой орды, а затем «приростала» исключительно за счет завоеваний чужих территорий – то есть чужих государственных образований. Это «молодое» государство со сфальцифицированной собственной историей. Основой фальсификации на протяжении веков являлись:
- церковное творчество московского патриархата: при нашествии чингизидов церковники поддержали пришельцев и призывали не оказывать им сопротивления, за что были освобождены от уплаты налогов; после того, как кочевая империя пошатнулась, церковники придумали для них название «татаро-монгольское нашествие» и предали анафеме – представили себя борцами за веру, хотя в орде от Европы до Китая было множество принявших христианскую религию (само слово «орда» было предложено в столице чингизидов Каракоруме посланниками Ватикана);
- заказ переписать летописи и сочинить новые при Иване Третьем московском царе, в это время царство еще было по факту Улусом Золотой орды;
- творчество по указанию Петра Первого европейских полуграмотных академиков Российской академии наук, которые сочинили литературные труды, выдавая их за историю;
- указание императрицы Софии Фредерики Ангальт-Цербской или Екатерины Второй уничтожить всю летописную историю России и написать ее заново.
Правительство СССР изначально не захотело менять подложную историю – так было проще.
5. Идеология РФ.
В настоящее время идеология РФ ничем не отличается от идеологии фашизма гитлеровской Германии по основным общеизвестным признакам фашизма и нацизма.
Возможные утверждения о том, что это «неонацизм» не выдерживают никакой критики: ничего нового здесь не наблюдается, это старая всем известная формула нацизма фашистской Германии помноженная на фашизм советского сталинского социализма - рашизм. И здесь у РФ прогресса нет.

Статус независимой Украины
Украина имеет древнюю историю государственности на своей территории.
1. Скифские царства существовали на территории Украины (с центром на территории нынешней Днепропетровской области) и Крыма (столица Неаполь, сейчас окраина Симферополя) около 700 лет: с четвертого века до нашей эры. Известен поход Дария Первого из Персии для «приструнивания» скифов и, вероятно, для строительства защитного рва от скифской конницы от Дуная до Каспия. Поход провалился, но по возвращению в Персию Дарий Первый заявил о включении скифских земель в Империю. Поэтому в иранской истории Украина хорошо известна как персидская независимая провинция. Даже этот факт указывает на наличие государственности на территории Украины.
Скифы никуда не ушли, великие переселения степных народов, гуннов, только внесли свой вклад в развитие украинского языка: слово «борщ» было известно в шатре Атиллы. А еще примерно через 200 лет в средневековье переселение из Манчжурии аваров закончилось созданием огромного Аварского каганата, который начинался в Галичине и заканчивался в Швейцарии: предки русинов вместе с аварами были создателями этого каганата. Так примерно уже с 6 века нашей эры русины жили в различных государствах Западной Европы.
В это же время создавались княжества от Дуная (русины Моравии) до Киева и Белого моря. Один из киевских князей объединил огромную территории под названием Киевского каганата (и сам назывался каганом) по примеру уже существовавших Хазарского каганата, Болгарского каганата, Аварского каганата и других – была использована форма правления изначального Тюркского каганата, показавшего свою эффективность.
В это же время кроме княжеств Киевской Руси (этот термин не совсем правильный, уже во время Московского царства при Иване Третьем историю переписали, назвав Киевской каганат Киевской Русью и выделив при этом столичную роль Киева, а нынешние историки РФ говорят о Русском каганате со столицей в Киеве) в степи образовалась территория альтернативного княжества Дешт-и-кипчак – в приднепровские и приморские степи пришли с востока половцы (названные так за цвет волос – «полова»), голубоглазые, ничего не имевших общего с монголами, к которым их потом после нашествия чингизидов (тоже не татар и не монголов) причислили церковные «историки».
Нашествие чингизидов изменило историю Украины. Половцы были вытеснены в Крым, вместе с шестью семьями чингизидов: там образовался народ степных крымских ногаев (не надо путать с ногайцами, которые под предводительством чингизида беклербека темника и хана Ногая, праправнука Чингисхана, посаженного собирать дань на Дунае, населяли Болгарию, Румынию, причерноморские и приазовские степи, основу орды самого Ногая составляли яссы, переселенцы с Северного Кавказа, а не чингизиды – современный город Яссы в Молдавии; в начале XV столетия на этой территории была образовала Ногайская орда, Мангитський юрт – государственного образования во главе с Едигеем).
Крымские потомки скифом и коренных народов Крыма образовали народ горных крымских татов. Потомки итальянцев, а затем и тюрков после присоединения к Османской империи, образовали народ южнобережцев. Эти народы, включая жителей причерноморских и приазовских степей, вошли в состав Крымского ханства.
К оставшимся в степи зимовьям половцев пришли переселенцы Сиверщины и Черниговщины: так появились запорожские казаки, объединившие две разные культуры и ставшие практически непобедимыми воинами к моменту образования Московского царства. Они имели военное государство, чем-то напоминавшее империю чингизидов в миниатюре по государственному управлению, но без ханской власти.
Кроме крымского ханства в Крыму оставались и христианские государства, возникшие во времена византийского владычества. Одно из них горное княжество Феодоро, столица Мангуп. В 1475 году Османская империя высадила в Крыму 5000-ный десант, присоединила Крымское ханство, предоставив ему автономные привилегии. В то же время, княжество Феодоро сразу не покорилось, призвав на помощь христианское княжество Молдову: володарь Молдовы прислал на помощь 300 греческих наемников, которые в течение года осады тюрками Мангупа уничтожили весь только что созданный в Османской империи корпус янычар.
История территории современной Украины богата и объединяет множество государственных образований, что только укрепляет ее позиции.
Тем более нелепо выглядят потуги современной РФ говорить о каком-то славянском единстве: княгиня Ольга была последней княгиней германоязычных русов, живших на Дунае и Днепре. Из Крыма имперское правительство Росси выселило в нынешний Мариуполь всех христиан (назвав их «греками» по религии), «заботясь о них» - так появились крымские дворцы петербургской знати. Оставшиеся были мусульманами: можно ли их называть славянами?
В самой России трудно называть славянами финно-угорское племена, сибирские и алтайские народы.
Украина не является славянской страной и не стремится к славянскому единству в составе РФ.
2. О статусе русского языка в Украине.
Следует признать, что в Российской империи и в СССР русский язык был языком межнационального общения. Необходимость в нем возникла во времена поэта Пушкина и армейского врача Даля: русский язык не знали ни чиновники, ни дворяне Российской империи, ни население. Он родился в украинском Николаеве в виде словаря Даля, составленного из малороссийских (украинских) диалектов.
Собственником русского языка, по сути, является современная Украина.
В РФ русский язык применяется для межнационального общения центра с народами Севера, Юга и Востока федерации. Таким же русский язык является в многонациональной Украине, во всех бывших республиках СССР, в странах Восточной Европы, Иране, Турции, Китае и других странах.
Язык межнационального общения необходим не только при глобализации мира, но и как язык технологий в промышленности и в экономике в целом.
Сейчас в Украине сложился парадокс: государственный язык украинский, а все ГОСТ – стандарты, на русском языке. Украинский Госстандарт пользуется межправительственным соглашением, подписанным между бывшими республиками СССР по использованию ГОСТ СССР на русском языке, и не желает переводить стандарты на украинский язык в виде ДСТУ. Десятки тысяч стандартов, необходимых в экономике Украины, остаются русскоязычными. В то время, как РФ их переиздает уже для собственного использования на русском языке.
Вероятно, следует признать на мировом уровне, что собственником русского языка является независимая Украина, по праву его происхождения, и защита русскоговорящих – это ее прерогатива, а не РФ, как сейчас декларируется Москвой.
3. Следует также отметить, что Украина является наследником УССР по праву участия в ООН, как одно из государств, создававшее ООН: в Украине произошло изменение названия страны, что вполне допустимо по международным нормам и традициям.
Украина является независимым государством, правопреемником исторически с древности существовавших на ее территории государств.
Достаточно привести пример государственного устройства средневекового Хазарского каганата (хорошо изученного и описанного историками в мире), которое было использовано при создании Киевского каганата – его основы сохраняются до сих пор в современной Украине.
На западе Украины, по крайней мере, в части территории, которую заселяли русины (предками которых были ляхи, как и современных поляков) хорошо известны основы Магдебургского права (немецкого права), которое частично было внедрено и в Киеве ХV-го века.

К сожалению, Украина оказалась не готова к отражению агрессии РФ в верхних управленческих эшелонах власти: непрофессионализм, коррупция и открытое воровство, обогащение чиновников и руководителей государственных предприятий не являются гарантией безопасности.
При пораженческом политическом руководстве с 1991 года Украина потеряла практически все вооружение, а оставшееся не модернизировалось 30 лет: Укроборонпром работал только по схеме продаже оружия за рубеж. С 2000-х годов Министерство обороны Украины должно было понять, что в ХХI веке решающим фактором является не окопная война 1914 года, а воздушно-космические войска – что не произошло.
Уже во время войны 2022 года на брифинге руководитель военной администрации Кривого Рога Александр Вилкул сообщил, что в Кривом Роге научились изготавливать бронежилеты и шить форму для Вооруженных Сил Украины, что за частные деньги за рубежом заказаны каски – из чего следует, что этого обмундирования и снаряжения в войсках не хватает. Оборонительные сооружения в городах, например, Днепропетровской области, начали сооружать только во время войны за счет внутренних ресурсов территориальной обороны.
При этом вызывает удивление тот факт, что после фактической сдачи всей Запорожской области противнику глава запорожской администрации и его помощница были награждены президентом Украины орденами. Во время войны в Харькове СБУ обнаружило огромный склад боеприпасов, танковых двигателей, скрытый от властей Украины должностными лицами с целью наживы – и это не единичный случай.
В то же время, реформа государственного управления в Украине с частичной децентрализацией власти позволила использовать во время агрессии РФ возможности местных военных администраций, что, вероятнее всего, не учтено в РФ.
Особо следует отметить природные ресурсы Украины.
В Украине есть месторождения 117 полезных ископаемых из 120, которые используются людьми. Всего более 20000 месторождений. Часть из них имеют мировое значение:
- 7 место в мире по добыче железа: 39 млн. т и 2.4% мировой индустрии (после Австралии, Китая, Бразилии, Индии, России и ЮАР);
- 8 место в мире по добыче марганца: 651 тыс. т и 3.6% мировой индустрии (после ЮАР, Австралии, Китая, Габона, Бразилии, Ганы и Индии);
- 6 место в мире по добыче титана: 431 тыс. т и 6.3% мировой индустрии (после Китая, ЮАР, Австралии, Канады и Мозамбике);
- 2 место в мире по добыче галлия: 9 т и 2.9% мировой индустрии (после Китая);
- 5 место в мире по добыче германия: 1 т и 1% мировой индустрии (после Китая, РФ, США и Японии);
- 6 место в мире по добыче каолина: 2,4 млн. т и 5,9% мировой индустрии (после Китая, США, Германии, Индии и Чехии);
- 10 место в мире по добыче циркона: 26 тыс. т и 1,9% мировой индустрии (после Австралии, ЮАР, Китая, Мозамбика, Сенегала, США, Кении, Индии и Индонезии);
- 8 место в мире по добыче графита: 13 тыс. т и 1.3% мировой индустрии (после Китая, Бразилии, Северной Кореи, Индии, России, Канады и Мадагаскара);
- 13 место в мире по добыче энергетического угля: 2,4 млн. т и 5,9% мировой индустрии (после Китая, Индии, США, Индонезии, Австралии, ЮАР, РФ, Колумбии, Казахстана, Польши, Вьетнама и Канады);
- 12 место в мире по добыче коксующегося угля: 5.2 млн. т и 0,5% мировой индустрии (после Китая, Австралии, РФ, США, Индии, Канады, Монголии, Казахстана, Польши, Мозамбике и Колумбии);
- 10 место в мире по добыче урана: 1 т и 1,4% мировой индустрии (после Казахстана, Канады, Австралии, Намибии, Нигера, Узбекистана, РФ, Китая и США).
Что касается добычи природного газа: Украина добывает необходимое для ее потребностей количество газа, но газ, как и другие природные ресурсы Украины, фактически не является государственной собственностью. Газ приходится закупать.
Известно, что разведано глубинное месторождение газа (скважина глубиной около 5 км) на границе Харьковской области и Донбасса: можно 75 лет добывать газ в количестве в 8 раз больше, чем РФ поставляет по украинской газотранспортной магистрали в Западную Европу. Оказывается, нет необходимости заниматься транзитом российского природного газа – возможно в этом причина желание РФ захватить всю территорию Донбасса.
Следует отметить, что граждане Украины не получают ежегодную ренту от добычи в Украине полезных ископаемых, хотя по Конституции недра принадлежат народу.
Возможно, что вступление Украины в Евросоюз позволит навести порядок в Украине, прежде всего в интересах граждан Украины.

Заключение.
Настоящий материал представляет общеизвестные факты, поэтому не имеет ссылок на источники: пользователь может самостоятельно найти документы, интервью чиновников, информацию в интернете.
Данные, приведенные в материале, хорошо известны во всем мире, их невозможно скрыть или игнорировать: их необходимо учитывать при анализе информации, поступающей из-за рубежа, так как их влияние на мнение мирового сообщества неизбежно.
Победа Украины в войне с РФ при поддержке Великобритании, США, стран Евросоюза, Австралии с Новой Зеландией, Японии и других открывает для Украины новые возможности послевоенного развития уже не на ресурсах, созданных во времена УССР. Украина приобретет новый статус, возвратив и приумножив лучшее, что было в момент признания ее независимости в 1991 году.

Александр Левенко
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

10. Космічна наука і освіта: правовий аналіз досвіду Китаю та України

Олександр ЛЕВЕНКО

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

В статті здійснений правовий аналіз досвіту космічної науки і освіти Китаю та України. Доведено, що правове та організаційне регулювання космічної галузі Китаю та України є таким, що відображає різні тенденції. Космічна наука і освіта в Китаї розквітла в Україні зав’яла. Це сталось тому, що Китай творчо запозичив кращий радянський та західний досвід. Україна залишила гірші надбання публічного адміністрування радянської епохи та не запровадила конкурентні механізми західного суспільства. Доведено, що українська космічна наука зберегла свій високий потенціал на рівні індивідуальних вчених і конструкторів. Українська космічна освіта є традиційно професійною та розвивається.

Ключові слова: космічна галузь, наука, освіта, правовий аналіз, публічне адміністрування.

ВСТУП

Наука і освіта є головною складовою будь якого успіху у високотехнологічній сфері, без сумніву якою є космічна галузь. В останні роки космічна наука і освіта почала динамічно розвиватися. Це пов’язано в першу чергу з тим, що у використанні космічного простору почали активну участь брати приварні космічні компанії там приватний фінансовий капітал.
Однією із головних космічних держав є Китай. Який зараз поряд із США займає провідне місце у досліджені і використанні космічного простору. В свою чергу Україна має славну традицію щодо розробки та виробництва ракетоносіїв та інших комічних виробів. В минулу епоху національні суб’єкти космічної діяльності передавали технології Китаю. Проте, в умовах сьогодення останній зміг досягти грандіозних успіхів у космічній галузі. Що вдалось йому завдяки майстерному запозиченню радянського і західного досвіду технічного, економічного, фінансового забезпечення космічної науки, розвитку національної техніки та освіти. Українська ж космічна галузь в останні роки занепадала, в першу чергу із за правових та організаційних прорахунків вищої державної влади. В умовах сьогодення національна комічна галузь в цілому і спеціальна комічна наука і освіта України вже має запозичувати китайський досвід.
У статті ми виявили правові та організаційні причини: чому космічна наука і освіта Китаю розквітла? І навпаки в чому причина занепаду космічної науки в Україні? Одночасно було описано феномен, як вдалось космічній освіті в Україні залитися на хорошому рівні і продовжувати розвитися не звертаючи увагу на скромні успіхи національних космічних компаній у сферах дослідження і використання комічного простору.
Вагома увага у статті була зосереджена на розкритті переваг системи публічного адміністрування космічної галузі Китаю та недостатнього державного управління в Україні. Зроблено висновок, що тільки перехід на ринкові конкурентні засади, які засновані на приватній формі власності, державно-приватному партнерстві можуть покращити стан страв в українській космічній галузі в цілому та космічній науці зокрема.

1. Історична і правова ретроспектива космічної науки в Україні

Українські наукові школи займали провідне місце у космічній галузі радянського союзу. В першу чергу ще стосувалось розробки та виробництва ракетоносіїв. Більшість військових ракет стратегічний військ радянської імперії проєктувались в Конструкторському бюро «Південне» (п/я В-2289) та вироблялись на Південному машинобудівному заводі (п/я 186), які були розташовані в м. Дніпропропетровську (Українська Радянська Соціалістична Республіка). Проте, треба зазначити, що участю в проєктах і постачанням комплектуючих для Південмашу займались тисячі субпідрядників з різних регіонів радянської союзу [Voight, 2018].
В цілому слід зазначити, що безпосередньо національні фахівці, при входженні українських земель до складу радянської імперії мало займалися проєктами цивільного космосу [Kukushkin&Levenko, 2018; Kavats, Levenko&Pauk, 2018]. Логічно, що в першу роки незалежності України національні наукові космічні дослідження будувались на традиціях та залишках потенціалу військово-промислового комплексу радянського союзу [Baklanov, 2013].
З погляду публічного адміністрування слід зазначити, що виходячи з необхідності збереження і подальшого розвитку в інтересах незалежної України науково-технічного і виробничого потенціалу космічної галузі народного господарства України, його використання для розв'язання соціально-економічних проблем 29 лютого 1992 р., Указом Президента при Кабінеті Міністрів України було створено Національне космічне агентство України [Decree, 1992]. Якому підпорядкували космічні наукові установи та підприємства. При цьому треба підкреслити, що ні чиновники Державного космічного агентства ні менеджмент наукових установ та підприємств, того часу не мали ніякого досвіду у міжнародній цивільній космічній діяльності. На жаль треба контактувати факт, що більше 30 років в Україні державні космічні структури користувалися науковими розробками ракетно-космічного досвіду минулої епохи. За цей час вони створили сім непридатних до експлуатації сателітів. Перероблялися ракети військового призначення «Зеніт-2» на цивільні ракето-носії під комерційної назвою «Зеніт-3SL». Певні іноземні комерційні структури, які були пов’язані корупційними зв’язками із високопосадовцями від державної влади, досить довго використовували створені в Україні періоду радянського союзу військові балістичні ракети для конверсійних запусків ракет-носіїв під назвами «Дніпро» та «Циклон-3». При цьому нові ракетоносії та нові цивільні ракетні комплекси не створювались. Хоча високий науковий і конструкторський потенціал був і в деякій мірі залишається до сьогоднішнього дня [Bilenchuk, Maliy&Svatyuk, 2022].
Реформування космічної галузі на засадах рівності усіх форм власності та утвердження конкуренції тривалий час здійснювалось. До сьогоднішнього дня існують державні космічні підприємства, які отримують мізерне державне фінансування та державне замовлення [Baklanov, 2013].
Що періодично ставить їх на межу банкрутства. Інколи, щоб цього не допустити включається Кабінет Міністрів і через Парламент України надає субвенції деяким державним підприємствам космічної галузі щоб покрити їх критичну кредиторську заборгованість. Наприклад Верховна Рада України вносила зміни до закону про держбюджет-2020, за яким було передбачено введення нової бюджетної програми шляхом поповнення статутного капіталу державного підприємства “Виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова” на погашення заборгованості з виплати зарплати, єдиного соціального внеску, окремих податків та перед державою за витратами бюджету” з обсягом видатків 2318,228 млн грн. [Milinan, 2020].
Тільки 29 січня 2020 р. вступив у дію Закон України, який допустив до космічної діяльності суб’єктів господарювання приватної форми власності. Адже згідно з ним, суб’єктами космічної діяльності можуть бути підприємства, установи та організації будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, в тому числі міжнародні та іноземні, які здійснюють космічну діяльність [VVR, 2019].
В період відновлення незалежності Україною приймалися космічні програми. Проте, виділені державні кошти та залучені під державні гарантії кредити використовувались не ефективно. [Levenko&Drozdenko, 2021]. Це підтверджується тим, шо космічні програми були, але не було будь-якого практичного здобутку [Kuznetsov, 2021]
Участь окремих космічних підприємств в закордонних комерційних компаніях потребувала державного фінансування без зиску для держави. Так створювали фінансові борги [Economic Truth, 2021]
Це призводило до того, що постійно знищувався колись могутній конструкторський та ракетобудівний потенціал України, щодо створення нових балістичних ракетоносіїв. Поступово занепадала космічна наука [Holovinska, 2011]. При цьому деякі головні менеджери державних космічних підприємств та наукових установ стали мільйонерами. А космічна наука у більшості аспектів залишилась на рівні здобутків минулої епохи. Більш того припинили своє існування деякі наукові космічні школи. Наприклад, повністю був ліквідований Науково-дослідний інститут «Союз» [About the reorganization of the sovereign enterprise Decree to the Cabinet of Ministers of Ukraine dated April 14, 2013 No. 598. https://www.kmu.gov.ua/npas/246616648].
Не дивлячись на зазначені негативні чинники, треба підкреслити що високий науковий та конструкторський потенціал українських вчених збережений.
Слід зробити висновок, що система публічного адміністрування космічної галузі до сьогоднішнього є однією із найгірших у світі - практично за своєю сутністю радянською. Із тією негативною відмінністю, що державні суб’єкти космічної галузі залишені практично без державного фінансування. Державні космічні підприємства та наукові установи тривалий час працювали в умовах штучного адміністративного монополізму, однак скористатися цим не могли. Адже вони позбавлені міжнародної бізнессамодостатності. А держава не тільки не допомагає їм розвитися, а навпаки спеціалізованими адміністративними заходами стримує.
Отже, в Україні склалася дещо парадоксальна ситуація. Українські вчені та конструктори мають один із найкращих у світі досвід розробки та будівництва ракетоносіїв. Проте через ніедолугу систему публічного адміністрування не мають можливості залучити у космічну галузь фінансові інвестиції. Як результат за часи відновлення незалежності в Україні практично не вироблений жодний новий цивільний ракетно-космічний комплекс з його здачею в експлуатацію.

2. Правовий та організаційний досвід науки і освіти в Китаї
Китай є однією із наймогутніших космічних держав, яка сміливо й амбітно втупила у конкуренцію з США, залишивши далеко позаду Росію. Одним із останніх успіхів китайських вчених є запуск на задану орбіту 5 супутників серії Jilin-1 Gaofen 03D(04-07)/04A. Що було здійснено 30 квітня 2022 р. ракетою-носіем Long March 11 Haisheyao-3 в акваторії Східно-Китайського моря. Це є китайський варіант морського страту ракет-носіїв з плавучої платформи De Bo 3. Запущені сателіти головним чином будуть використовуватися для дистанційного зондування Землі при плануванні будівництва та реконструкції міст і моніторингу стихійних лих [Tszyn Yan, 2022].
Це, здавалось би, буденна подія: ракета-носій сериії Long March в твердопаливному варіанті стартувала 418-й раз, орбітальне угруповання Jilin-1 тепер налічує 46 супутників, що дозволяє постійно спостерігати будь-яку точку земної кулі. Тим не менш, ця подія має не менше значення, ніж запуск місяцеходів – внаслідок здійснення тенденцій розвитку ракетно-космічної техніки (РКТ) у Китайській народній Республіці [Levenko, 2019].
Китайські тенденції розвитку космічної науки і освіти мають власну історію. Проте, на відміну розповсюдженої точки зору про стародавні легенди та культуру застосування феєрверків у стародавньому Китаї, вони не мають жодного відношення до сучасної космічної науки і освіти. Адже, тільки через тисячоліття від стародавності перше серйозне використання ракетної техніки в Китаї було здійснено для війська. У 20-ті роки ХХ ст. армія Китайської Республіки, раніше за багатьох інших армій світу, почала успішно використовувала міномети. Такі факти зафіксовані у бойових діях війни між радянської Росією та китайської армією 1929 р. за Китайсько-Східну залізницю. Яка була побудована на китайських землях Російською імперією. Центр якої знаходився на китайській території у місті Харбін [Levenko, 2019.].
Адже, за своєю технічною сутністю міномет є маленьким прототипом балістичної ракети на твердому паливі, яка викидається зі стовбура міномета при вогневому динамічному старті. Значно пізніше через десятиліття такий спосіб запуску військових ракет став провідним. Він отримав в СРСР однойменну назву – «мінометний».
Що стосується практичного розвитку сучасної космічної науки і освіти Китаю, то перший їх етап (до 1991 р.) слушно описаний китайським вченим Ченчжі Лі. Він доводить, що поштовхом розвитку космічної науки і освіти стало рішення комуністичного Китаю (1954 р.) про створення ядерної зброї та ракет-носіїв її доставлення (1956 р.), запуску власного сателіта, що було утверджене пізніше у 60-х рр. ХХ ст. Тим самим, ракетно-комічна наука і освіта в Китаї з'явилася виключно завдяки оборонним завданням, і ця тенденція мало змінилася до 2022 року. Саме тоді, зародилась тенденція не цуратися зарубіжного досвіду з погляду на право інтелектуальної власності (ця традиція була започаткована в СРСР) вивчати, запозичувати та використовувати зарубіжний досвіду з метою створення власних високотехнологічних розробок. В той час в першу чергу ракетно-космічної техніки. Для цього із США та інших західних країн у КНР було запрошено сотні етнічних вчених китайського походження, в першу чергу з США, які вже мали практичний досвід. В 1957 р. у США вже проводилися льотні випробування першої моделі ракети для підводних човнів Polaris-А1. У її конструкції враховувався як вплив німецьких фахівців, які переїхали після Другої Першої світової в США, так і передові технології американців, яких у СРСР не було [Li, 2013].
Прагнення СРСР захопити в поле впливу КНР у протистоянні з США призвело до передачі документації та технологій виробництва серійного ракетоносія Р-5, яка, була спроможна здійснювати доставку ядерних зарядів. Виробником Р-5 була така звана поштова скринька 186, що знаходилась в м. Дніпропетровську, УРСР. У КНР цю ракету повторили, та методом подоби почали збільшувати розміри деталей, передусім рідинного ракетного двигуна, з метою скорочення витрат і зменшення часу створення своєї балістичної ракети. На це пішли десятиліття, і вони увінчалися значними успіхами до 1991 р., коли в Китаъ була прийнята остання програма розвитку ракетно космічної техніки [Li, 2013].
Тенденція творчого запозичення зарубіжних технологій збережена та продовжена в даний час. Для розробки ракет і технологій для їх виробництва була створена П’ята Академія при Міністерстві оборони КНР, яка потім була багаторазово модернізована. Академія у китайському варіанті відрізняється від українських уявлень та в цілому західних парадигм. Адже, аналогічні за назвою західними категоріями часто набувають ознак анонімів. Китайські Академії акумулюють у собі десятки та сотні науково-дослідних інститутів, організацій, підприємств та компаній, у найбільших із них задіяно до 200 000 фахівців. Тут проводяться наукові дослідження, проектування та конструювання, випробування, виготовлення ракетно комічної техніки. Академії працюють із національною Космічною адміністрацією Китайської Народної Республіки (China National Space Administration), якій надано право відкрито представляти космічні дослідження Китаю, і яка без Академій працювати не може. У КНР створено величезну кількість університетів, частина з яких мають чітко визначену ракетно-космічну спрямованість у підготовці спеціалістів щодо здійснення прикладних досліджень. Академія забезпечує розвиток китайської науки, техніки та вищої освіти з метою досягненням максимального ефекту. Під її парасолькою здійснюється розробка та виготовлення ракетних двигунів у місті Сіані, де створено Північно-Західний політехнічний університет, провинція Шенсі, з 13 інститутами, де викладають за 52 спеціальностями 1300 професорів та доцентів, проводять навчання студентів та дослідження [NPU, 2022].
Частину науково-дослідних інститутів і заводів було перенесено з Сіаня до міста Хух-Хото, де підготовку фахівців, зокрема в частині хімії палив, веде Технологічний університет Внутрішньої Монголії, Автономний район Внутрішня Монголія, з 52 науково-дослідними інститутами, з десятками дисциплін, де 2068 викладачів, із них 705 професорів та доцентів [MIU, 2022].
Не менш цікавим є Північний університет Китаю, місто Тайюань, провінція Шансі (окрім навчання тут розробляють, зокрема, ракетне озброєння та артилерію), а також багато інших вищих навчальних закладів Міністерства освіти КНР. Основним з підготовки фахівців з ракетно-космічної техніки та проведення досліджень є Харбінський інститут технологій, він має 23 наукові школи з багатьма інститутами та дослідницькими центрами, близько 25000 студентів, здійснює свою роботу під управлінням Міністерства промисловості та інформаційних технологій КНР [HTI, 2022].
Навчальний процес Harbin Institute of Technology здійснюється за засадою: «одна школа, три райони». У складі Harbin Institute of Technology функціонують ще два інститути: Харбінський технологічний інститут, розташований у місті Вейхай, провінція Шаньдун, що розташування на півострові Шаньдун на березі Жовтого моря. Він спеціалізується на дослідженнях морська ракетної та іншої тематика. Харбінський технологічний інститут, розташований у місті Шеньчжень провінції Гуандун на півдні Китаю.
Серед багатьох інститутів Harbin Institute of Technology особливо відомий Institute of Space Environment and Material Science, що по іншому називається Space Environment Simulation Research Infrastructure [MSISE, 2022]
Space Environment Simulation Research Infrastructure спеціалізується на моделюванні космічного середовища та проведенні досліджень його впливу на космічну техніку та матеріали. З 2022 р. це повноцінний відносно самостійний центр космічної науки і освіти. Він спеціалізується на вивченні фундаментальних наукових питань у галузі космічних матеріалів, пристроїв, фізики магнітосфери та інших областей. В ньому досліджуються фактори космічного середовища також. Інститут має найсучасніші системи аналізу та вимірювання. Дослідницькі можливості SESRI охоплюють вагомі категорії наукових проблем: еволюція структури та характеристик матеріалів та пристроїв в інтегрованому космічному середовищі; механізми життя у космічному середовищі; поширення та еволюція космічної плазми та фізичний механізм її взаємодії з космічними апаратами. У SESRI є різні прискорювачі елементарних часток. Прискорювач протонів і важких іонів на 300 МеВ, які є основним джерелом випромінювання, що постачає протони на 100-300 МеВ і важкі іони на енергію 7-85 МеВ/u для вивчення взаємодії випромінювання космічних частинок високої енергії, пристроєм, модулем життєзабезпечення. Щоб задовольнити вищезазначені вимоги, установки використовують комбінацію джерела іонів електронно-циклотронного резонансу, інжектора лінійного прискорювача і синхротрона. Інжектор лінійного прискорювача подає пучки важких іонів з енергією 1 структур лінійного прискорювача RFQ (радіочастотний квадруполь) та IH-DTL (прискорювач із дрейфовою трубкою типу Interdigital H-mode). Синхротрон прискорює важкі іони до 85 МеВ/нуклон та протонний пучок до 300 МеВ. І третій цілий резонанс і метод RF-KO (RF-Knock-Out) [SESRI, 2022.].
Така спеціалізація університетів: щодо проведення фундаментальних досліджень із прикладними завданнями – традиційна для Китаю. При цьому ключову роль відіграють тенденції передачі військових технологій у цивільний сектор. Конверсія оборонної ракетно комічної промисловості у КНР розпочалася 1991 р. Продовжує діяти спеціальна програма передачі військових технологій для бізнесвикористання. Проте, ця робота проводиться під контролем військових адміністрацій Китаю на всіх рівнях публічного адміністрування, аж до локальних ініціатив. Важливим є планування робіт розвитку ракетно-комічних технологій у п'ятирічних планах соціально-економічного розвитку КНР. При цьому застосовується жорсткий контроль за виконанням планів та висока відповідальність за їх невиконання. Ці плани стосуються як загальнокитайських цілей, так і для розвитку на провінційному рівні, в тому числі в сфері освіти. Така діяльність призвела до створення п'ятого у КНР космодрому – морського старту. У районі Хайянь міста Яньтай, Шаньдун, створено Східний China Dongfang Spacecraft Launch Port. Півострів Шаньдун має приморські міста, що стрімко розвиваються. Яньтай відомий науково-дослідними інститутами з проектування та виготовлення супутників зв'язку, супутникового обладнання, 96 % всіх комп'ютерів на китайській космічній станції, 90 % електроніки китайських космічних скафандрів Feitian, бездротовий космічний зв'язок виготовлені в Яньтаї. [Zhang Nan, 2011].
Поруч із цим містом розташований Вейхай, в якому є філія Harbin Institute of Technology. Наступний на узбережжі – промисловий гігант Ціндао з одним з найбільших центрів дистанційного зондування Землі у Китаї. Такий конгломерат науки, технологій, та освіти в містах Ціндао і Яньтаї з десятком різноманітних університетів забезпечують конверсію ракетно-космічних технологій у приватних сектор на засадах приватно-державного партнерства, що зумовлює створення спеціальної індустріальної зони з першим у КНР морським космопортом. В якому забезпечується повний цикл проектування, виготовлення, запуска супутників і використання космічної інформації дистанційного зондування Землі. Новий центр дистанційного зондування Землі додатково створено в Яньтаї. Це є напотужніша реалізація досягнень ракетно космічної технологій, що розвивалися у КНР останні 30 років. Здійснено перший випадок запуску ракети-носія в Жовтому морі за принципом «однієї зупинки», тобто інтеграції остаточного складання ракети-носія на заводі у Хайяні, проведення загальних випробувань, відправлення з порту та запуску в акваторії Жовтого моря [Yunan, 2022].
Заплановано виготовлення 10 ракет-носіїв на рік на комерційній твердопаливній промисловій базі «Хайянь» та їх морський запуск, передбачається будівництво науково-дослідної та виробничої база комерційних твердопаливних ракет Galaxy Power, розроблених у Пекіні компанією Space Technology Co., Ltd. Загальна вартість продукції перевищить 10 мільярдів юанів. Розвиток китайської науки, техніки та освіти прямо пов'язаний з сучасними космічними досягненнями КНР [Sina, 2022].
Отже, КНР, відштовхуючись від творчого використання американського та радянського досвіду, що здійснювалась шляхом купівля наукових даних та запозичення технологій, змогла стати однією з самих розвинутих держав у світі - з погляду космічної науки і освіти. Такий успіх здійснювався через величезне державне фінансування військової сфери, яка поступово почала передавати свої розробки приватною бізнесу на засадах жорсткого варіанту контролю державно-приватного партнерства.

3. Правові та організаційні чинники космічної освіти в Україні

Космічна освіта в Україні розвивалась поперед всього на Фізико-технічному факультеті Дніпропетровського національного університету. Фізико-технічний факультет Дніпропетровського національного університету був створений в 1951 р. Він був до 1991 р. єдиним і секретним факультетом вищої освіти, де готувалися кадри для проєктування, конструювання, іспитів і серійного виробництва балістичних ракет. Навчання велось на денній та вечірні формам освіти. Вечірню освіту забезпечували, в основному, провідні фахівці і вчені почтового ящика 186 і почтового ящика В-2289, які вже мали практичний досвід, та й студенти, що працювали у космічній галузі. Рівень професійних знань освіти був високим. Традиційними місцями працевлаштування випускників факультету були базові підприємства – Державне конструкторське бюро „Південне” (п/я В -2289), ВО „Південний машинобудівний завод” (п/я 186), Інститут технічної механіки Національної Академії наук України та Національного космічного агентства, Український науково-дослідний інститут Технології машинобудування [DNU, 2022].
В умовах сьогодення останній припинив існування, а інші названі суб’єкти практичної космічної діяльності мало беруть на роботу випускників космічних спеціальностей. Так як через не реформовану систему публічного адміністрування, суб’єкти практичної космічної діяльності з однієї сторони є не реформованими. Вони не мають практичної міжнародно-правової та адміністративно-організаційної самостійності. З іншого сторони суб’єкти практичної космічної діяльності державним фінансуванням не забезпеченні.
В період незалежності України були затверджені космічні спеціальності в Київському політехнічному інституті, Харківському авіаційному інституті та Національному авіаційному університеті. Також функціонує єдиний Технічний ракетний коледж в Дніпрі та єдине в Україні Вище професійне училище, яке готує висококваліфікованих робітників ракетних спеціальностей. Наприклад, у Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", успішно функціонує Інститут аерокосмічних технологій. В якому успішно функціонують усі рівні вищої освіти. Зокрема за спеціальністю "Авіаційна та ракетно-космічна техніка" здійснюється підготовка докторів філософії. Що дає можливість здійснювати підготовку фахівців, що здатні ставити та вирішувати складні задачі дослідницького характеру, зокрема, удосконалювати існуючі та розробляти нові методи проектування об'єктів ракетно-космічної та авіаційної техніки та здійснювати їх наукову апробацію, яка пов'язана з проведенням досліджень та характеризуються невизначеністю умов і вимог. При цьому аспіранти мають можливість стажування у європейських вузах завдяки міжнародним програмам мобільності ERASMUS-EWENT та ERASMUSACTIVE. Університети-партнери: Варшавський технологічний університет (Польща), Центральна школа Нанта (Франція), Університет країни Басків (Іспанія), Трентський університет (Італія), Чеський технічний університет (Чехія), Будапештський університет технічних та економічних наук (Угорщина), Дублінський технічний інститут (Ірландія), Саутгемптонський університет (Великобританія), Штутгартський технічний університет (Німеччина), Берлінський технічний університет (Німеччина), Північно-Західний політехнічний університет (Китай), Даляньський морський університет (Китай) тощо. [Aeronautic and Rocher-Space engineering. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". 2020. https://ki.kpi.ua/wp-content/uploads/2021/08/%D0%9E%D0%9D%D0%9F_PhD.pdf].
Отже, в Україні традиційно функціонує та розвивається космічна освіта. Більшість талановитих випускників національних вищих космічних навчальних закладів знаходять собі роботу за спеціальність у розвинутих Західних державах.

4. Правові та організаційні аспекти розвитку сучасної космічної науки і освіти в Україні

У сфері космічної науки України існує і низка негативних викликів. З погляду, публічного адміністрування Державне космічне агентство не є самостійним. Воно знаходиться в сфері публічного політичного та публічного адміністрування Міністерства стратегічного розвитку України. Ракетно-космічна галузь, що виробляла стратегічні ракетоносії не отримує належного фінансування.
Як результат в умовах повномасштабного вторгнення російсько-терористичних військ в Україну, вони своїми балістичними і крилатими ракетами знищують військові та цивільні цілі в Україні. А військово-політичні керівництво не мають засобів ракетного стримування агресора [BBC, 2022].
Адже, за останні 30 років Україна не має ніяких практичних успіхів ні в космічній науці, ні в виробництві ракетних технологій. Ситуація в світі протилежна. Вона будується на приватно-державному партнерстві з використанням як базового елементу оборонних завдань.
В умовах сьогодення в Україні створена законодавча можливість займатися космічною діяльністю приватним структурам. Одна Державне космічне агентство, яке має для створити правовий механізм правового регулювання нічого для цього не зробило. Воно навіть не скорегувало свою нормативно-правову документацію до особливостей правового регулювання приватної космічної науки та техніки. Як наслідок приватні ініціативи державою не підтримуються. По факту, приватні космічні наукові ініціативи в Україні є, проте, вони виносяться за кордон в США, Велику Британії, Францію, Південну Корею та інші демократичні розвинуті держави.
При цьому державні структури, на рівні підприємств, наукових і освітніх закладів, досі нічим не відрізняються від структур військо промислового комплексу України минулої епохи – і тому також не можуть без реформування підтримуватися сучасною демократичною правовою державою з ринковою економікою.
Після зняття державної монополії на здійснення космічної діяльності в Україні утворились численні приватні мікроконструкторські бюро і компанії. Наукові заклади приватної освіті і наукової діяльності в галузі космічних досліджень в Україні [IMSL, 2022]. Одне з них – Science & Space LLC, що вже має сучасний проєкт ракетно-космічного комплексу багаторазового використання, двигуна багаторазового використання на нетоксичних і некриогенних компонентах палива (ракетний комплекс і двигун запатентовані в Україні) і декілька революційних технічних пропозицій щодо ракет-носіїв, які розглянуті посадовими особами в Україні [Science&Space, 2022].
Отже, в умовах сьогодення потужній науковий космічний потенціал в середині України не є витребуваним. Вчені та практичні суб’єкти національної космічної галузі здійснюють реалізацію своїх планів в розвинутих Західних правових демократичних державах, в США Великобританії, Франції, Південній Кореї та ін. В першу чергу це здійснюють приватні наукові заклади та суб’єкти господарювання, які є більш мобільними та ініціативними. Вони не так сильно обтяжені негативним публічним адмініструванням контролюючих органів.

ВИСНОВКИ

Правове та організаційне регулювання космічної галузі Китаю та України є таким, що відображає різні тенденції. Україна, правонаступниця СРСР, мала великі успіхи в минулому. Однак, в умовах сьогодення їх втратила. Китай навпаки, активно до розвитку космічної науки і освіти приступив тільки в дев’яності роки ХХ століття. Космічна наука і освіта в Китаї розквітла, в Україні зав’яла. Це сталось тому, що Китай взяв усе краще від СРСР щодо державного фінансування космічної науки та Західних держав стосовно конкурентних засад організації наукових досліджень. Україна навпаки, залишила у своїй космічній галузі систем публічного адміністрування минулої епохи. Не запровадила конкурентні механізми розвитку. Залишила національну комічну галузь без фінансування.
Українська космічна наука зберегла свій високотехнічний потенціал на рівні індивідуальних вчених і конструкторів. Українська космічна освіта є традиційно сильною та розвивається. Проте, талановиті випускники вищих навчальних космічних закладів України працюють як правило у профільних компаніях Західних правових демократичних держав. Починаючи з 2020 р. в Україні космічна наука і освіта почала розвиватися за рахунок приватної ініціативи. Приватна комічна галузь України спрямована на західні та китайські інвестиції, на західний і китайський космічний ринок.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. About creation of the National space agency of Ukraine. Decree of the President of Ukraine. February 29, 1992. N 117. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117/92#Text
2. About the reorganization of the sovereign enterprise Decree to the Cabinet of Ministers of Ukraine dated April 14, 2013. No. 598. https://www.kmu.gov.ua/npas/246616648.
3. Alexander, Levenko. Comparative legal analysis of space administration in Ukraine and China. Monograph. Dnipro, Dominant Print, 2021 72 p.
Alexander, Levenko. Crossing the Sungari. Dominant Print, 2019. 16 p.
4. Baklanov O. Domestic military-industrial complex and its historical development. Moscow, 2013. 760 p.
Bilenchuk P., Maliy M., Svatyuk M. Legal and Scientific Support of Interstellar Flights: Electronic Space Universe. 2022. https://lexinform.com.ua/dumka-eksperta/pravove-i-naukove-zabezpechennya-mizhzoryanyh-polotiv-elektronnyj-kosmichnyj-vsesvit/
5. Chengzhi Li. Development of Chinese space technologies / ed. Bao Ou, Khan Yihua, Yu. M. Baturina [and others]. St. Petersburg. : Nestor-History, 2013. 236 p.
6. Deng, Yunan. My country successfully launched Jilin-1 Gaofen 03D (04-07)/04A satellite. SINA. 2022. https://news.sina.com.cn/c/2022-04-30/doc-imcwiwst4892556.shtml
7. Eduard, Kuznetsov. Ukraine is corrupted by other People's companions, so that access to Secret Information is open. 2021. https://mind.ua/publications/20213798-eduard-kuznecov-ukrayina-koristuetsya-chuzhimi-suputnikami-tobto-dostup-do-sekretnoyi-informaciyi-vidk
8. Environment Simulation and Research Infrastructureє SESRI. 2022. https://doi.org/10.18429/JACoW-IPAC2019-MOPTS060
Faculty of Physics and Technology. Dnipro National University named after Oles Honchar (DNU). 2022. https://www.dnu.dp.ua
9. Harbin Institute of Technology. HIT. 2022. http://hit.edu.cn
10. Holovinska H. "Arsenal": pіvkroku to collapse. 2011. https://www.epravda.com.ua/publications/2011/04/6/281389].
Institute of Space Environment and Matter Science. MSISE. 2022. http://sesri.hit.edu.cn
11. Kavats V., Levenko A., Pauk O. The Rocket Forces of the Russian Federation as a Nuclear Threat Factor. Dnepr: Dominanta Print, 2018. 112 p.
12. Kukushkin V., Levenko A. "Cold War" and defenders of the fatherland. Made by Yuzhmash. Dnipro: Dominanta Print, 2018. 92 p.
13. Levenko O. S., Drozdenko O. S. Legal analysis of space administration in Ukraine and China. Monograph Dnipro, Dominanta Print, 2021. 72 p.
14. Mission of the Space and Science company. Science&Space. 2022. http://www.sciencespace.com.ua/about%20us.html
15. Mongolia Industrial University. MIU. 2022. http://www.imut.edu.cn
16. Northwestern Polytechnical University. NPU. 2022. https://www.nwpu.edu.cn
17. On amendments to some laws of Ukraine on state regulation of space activities. Law of Ukraine from November 15, 1996. No. 502. Information of the Verkhovna Rada (VVR). 2019. No. 46. p.300
18. Research Institute of Maritime and Space Law. IMSL. 2022. http://www.imsl.com.ua/news.html
19. Russian missile strike on Kyiv: journalist killed, 10 injured. BBC. 2022. https://www.bbc.com/ukrainian/news-61247837
20. Sergei, Voight. Ukraine and space. History and commercialization of rocket and space activities. Dnepro: Dominanta Print, 2018. 88 p.
21. The companies of Derzhkosmos took over 800 million bitcoins. Economic truth. 2021. https://www.epravda.com.ua/news/2021/05/17/673924
22. The Verkhovna Rada allocated money to Pivdenmash. Milinan. 2020. https://mil.in.ua/uk/news/verhovna-rada-vydilyla-groshi-pivdenmashu/
23. Tszyn Yan. The Jilin-1 "Gaofen 03D (04-07)/04A satellite was launched into. 2022. /: http://www.jl.gov.cn/zw/yw/jlyw/202205/t20220501_8441167.html
24. Zhang, Nan. From "Picking the Stars" to "Lighting up the constellations", Yantai's aerospace romance. 2011. http://124.133.228.83/articleContent/2205_1006952.html

Підготовлено під редакцією проф. В. В. Галунько

11. Вплив Україно-Російської війни (2022) на ракетно-космічну галузь України в світових тенденціях розвитку: правові та інші аспекти

Alexander Levenko

General Constructor of Science & Space, LLC (Kyiv, Ukraine)
Academician of the Academy of Administrative Sciences of Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372
E-mail:alexander.levenko@gmail.com

Keywords: public administration, global security, international law, war of the Russian Federation against Ukraine (2022), legal prospects for the rocket and space industry of Ukraine.

Автором розглянуто необхідність створення правових засад публічного адміністрування для використання ракетно-космічної галузі України у захисті держави. Відмічено, що Україна втратила ракетно-космічний потенціал і виявилась не готовою до ведення війни. Запропоновані правові умові для створення українського Військово-промислового комплексу і визначені деякі завдання для нього. Визначено правову можливість в рамках Мінстратегпрому – Державного космічного агентства Україні приступити до створення і виготовлення для Збройних Сил України ракет середньої і малої дальності з метою попередження агресій проти України в майбутньому.

Вступ.
Нажаль, Україна вступила в визвольну війну проти російської агресії в стані стагнації ракетно-космічної галузі. Єдиний запущений на орбіту супутник виявився некондиційним і ніяк не використовується в інтересах оборони. Тому й казати про можливий вплив України на світовий космічний ринок недоречно.
Навпаки: ринок дає необхідну інформацію дистанційного зондування Землі Україні, без чого в сьогоденній ситуації неможливо уявити розвідку і ведення бою. Це виявилося досить дорого (особливо в умовах військового часу) і не завжди своєчасно. Тим більше, що в цей процес вплутується звичні відомчі протирічxя.
Доречно вже зараз, під час бойових дій, приймати державні рішення по відродженню, точніше: створенню в Україні нової ракетно-космічної галузі з її забезпеченням правовими умовами.
Війна Російської Федерації проти України 2022 р. має аспекти, які неможливо було б уявити декілька десятиріч тому: йде війна, гинуть громадяни України, але Україна виконує вимоги контракту з Газпромом Російської Федерації по постачанню газу в Західну Європу; Україна до початку агресії 30 років роззброювалась – і зараз веде бої застарілою радянською зброєю, за винятком сучасних нечисленних екземплярів розробок ДККБ «Луч» (протитанкові, протикорабельні, авіаційні ракети); в України немає сучасних балістичних і напівбалістичних ракет малої і середньої дальності власного виробництва, немає безпілотних ракетних винищувачів; Росія формально не веде війну – це спеціальна військова операція -, а саме тому виникає питання по відношенню до російських військовополонених, бо вони по визначенню терористи (державний тероризм Російської Федерації), на яких на розповсюджується Женевська конвенція; в той же час, захоплені російськими військами українські військовослужбовці України мають право користуватися всіма правами, визначеними Женевською конвенцією. Це проблемі міжнародного права.
Війна змінила концепцію світової безпеки: очевидний факт, що Радбез ООН не володіє ситуацією і не може вжити якихось засобів припинення агресії.
Війна 2022 р. породжує цілу низку питань: правових (чому вже під час війни приймаються деякі необхідні закони?), дипломатичних (чому МЗС не змогло вжити заходів по недопущенню війни?), організаційних (чому Україна була не готова до війни?), військово-технічних (мобілізація це, взагалі-то, мобілізація економіки і державного управління, а не призов до Збройних Сил України), в тому числі відносно повноцінного використання ракетно-космічної галузі України в обороні держави, а також виникає питання: чому в Україні немає Космічних військ, яки були створені в перші роки незалежності в вигляді Ракетних військ стратегічного призначення [1]?
Що треба зробити в правовому полі України для розвитку ракетно-космічної галузі насамперед для оборони України?

Сучасна ситуація і необхідність її зміни.
Відомо, що в багатьох країнах, в тому числі в Російський Федерації, давно функціонують космічні війська. Вони, насамперед, забезпечують даними розвідки в режимі онлайн (супутники радіорозвідки, дистанційного зондування Землі в оптичному, інфрачервоному і радарному діапазонах), геопозиціонування військової техніки і систем вогню, мають балістичні і напівбалістичні ракети (тобто, які використовують двигуни до попадання в ціль) – малою, середньої та міжконтинентальної дальності.
Щодо потреб України:
- якщо ми вже довели запуском супутника Січ-2-1(30), що не можемо створювати сучасні супутники, то їх треба закуповувати на орбіті – це скоріше, дешевше, надійніше і забезпечує високу якість інформації, яка отримується від супутника;
- якщо в нас немає власного геопозиціонування, необхідно вжити всі заходи для повноцінного використання GPS, європейської системи GALILEO, китайської системи BeiDou в їх обов’язковому поєднанні на випадок відмови однієї з держав-власниць в наданні послуг;
- щодо ракет малої дальності (враження цілей на дистанціях до 300-500 км) – їх потреба завелика для того, щоб Україна могла забезпечити самостійно їх виготовлення в умовах повного знищення хімічної, машинобудівної і металургійної промисловостей, тому доречно їх закуповувати за кордоном з правом ліцензійного виробництва (за умови постачання для виробництва всіх необхідних технологій, обладнання, матеріалів і комплектуючих) – прикладом такої системи є китайська система залпового вогню WS-2, яка створена, в основному, Sichuan Aerospace Industry Corporation (SCAIC, раніше відома як Base 062) для експорту [2]: ракети з зарядом 200 кг тринітротолуолу (ТНТ) доставляються на відстань 200-400 км, що дозволяє виконувати тактичні завдання (є приклади продажу ліцензій на виробництво –М’янма, Катар, Судан та інші [3, 4]);
- балістичні ракети середньої дальності і високої точності попадання Україна може і повинна виготовляти сама, для цього є Технічні пропозиції ведучих підприємств і по створенню малобюджетних орбітальних і напівбалістичних одноступеневих ракет на безпечному паливі компанії Science & Space LLC (Київ - Дніпро) – ZERO, ХХХ-1, вони ж будуть і одноступеневими ракетами-носіями для оборонних цілей, правовий аспект цього варіанту ми розглянемо окремо: забезпечення виробництва ракети середньої дальності матеріалами в сучасних умовах можливе, рідкий не криогенний окислювач може виготовлятися в Україні (для цього потрібна тільки електроенергія), з пальним проблем немає – це не продукт з вуглеводнів, і він давно виготовляється в Україні; до того ж пропонується варіант кінетичної ракети, яка не є зброєю масового ураження (основне завдання: ураження бетонних багатоповерхових бункерів, морських військових суден, об’єктів інфраструктур типу мостів, аеродромів, окремих споруд, шахтних пускових установок і військових баз);
- міжконтинентальні балістичні ракети автор вважає морально застарілими ще з минулого століття, оскільки орбітальна ракета виконує функції міжконтинентальної значно меншими витратами на виробництво і обслуговування, тому цей варіант (тиражування нової «Сатани») практично не потрібний і не повинен розглядатися навіть в перспективі.
Для отримання, обробляння і підготовки для практичного використання даних супутників в Україні є достатньо спеціалістів в підрозділах Міністерства оборони України і в космічному агентстві України (Національний центр управління та випробувань космічних засобів), а також в інших державних відомствах.
Основна проблема: правова основа створення і виготовлення балістичних і напівбалістичних ракет середньої дальності і високої точності в Україні.
Ця проблема попередньо вивчалась в компанії Science & Space LLC ще в довоєнний час: в листі до голови Верховною Ради України від компанії Science & Space LLC зазначалася необхідність «ратифікувати Верховною Радою вихід України з Договору про ліквідацію ракет средньої і меншої дальності (ДРСМД) - Intermediate-Range Nuclear Forces Treaty (IRNFT), що дасть поштовх ракетній промисловості всіх форм власності створювати нові взірці оборонної зброї для України і європейських партнерів».
В відповіді від Комітету з питань економічного розвитку України Верховної Ради України від 01.22.2022 р., за підписом голови комітету Д. А. Наталухи зазначено наступне: «Щодо пропозицій до виходу України з Договору про ліквідацію її ракет середньої та меншої дальності повідомляємо, що відповідно до статті 24 «Припинення та зупинення дії міжнародних договорів України» Закону України «Про міжнародні договори України» пропозиції щодо припинення або зупинення дії міжнародних договорів України вносяться Міністерством закордонних справ України, іншими центральними органами виконавчої влади та державними колегіальними органами відповідно до порядку, встановленому статтею 4 цього Закону для внесення пропозицій щодо укладення міжнародного договору України. Припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються щодо договору, згоду на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, - у формі закону України. У разі внесення на розгляд Верховної Ради України суб’єктом законодавчої ініціативи законопроєкту щодо виходу України з Договору про ліквідацію її ракет середньої та меншої дальності, він буде розглянутий Парламентом України в установленому порядку».
Відомо, що «Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Сполученими Штатами Америки про ліквідацію їх ракет середньої дальності і меншої дальності» було ратифіковано 28.05.1988 р.
Але ж відома і позиція Міністерства закордонних справ України щодо припинення дії цього Договору від 03 серпня 2019 року «Заява МЗС України у зв’язку з припиненням дії «Договору між США та СРСР про ліквідацію їх ракет середньої та меншої дальності» [5]: «Формально не будучи стороною Договору про РСМД, Україна неухильно дотримувалась його положень протягом усього часу його існування. У 1988-1991 рр. в Україні були ліквідовані всі балістичні та крилаті ракети наземного базування меншої (від 500 до 1000 кілометрів) та середньої дальності (від 1000 до 5500 кілометрів), а також 25 об'єктів, пов'язаних з ними». Знищення ракет відбувалося відповідно до Розпорядження Президента України «Про реалізацію Україною положень Договору між США і СРСР про ліквідацію їх ракет середньої та меншої дальності» 05 січня 1994 р. N 1/94-рп [6].
Тобто виникає протиріччя: Верховна Рада України не ратифікувала закон про цей Договір, в той же час, по розпорядженню Президента України, Україна ліквідувала балістичні ракети, позбавляючи себе захисту від агресорів.
Для усвідомлення необхідності створення і виробництва в Україні ракет середньої і меншої дальності необхідно прийняття Закону України щодо цього. З такою ініціативою до Верховної Ради України може звернутися Міністерство з питань розвитку стратегічних галузей промисловості, бо це його компетенція, чи інше міністерство, до якого можуть в перспективі перейти повноваження. До того ж, до складу Мінстратегпрому входить Державне космічне агентство України і ракетно-космічні підприємства, організації, НДІ.

Висновок.
Ситуація, що склалась в ракетно-космічній галузі Україні на початок 2022 року, недопустима, що вже показала війна.
Що треба зробити, виходячи з правових норм, для прийняття адміністративних рішень, на думку автора?
1. Необхідно створити в Україні Військово-промисловий комплекс (ВПК) за окремим Законом України з підпорядкуванням його Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості і ліквідувати організації типу Укроборонпром, завдання яких полягало і полягає в отриманні прибутків від торгівлі зброєю за кордоном.
2. В перелік підприємств ВПК необхідно включити всі підприємства, організації і НДІ ракетно-космічної, авіаційної галузі і всі структури Укроборонпрому. Всі ці підприємства, організації, НДІ повинні отримати статут державних неприбуткових, які не мають права використовувати самостійно отримані прибутки – все належить перерахуванню в бюджет України. Вони повинні фінансуватися з бюджету. Натомість ці форми державної власності звільняються від всіх видів оподаткування. Для отримання подібного статусу для підприємств ВПК потрібен додатковий Закон України.
Робота ВПК України повністю повинна будуватися на виконанні державних замовлень.
3. Першочерговим завданням ВПК України повинне стати створення і виготовлення зброї захисту і стримання агресора, необхідність в якій показали бойові дії 2022 р.
Для космічного агентства України пріоритетом повинне стати створення і виготовлення балістичних і напівбалістичних ракет середньої і малої дальності. В тому числі з залученням недержавних форм власності. З використанням прозорих тендерів і ліквідацією поняття «єдиний виробник» в Україні.
4. ВПК України повинне мати колективну відповідальність від слюсаря до директора підприємства і міністра. Тому рівень заробітної плати повинен бути на рівні розвинених країн, а різниця в розмірах всіх виплат (від слюсаря до міністра, повторююсь) не повинна перевищувати 25 %.
При цьому бажано провести реформу із скороченням кадрів, і окремі спеціалізовані підприємства не повинні мати в своєму складі більше 1000 спеціалістів. Всі проекти ВПК мають бути малобюджетними.
Для «проривних» проєктів можуть створюватися строком не більш ніж на два роки спеціалізовані колективи з відривом від основної роботи на особливих умовах підвищеного рівня таємності. Цей рівень має бути таким, як в Південно-Африканській Республіці при створенні та виготовленні ядерної зброї: до таємниці були допущені всього біля 300 людей, в тому числі президент країни, основна компанія South African Atomic Energy Corporation (SAAEC) [7]. Дослідження проводились з 1948 р., ядерна програма стартувала в 1967 р.
5. Мінстратегпром, в межах своїх повноважень, повинен негайно представити на розгляд Верховній Раді проєкт Закону України «Про створення, виготовлення і використання балістичних і напівбалістичних ракет середньої і малої дальності».
6. Закони щодо створення в Україні ВПК повинні вноситися на розгляд Верховної Ради на основі Указів Президента України.

Бібліографія.

1. Утраченная армия добытого государства (2014) – URL https://news.finance.ua/ru/news/-/331912/utrachennaya-armiya-dobytogo-gosudarstva https://mspu.gov.ua/
2. WS-2. Multiple launch rocket system (2017) – URL http://www.military-today.com/artillery/ws2.htm
3. Why Myanmar buys SY-400 ballistic missiles from China? (2020) – URL https://www.china-arms.com/sy400-ballistic-missile-to-myanmar/
4. China secretly sells Sudan multi launch rocket systems: report (2009) – URL https://sudantribune.com/article31666/
5. Заява МЗС України у зв’язку з припиненням дії «Договору між США та СРСР про ліквідацію їх ракет середньої та меншої дальності (2019) - URL https://mfa.gov.ua/news/10783-zajava-mzs-ukrajini-u-zvjazku-z-pripinennyam-diji-dogovoru-mizh-ssha-ta-srsr-pro-likvidaciju-jih-raket-serednyoji-ta-menshoji-dalynosti
6. Про реалізацію Україною положень Договору між США і СРСР про ліквідацію їх ракет середньої та меншої дальності. Розпорядження Президента України «Про реалізацію Україною положень Договору між США і СРСР про ліквідацію їх ракет середньої та меншої дальності» 05 січня 1994 р. N 1/94-рп (2009) – URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1/94-%D1%80%D0%BF#Text
7. Nuclear Weapons Program (2012) – URL https://nuke.fas.org/guide/rsa/nuke/].

12. Пропозиції до проєкту Плану відновлення розвитку України в частині ракетно-космічної галузі України в поєднанні державних і недержавних форм власності

24 лютого 2022 р. почалась агресія Російської Федерації проти України. Станом на осінь 2022 р. вже відомі нанесені економіці України і її інфраструктурі масштабні шкоди і руйнування. Сам перебіг подій показав, що Україну треба відновлювати, реформувати і розвивати в післявоєнний час. Зміни нас чекають в адміністративно-правовому державному управлінні.
В частині ракетно-космічної галузі України, підпорядкованій Державному космічному агентству України, треба відзначити, що непоправна шкода була нанесена ще до початку бойових дій, були фактично знищені провідні підприємства в умовах відсутності державного замовлення, війна тільки ускладнила становище: наприклад, в результаті ракетного удар по території Південмашу. До початку війни Державне космічне агентство втратило свій міністерський статус, було підпорядковане департамент Мігстратегпрому України, але й це міністерство може не мати майбутнього в перспективі.
Тому запропоноване відновлення і реформування галузі треба починати з аналізу її розвитку/деградації з 1991 р., з виявленням проблем і рекомендаціями по їх усуненню. Навряд чи можна очікувати такого аналізу від самих державних структур.
Альтернативний аналіз проведено [1 - 11].
Основні проблеми і протиріччя, виявлені при всебічному аналізі (порівняно з галуззю, що розвивається в КНР – основаній, в значній мірі, як і українська, на досвіді СРСР):
1. Основний Закон України «Про космічну діяльність» недосконалий і має протиріччя навіть після змін 2002 р. (визначено п’ять правових протиріч). Таким чином «космічне законодавство» України потребує удосконалення, в тому числі необхідно адаптувати космічне законодавство Європейського союзу в правовому полі України. Незнання законодавства СЄ не імплементація їх українське законодавство обмежує міжнародну співпрацю. Стандарти ЄС не втілені в галузі. Не прийняті додаткові Закони України, наприклад, в частині дистанційного зондування Землі, яке є, фактично, найефективнішою частиною галузі.
2. Виявлено проблему невідповідності програми і концепції ДКАУ вимогам Закону України «Про космічну діяльність» щодо державної політики в сфері космічної діяльності. Основна теза закону: «сприяння соціально-економічному та науковому прогресу держави, зростанню добробуту громадян» - не виконується в ході реалізації останньої програми і спотворена в концепції майбутньої програми, де йдеться про розвиток галузі і вирішення соціальних завдань галузі: тобто підвищення добробуту робітників галузі, а не всіх громадян України. Таке відомче «відокремлення» ракетно-космічної галузі України від держави Україна повинне кваліфікуватися як порушення принципу верховенства права, коли публічна адміністрація забезпечує не публічний, а корпоративний інтерес відомства, а практично вузького прошарку чиновників та приближених до них осіб з усіма негативними адміністративно-правовими, зокрема корупційним наслідками.
3. Програми ДКА України (ЗЦНТКПУ) не забезпечують використання передових космічних технологій в економіці держави і визначають головну політичну тезу закону тільки в рамках галузі ДКА України. Це означає, що навіть в новій програмі плануються завдання для внутрішнього використання в галузі без надання пропозицій Кабінету міністрів України на втілення космічних здобутків в економіку України.
4. На законодавчому рівні відсутня адміністративно-правова відповідальність за порушення Закону України «Про космічну діяльність» і невиконання ЗЦНТКПУ (програми приймаються як Закони України).
5. Результати діяльності суб’єктів господарювання ДКА України демонструють повну руйнацію технічної переваги, яка дісталась нам від минулої епохи і повну відсутність технічного прогресу в космічній сфері діяльності в Україні на майбутнє.
Це багатогранна проблема, але основне:
- відсутність розуміння державної політики на правовому рівні;
- недосконалі закони.
6. Не визначена державна політику України в сфері космічної діяльності з забезпеченням основного завдання «соціально-економічний розвиток держави і підвищення добробуту громадян України», як основи.
7. Структура космічної галузі України копіює в мініатюрі військово-промисловий комплекс СРСР (його частину, ракетний «Южный куст»). Отже, не може в рамках сучасної держави України ефективно працювати атавізм іншої держави - СРСР. Це протиріччя ніколи не дозволить розвивати ракетно-космічну галузь України.
8. ЗЦНТКПУ не можуть бути ефективними, бо не входять до складу державного планування соціально-економічного розвитку України.
Кабінет міністрів України не здійснює планування соціально-економічного розвитку ракетно-космічної галузі на середньосторокову та далекосторокову перспективу.
9. Галузь ДКАУ з 1997 р. має військову складову, на відміну від більшості відомих космічних агентств. Це цивільна організація, і її діяльність повинна обмежувати цивільними завданнями. Військовими завданнями на замовлення Міністерства оборони України займається військово-промисловий комплекс (Укроборонпром, який підлягає модернізації).
10. Планування і розвиток ракетно-космічної галузі носять вузько-відомчий характер на рівні міністерського управління, міське самоврядування в частині соціально-економічного розвитку на місцевому рівні до виконання ЗЦНТКПУ не залучається. В масштабах держави розвиток інфраструктури ДКА України з залученням місцевих можливостей, приватного бізнесу не відбувається.
11. В галузі практично зберігаються державні монополії і поняття «єдиний виробник» при проведенні тендерів, що ніяк не сприяє розвитку при відсутності конкуренції.
12. Як результат у відкритих джерелах часто висвітлюються факти, які носять ознаки корупційних.
13. Не визначена перспективна ціль розвитку галузі в масштабах держави і головне: мета космічної діяльності.
14. Не визначена залежність економічної діяльності галузі від втілення космічних технологій в економіку держави. Галузь не отримує доходів від продажу інтелектуальної власності, не відбувається економічно спрямований трансфер українських технологій з України, а також ретрансфер технологій в Україну.
15. На державному рівні технічні розробки в Україні, які повинні відповідати вимогам стандартів, завдяки бездіяльності Держстандарту України, не відповідають вимогам використання державної мови і самостійності України: в Україні діють радянські ГОСТ на основі підписаної міждержавної угоди, що дозволяє Держстандарту не займатися підготовкою власних українських ДСТУ в промисловості, зокрема – для забезпечення ракетно-космічної галузі.
16. Відсутня комерціалізація ракетно-космічної галузі на базі створення при державній підтримці приватних підприємств, а також дочірніх компаній державних підприємств в вигляді акціонерних товариств з 100% державних акцій.
В рамках ДКА України не розроблений механізм залучення приватного бізнесу до розвитку галузі.
17. Не створені умови для правового адміністрування підвищення ефективності ракетно-космічної галузі України шляхом створення на місцевих рівнях індустріальних технопарків високих технологій приватної форми власності, а також під контролем держави.
18. Не втілюється в практику публічне адміністрування державної підтримки приватного бізнесу в ракетно-космічній галузі України нарівні і в комплексі з іншими напрямками розвитку високих технологій в промисловості України.
19. Взагалі не ставиться задача забезпечення притоку в Україну сучасних технологій з метою їх комерціалізації: ракетні технології часів СРСР неконкурентоспроможні і застарілі.
20. Реформи в галузі не дають ефекту і призводять до ліквідації основних виробництв на підприємствах, при проведенні корпоратизації не враховується можливість позбутися монопольного положення окремих державних підприємств з метою підвищення їх ефективності після реорганізації за рахунок впливу конкуренції – реорганізація не повинна приводити до ще більшої монополізації, порівняно з існуючою в Україні.
21. Припиняють існування НДІ ракетно-космічного профілю. У сфері космічної науки України існує низка негативних викликів.

Ситуація, що склалась в ракетно-космічній галузі Україні на початок 2022 року, недопустима, що вже показала і війна. Перелік неузгодженостей, протиріч і недоліків, наведений вище, не є вичерпним. Але й він показує, що «косметичним ремонтом» проблеми ракетно-космічної галузі вирішити неможливо. Тому запропоновані Пропозиції до проєкту Плану відновлення України відносно ракетно-космічної галузі по суті є таким, що не відповідають прагненням Українького народу до Європейських ціностей, стандартів життя та ведення бізнесу. Вони підлягають переосмисленню і зміненню на модель не тільки відновлення вже втраченого, а й радикального сучасного ефективного перетворення.
Враховуючи, що саме створення Державного (Національного) космічного агентства України проводилось з урахуванням обслуговування Російської Федерації в частині розроблених в УРСР міжконтинентальних ракет (що ефективно і виконувалося, а коли це завдання зникло, зникла і ефективна робота агентства), можна вважати, що мова може йти про створення ракетно-космічної галузі України в інтересах держави і світової спільноти, як цивільної організації (на кшталт НАСА, США) чи КАРИ, Республіка Корея де, в тому числі, підтримуються тільки частково оборонні завдання), налаштованою на вивчення, освоєння і використання космічного простору, як однієї з платформ економіки держави. Тобто, ДКА України повинне статі міністерством космічної промисловості для регулювання і підтримки діяльності державних і недержавних підприємств в інтересах економіки України і ніяк інакше.
Сама назва проєкту цього документу (Плану відновлення) протирічить державним інтересам України відносно ракетно-космічної галузі, хоча б тому, що пропонується, фактично, відновити збитки від космічної діяльності, бо саме з такими показниками галузь під керівництвом ДКА України галузь прийшла в довоєнному 2020 р.

Пропозиції до
Плану розвитку України
в частині ракетно-космічної галузі України в поєднанні державних і недержавних форм власності

На початку треба визначити фактори і принципи, які будуть сприяти розвитку ракетно-космічної галузі в Україні.

1. Галузь не може існувати окремо від державних інститутів України, тому на початку треба висловити побажання щодо зміни діяльності державного апарату України в рамках існуючого законодавства з його незначним реформуванням.
1.1 Події 2022 р. показали, що в парламентсько-президентській республіці Президент України виконує ефективно лише представницькі функції в співпраці з міжнародною спільнотою. Це і повинно залишатися.
Але практично виявилось, що необхідна офіційна посада віце-президента (чи держсекретаря), в тому числі для підготовки законодавчих ініціатив, які від імені Президента повинні вноситися на розгляд Верховної, в тому числі, з метою підготовки міжнародних зустрічей, аналізу ситуації в країні і в світі, для підготовки стратегії соціально-економічного розвитку держави і визначенню напрямків співпраці з іноземними державами. Підготовлені пропозиції в вигляді Указів Президента повинні виноситися на попередній розгляд в Верховній Раді. Президентську гілку влади має право представляти тільки Президент особисто.
1.2 Верховна Рада України не може функціонувати в сучасному вигляді. Потрібне її реформування.
По-перше, Верховна Рада повинна складатися з двох палат.
Верхня палата, з зменшеної кількість народних депутатів - по одному від кожної області, має приймати закони України при їх поданні в вигляді законодавчої ініціатив від тих суб’єктів, які мають на це право. Верхня палата формує Уряд України, щорічно заслуховує Уряд щодо планів діяльності і їх виконання в частині соціально-економічного розвитку держави, затверджує багаторічні плані соціально-економічного розвитку держави і звіти Уряду про їх виконання.
Нижня палата складається з усіх виборних керівників державного апарату України від територіальних громад, районів, міст, областей – вони залишаються на своїх посадах, заробітну плату за роботу в Верховній Раді не отримують,їх кількість визначається по факту. Вони мають представляти інтереси підпорядкованих адміністративних одиниць, а в законодавстві України повинне появитися поняття офіційного лобіювання таких інтересів. Нижня палата подає на розгляд Верхній палаті свої законодавчі пропозиції, в той же час, Нижня палата може накласти вето на прийняті Верхньою палатою Закони України, якщо врони протирічять інтересам громад (через рішення Верховного суду України).
Повинні вводитися заборони для Верховної Ради:
- забороняється депутатська недоторканість;
- забороняється політична діяльність в нижній палаті Верховної Ради з покаранням в вигляді звільнення з державної посади;
- забороняються оплати депутатів «в конвертах» з покаранням до пожиттєвого ув’язнення з конфіскацією майна;
- забороняється іноземне громадянство і наявність паспортів іноземних держав (що не повинно торкатися прав громадян України, які не мають державних посад і не є депутатами Верховної Ради) з покаранням в вигляді позбавлення посади/депутатства;
- забороняється майно і рахунки за кордоном з покаранням в вигляді позбавлення посади/депутатства;
- забороняється народним депутатам бути членами Верхньої палати Верховної Ради без вищої юридичної освіті і без досвіду роботи по спеціальності менше 10 років, а також бути психічно нездоровими, в разі порушення - депутатство скасовується.
На членів Нижньої палати розповсюджується законодавство України для державних посадовців.
Повинні бути і важелі захисту народних депутатів Верхньої палати Верховної Ради України:
- всі порушення в судовому порядку розглядаються Верховним судом України; в разі прийняття рішення Верховним судом України до виконання цього рішення проводяться перевибори в виборчому окрузі порушника із його участю – в разі повторного його переобрання рішення Верховного суду скасовується, це повинно бути ознакою народовладдя в Україні;
- народні депутати, громадяни України, не повинні мати вікового цензу.
Закони, прийняті Верховною Радою України, діють з моменту їх публікації і не потребують затвердження Президентом Україні.
1.3 Уряд України складається з профільних міністерств. Його завдання здійснювати планування соціально-економічного розвитку України щорічно і на перспективу (наприклад, на п’ять наступних років). В перспективі, громадяни України повинні в своїй більшості (90%) стати багатими людьми, з рівнем достатку вищому в порівнянні з усіма сусідніми державами, це забезпечить високу покупну здатність в середині країни і буде гарантом соціально-економічної безпеки України.
Національний банк має бути підпорядкованим Уряду і не є самостійним суб’єктом.

Уряд України несе відповідальність за виконання запланованого з персональною відповідальністю кожного керівника від департаменту до міністра, прем’єр міністра і їх заступників. Ця відповідальність повинна бути кримінальною з врахуванням збитків, нанесених державі від невиконання запланованого, недобросовісного виконання чи порушення запланованого, що принесло шкоду.
Враховуючи, що в розвиненій країні приватний бізнес не підпорядковується міністерствам, але є основою добробуту держави, Уряд повинен забезпечувати розвиток приватного бізнесу методом регулювання фінансової підтримки і податкового навантаження.
Основою поповнення бюджету країни повинні стати казенні (державні) підприємства, які при відновленні інфраструктури України повинні створюватися Урядом. Такі підприємства повинні базуватися на незліченних природних ресурсах України для виробництва високотехнологічної продукції:
- промислового сільського господарства з сектором переробки продукції;
- хімічної промисловості на основі природних ресурсів, в томі числі на виробництво добрів, на видобутку з надглибоких свердловин природного газу і його переробки на продукцію (розвідані і перспективні запаси природного газу в України приблизно на 20% менші від світового лідера Російської Федерації); урану з виробництвом українських ТВЕлів і будівництвом заводів по виготовленню висококонцентрованого перекису водню для його первинної переробки на жовтий пек для будівництва сучасних безпечних АЕС, здатних працювати навіть на відходах і т.і.;
- сучасної металургії заліза, цирконїю, алюмінію, титану та інших металів і їх сплавів для забезпечення високотехнологічних виробів;
- створення на основі природних ресурсів України виробництв напівпровідникової продукції і комп’терної техніки;
- космічного сектору економіки і т.і.
Ці підприємства повинні бути бюджетними і поповнювати бюджет країни, з високим рівнем оплати праці, соціальними привілеями і гарантіями, вищими за середні по Україні, вони не повинні сплачувати податки і не мають права самостійно розпоряджатися прибутком.
Ці підприємства повинні перебувати в повному підпорядкування міністерств Уряду України.
Уряд забезпечує соціальну справедливість в оплаті праці в державному секторі економіки, а також регламентує оплату праці держслужбовців всіх рівнів, не зважаючи на посаду. Рівень оплати праці в державному секторі економіки і посадовців визначається Урядом виключно на доходній частині бюджету, різниця в оплаті праці не може перевищувати 20% від визначеної в кожній галузі чи сфері діяльності мінімальної оплати. Може враховуватися ненормований робочий час, стаж праці, освіта і разом з преміями від прибутковою частини бюджету додаткова різниця може бути ще 20% від рівня поточної середньої оплати праці в Україні (що забезпечує підтримку з боку влади зростання середньої оплати праці в Україні.
Уряд регулює державне пенсійне забезпечення на одному рівні для всіх громадян України на рівні реального прожиткового мінімума для пенсіонера і членів його родини на його утриманні. Прожитковий мінімум має стати показником благополуччя в держави.
Пенсійне забезпечення надається державою тільки за віком, не враховуючи, працювала людина чи ні. Підтримується створення додаткової недержавної накопичувальної пенсії, що вигідно для працюючих громадян України.
Додатково Уряд забезпечує кожному громадянину України, незалежно від його віку, стану в суспільстві та інших обставин ренту від видобутку всіх без винятків корисних копалин України – так забезпечується принцип Конституції України щодо народної власності ресурсів.
Уряд деполітизований, з кримінальної відповідальністю в разі порушення.
Уряд підпорядкований виключно Верховній Раді України.
1.4 Області України отримують регіональну владу:
- економічну;
- військову (територіальна оборона, з підпорядкуванням в воєнний час Генеральному штабу Збройних Сил України).
Керівництво всіх рівнів виборне на місцях.
Підпорядкування обласного керівництва Уряду України.
На вимогу уряду, голова державної адміністрації області може бути усуненим з посади на основі рішення суду. Однак, до виконання рішення суду проводяться перевибори в області із участю кандидата на звільнення, і в разі його повторного обрання рішення суду і Уряду скасовуються (повинен діяти принцип народовладдя).
1.5 Верховний суд України є незалежною гілкою влади в Україні.
1.6 Всі громадяни України, вибрані на посади всіх органів державної влади України всіх рівнів, можуть бути відкликаними виборцями без перевиборів на підставі референдуму, який повинен проводитися під наглядом міжнародних спостерігачів. Референдум ініціюється в мережі інтернету без згоди з чиновниками діючої влади і проводиться онлайн, результати референдуму оцінюються Європейською комісією з прав людини і на пропозицію уряду Європейського Союзу рішення референдуму виконується діючою владою в Україні.

Підготовлені пропозиції по реформуванню гілок влади в Україні є невід’ємною частиною можливості розвитку ракетно-космічної галузі України і провинні бути умовою такого розвитку, про що треба інформувати державну робочу групу «Відновлення та розвиток економіки».

2. Пропозиції до Плану в рамках визначних завдань як складові державного відновлення України. До Матеріалів робочої групи «Відновлення та розвиток економіки».
Терміни по пропозиціям мають бути встановлені Кабінетом міністрів України після закінчення війні Російської Федерації проти України і повною капітуляції Російської Федерації з умовами виплат по репараціям за нанесену Україні і її громадянам шкоду і збитки. Розглядаються ціль / завдання / заходи.
2.1 Короткострокові завдання.
До короткострокових завдань мають бути віднесені:
2.1.1 Формування нової моделі космічної діяльності України з формуванням цілей, завдань, заходів і мети космічної діяльності в Україні.
2.1.2 Пропонується розглянути як мету: індустріалізацію навколоземного орбітального простору в інтересах економіки України в умовах космічної безпеки України, в перспективі – промислове освоєння всього доступного космосу в рамках міжнародних угод.
2.1.3 Для цього необхідно створити нову Стратегію космічної діяльності України, як космічної галузі України. Для досягнення перспективної мети Стратегія повинна визначати короткострокові цілі для її досягнення: створення адміністративно-правової моделі космічної галузі України; розробка принципів галузевого планування як складової частини планування соціально-економічного розвитку України, яка формується Кабінетом міністрів України і приймається як Закон України Верховною Радою України в умовах міжнародної економічної співпраці і євроінтеграції. Стратегія повинна враховувати забезпечення галузі українськими стандартами, нормами, правовими умовами реформування галузі, підтримку приватного космічного бізнесу, викорінення монополій і умов виникнення корупції, розвиненні підготовки кадрів і розвиток космічної науки. Стратегія повинна ставити за мету прибутковість діяльності космічної галузі України.

2.2 Середньострокові завдання.
До середньострокових завдань мають біти віднесені:
2.2.1 Запровадження ефективної космічної діяльності України, яка повинна оцінюватися результатами виконання поточних і перспективних планів, рівнем прибутковості галузі, рівнем науково-технічних досягнень в створенні високотехнологічної продукції та послуг, рівнем автоматизації галузі, рівнем наукоємності продукції і новизною прийнятих технічних рішень, рівнем втілення космічної продукції і технологій в економіку держави, в тому числі для безпеки громадян України і підвищення їх комфортного існування.
2.2.2 Створення сучасної ракетно-космічної галузі під упорядкуванням ДКА України на основі залишків військово-промислового комплексу СРСР завдяки реформуванню, корпоратизації, створенню нових підприємств, в тому числі приватних, міжнародній співпраці, завершенню декомунізації і проведенню дерусифікації в відносинах з Російською Федерацією, як колишньою складовою воєнно-промислового комплексу СРСР. Галузь повинна базуватися на великому досвіді і досягненнях в ракетно-космічній сфері діяльності часів УРСР.
2.2.3 Оновлення космічного законодавства і прийняття додаткових Законів України, зокрема, відносно дистанційного зондування Землі, як одного з основних видів діяльності ракетно-космічної галузі України, яка підлягає комерціалізації, проєкт якого в редакції Філії НЦУВКЗ «Дніпрокосмос» давно підготовлений.
2.2.4 Скасування в державному секторі всіх затратних проєктів, які не виконані і не відповідають інтересам держави. Комерційні проєкти на користь іноземних замовників повинні виконувати комерційні структури (державні і недержавні), яким слід надати такі права і передати інтелектуальну власність, в тому числі з виділенням структур з державних підприємств в вигляді акціонерних товариств зі 100 % державних акцій.
2.2.5 Для співпраці з Європейським космічним агентством і з метою виконання спільних проєктів в галузі необхідно втілити нормативну базу ЄКА, яка частково може заповнити відсутність українських стандартів (ДСТУ) в Єдиній системі конструкторської документації, Єдиній системі технічної документації, Єдиній системі технологічної документації і стандартів на матеріали і норми проєктування, конструювання технічних засобів, проведення іспитів і передачу їх в експлуатацію, тощо.
2.3 Стратегічні завдання з метою Забезпечення використання космічних технологій та послуг в інтересах громадян України, як основного суб’єкта держави Україна.
До стратегічних довгострокових завдань мають бути віднесені:
2.3.1 Повна індустріалізація навколоземного простору в інтересах економіки України в частині: зв’язок і навігація, обслуговування орбітальних угруповань, функціонування орбітальних заводів-лабораторій (наприклад, виробництво в вакуумі і невагомості надчистого германія для тепловізорів і супутників інфрачервононо / теплового спостереження Землі, вирощування кристалів і виготовлення елементів сонячних панелей, вироблення препаратів фармакології, виготовлення сплавів металів і неметалів, виготовлення біопрепаратів, тощо) з доставкою продукції на Землю багаторазовим повітряно-космічним транспортом в умовах підтримання космічної безпеки, виробництво і постачання на Землю електроенергії, дистанційне зондування землі.
2.3.2 Створення внутрішнього ринку космічних технологій.
2.3.3 Забезпечення рентабельності космічних виробництв всіх форм власності.
2.3.4 Входження космічної галузі України, в юридичній особі ДКА України, в ЄКА з метою науково-технічної співпраці.
2.3.5 Відродження космічних НДІ в підпорядкування ДКА України.
2.3.6 Відродження галузевого начального, середнього і вищого рівнів освіти та підготовки фахівців для космічної галузі економіки паралельно з закладами Міністерства освіти і науки України, які готують бакалаврів з початковим рівнем професійної підготовки, і магістрів, майбутніх вчених.
2.4 Нормативно-правове забезпечення
2.4.1 Нормативно-правове забезпечення космічної галузі України в перспективі повинне забезпечити на 100% всю нормативно-правову базу і повну стандартизацію (для чого в галузі повинні бути створені всі необхідні ДСТУ і передані для втілення в використання Держстандарту).

2.4.2 Правове забезпечення реформування довоєнних залишків галузі і формування ДКА України, як державного органу адміністративного права по регулюванню діяльності космічної промисловості України.
2.4.3 Підготовка проєктів нових Законів України і коригування існуючих. Перелік законів з визначенням їх необхідності наводиться в Стратегії розвитку галузі до 2032 р.
2.5 Модель космічної діяльності
Модель космічної діяльності повинна відповідати засадам науково-технічної і економічної діяльності інших галузей промисловості України.
Модель космічної діяльності в Україні формується на засадах співпраці з НАСА (США).
2.6 Першочергові дії для європейської інтеграції (короткострокові / середньострокові / стратегічні) (до Матеріалів робочої групи «Європейська інтеграція»).
2.6.1 Негайний вступ ДКА України в ЄКА і приєднання України до виконання європейських проєктів.
2.6.2 Адаптація нормативно-правової бази ЄКА в Україні.
2.6.3 Участь України в існуючих і майбутніх програмах ЄКА.
2.7 Джерела фінансування створення ракетно-космічної галузі України, як елементу космічної економіки держави, шляхи економічно обгрунтованої міжнародної співпраці.
Можуть бути прийняті трирічні терміни фінансування.
2.7.1 На початковому етапі створення післявоєнної космічної економіки України фінансування відбувається за рахунок коштів відновлення України, як в вигляді репарації в результаті капітуляції Російської Федерації, так і за рахунок фінансовою підтримки світової спільноти.
2.7.2 На другому етапі космічна галузь повинна стати самоокупною за рахунок випуску продукції збудованих сучасних підприємств.
2.7.3 На третьому етапі розвиток відбувається тільки за рахунок отриманого прибутку від пролдажу вироблених продукції та послуг.
2.7.4 На четвертому етапі галузь фінансує бюджет України.
Всього 10+2 років років, що повинно бути закріплено в Стратегії розвитку галузі до 2032 р., де сама Стратегія має сенс, як план виходу космічної галузі України на високу доходність від діяльності.
2.8 Перспективні загально-національні проєкти для забезпечення індустріалізації навколоземного простору в інтересах економіки України з залученням регіональних структур влади і приватного бізнесу для включення в перспективні (п’ятирічні) плані соціально-економічного розвитку України. Принципи вдосконалення планування за ЗЦНТКПУ.
2.8.1 Перспективні проєкти повинні підтримати мету: індустріалізацію космічного простору космічною галуззю економіки України.
Основні перспективні проєкти створення технічних засобів:
- орбітальні угруповання малобюджетних супутників зв’язку, національної навігації, дистанційного зондування Землі в усіх відомих діапазонах, які повинні обслуговуватися на орбітах для довготривалої експлуатації;
- малобюджетні, переважно одноступеневі (з використанням перехідних орбіт для досягнення потрібних кругових навколоземних орбіт), ракети-носії багаторазового використання на доступних, безпечних, некріогенних компонентах палива з метою виводу з території України супутників, багаторазових орбітерів для обслуговування і повернення супутників та обслуговування орбітальних заводів-лабораторій;
- орбітери, модернізовні супутники багаторазового використання, які виводяться в космос ракетами-носіями, маневрують в космічному просторі і повертаються на Землю, приземляються з використанням парашутів, уловлюються в повітрі вертольотами при приземленні;
- орбітальні заводи-лабораторії для виготовлення космічної продукції;
- технічні засоби для участі в міжнародних проєктах, зокрема одноступенева кінетична орбітальна ракети, яка своєю масою з працюючим двигуном повинна розбивати небезпечні астероїди, при їх наближенні до Землі, на окремі уламки, які не зможуть визвати катастрофічні руйнування на поверхні Землі.
2.9 Участь цивільної ракетно-космічної галузі економіки України в оборонному завданні. Перспективна структура Повітряно-космічної оборони України (до Матеріалів робочої групи «Розвиток військово-промислового комплексу»).
2.9.1 Всі підрозділи підприємств підпорядкування ДКА України, які можуть створювати зброю (ракети та інше) повинні бути видалені з космічної промисловості України і передані до українського військово-промислового комплексу (модернізований Укроборонпром).
2.9.2 Підприємства підпорядкування ДАК України, насамперед, Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), можуть виконувати окремі замовлення військово-промислового комплексу і Міністерства оборони України.
Зокрема, НЦУВКЗ своїми технічними засобами може забезпечувати Збройні сили України космічною інформацією. Така можливість повинна бути закріплена в структурі співпраці перспективною схемою створення Повітряно-космічної оборони України, яка є необхідною для безпеки громадян України, і зараз обговорюється. Варіант такої схеми надається нижче.

Примітка. Терміни і вартості етапів визначаються після капітуляції Російської Федерації в війні проти України.

Джерела інформації щодо аналізу стану ракетно-космічної галузі України.

1. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під. наук. ред. Левенко О. С. – Д., Домінанта Прінт, 2021. – 72 с.;
2. Левенко А. С. Необходимость формирование в Украине правового администрирования космической отрасли – URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/space_law;
3. Alexander Levenko and Julius Gutman. Public Administration of Space Activities in Europe and the People’s Republic of China: an Example for Ukraine – URL: Advanced Space Law, Volume 7, 32-44. https://doi.org;
4. Левенко О. С. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: соціально-правовий аналіз упровадження космічних технологій в економіку України // Науковий вісник публічного та приватного права. Збірник наукових праць. Випуск 1, 2019 Том 3. – С. 39-46 – URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/space_law;
5. Левенко О. С. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняння планування в ракетно-космічній галузі // Науковий вісник публічного та приватного права. Збірник наукових праць. Випуск 6, 2019. Том 2. – С. 22-24 – URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/space_law;
6. Левенко О. С. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз залучення приватного бізнесу // Науковий вісник публічного та приватного права. Збірник наукових праць. Випуск 5, 2020. Том 3. - С. 4–11 – URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/space_law;
7. Levenko, Alexander (2021). Public Administration Required in Ukraine for Private Space Rocket Engineering – URL: Advanced Space Law, Volume 8, 64-75. https://doi.org/10.29202/asl/8/6;
8. Левенко О. С. Публічне адміністрування космічної галузі України та Китаю: порівняльно-правовий аналіз використання трансферу іноземних технологій // Науковий вісник публічного та приватного права. Збірник наукових праць. Випуск 6, 2020. Том 3. - С. 30-36;
9. Левенко А. С. Публичное администрирование космической отрасли Украины и Китая: сравнительно-правовой анализ корпоратизации отраслей // Право и политика, №3, 2018. - С. 24-29 – URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/space_law;
10. Ihor Hlobenko, Maksym Baryshnikov, Anelia Kudin, Alexander Krupytskyi and Alexander Levenko. Space Science and Education: Legal Analysis of the Experience of China and Ukraine - URL: Advanced Space Law, Volume 9, 4-14.https://doi.org/10.29202/asl/9/1;
11. Левенко О. С. Вплив Україно-Російської війни (2022) на ракетно-космічну галузь України в світових тенденціях розвитку: правові та інші аспекти – URL: https://institutespaceindustrialization.webstarts.com/space_law

Викладені погляди і пропозиції авторські, вони можуть відрізнятися від офіційниї чи загальнопройнятих.

О. С. Левенко,
Академік Академії адміністративно-правових наук,
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

13. Правові та організаційні чинники створення і виконання ракетно-космічних програм в Україні

Левенко Олександр
ORCID: 0000-0002-1894-8372

В статті представлено авторське бачення історії створення ракетно-космічних програм України, законодавчих чинників, організаційних дій української влади і результатів виконання цих програм. Проведений аналіз ефективності виконання ракетно-космічних програм в Україні виявив недосконалість правових і організаційних чинників саме за отриманими результатами. На основі існуючих даних аналізу спрогнозовані можливі результати виконання програми, прийнятою в першому читанні Верховною Радою України в листопаді 2022 р. Показано, що для зміні «космосу з українським обличчям», яке є негативним, потрібні зміни в плануванні, підтримці виконання програм, залученні відповідальності за невиконання завдань, а також необхідні зміни в українському правовому полі з переходом в ракетно-космічній галузі від вертикалі управління до мережоцентричного принципу.

Ключові слова: ракетно-космічна галузь, правове і організаційне управління, космічні програми України, мережоцентричний принцип управління.

ВСТУП. Історичні передумови формування космічних програм України

В якійсь мірі, після створення незалежної України в 1991 р. і проголошення своїх миролюбних намірів, в Україні було проявлене лицемірство в означенні ракетно-космічної галузі (а іншої і не було!) як космічної.
Але ж зрозуміло, що українські космічні програми насамперед стосувалися ракет-носіїв. Тобто ракет, які апріорі мають подвійне призначення.
Тому в подальшому в тексті статті використовуватиметься поняття ракетно-космічної діяльності, а не космічної, що відповідає дійсності. Тим паче, що до співробітників космічного агентства України згодом ввійшли офіцери управління недовговічних і тільки створених і розпущених ракетних військ України (створених на базі 43 Вінницькій ракетній Червонопрапорної армії СРСР, командувач генерал-полковник Михтюк В. О., розформовані в 2002 р.): військова ракетна техніка, яка дісталась Україні в спадок від УРСР, визначала третій військовий потенціал в світі, що нікому не подобалось за межами самої України.
На початку формування держаних структур в незалежній Україні використовувався, знову таки, спадок структур УРСР, які модернізувалися до рівня незалежної країни. В деяких випадках, роль особистості в історії вже незалежної України була досить високою.
Національне космічне агентство України (в подальшому – Державне космічне агентство України) створювалось по ініціативі Горбуліна Володимира Павловича, завідувача сектором ракетно-технічної та авіаційної техніки ЦК КПУ, з 1990 р. він завідував підвідділом оборонного комплексу, зв'язку та машинобудування Кабінету Міністрів УРСР. Брав безпосередню участь в організації і координації робіт з усіх програм створення ракетно-космічної та авіаційної техніки в Україні, на партійно-господарських активах українських організацій і підприємств представляв ЦК КПУ. Тобто, Горбулін В. П. добре знався на ракетно-космічній техніці, і сам по роду діяльності приймав участь в її створенні.
Треба визначити, що в часи УРСР «Южный куст» ракетобудування не мав ніякого відношення до так званого «мирного космосу». «Мирний космос» - це вже світове лицемірство, коли провідні космічні держави виходять в космічний простір з військовими завданнями заради «проведення наукових досліджень». Програми України мають назву науково-технічних.
В 1991-1992 рр. в Україні відбувався стрімкий революційний процес перетворення УРСР в сучасну Україну. Іноді це нагадувало ленінське визначення часу штурму Зимнього палацу в Петербурзі: сьогодні зарано, завтра буде пізно! Мабуть тому Указ президента України було підписано 29 лютого 1992 року - Указом Президента при Кабінеті Міністрів України було створено Національне космічне агентство України (НКАУ). Зараз виникають проблеми з відзначенням ювілейних дат, бо 29 лютого буває лише в високосних роках, раз на чотири роки. Як-то кажуть: як назвеш корабель, так він і попливе, непорозуміння було закладено на самому початку. Хоча, спершу це була незначна державна організація (Горбулін В. П. очолював НКАУ з 9 березня 1992 р. по 12 серпня 1994 р.), тільки після 1999 р., коли до управління державним агентством передали ДКБ «Південне» ім. Янгеля і ВО «ПО «Південний машинобудівний завод» ім. О. М. Макарова» з іншими підприємствами, була створена ракетно-космічна галузь України. Це трохи не відповідало першим намірам: до НКАУ були приєднані з початку НДІ НАНУ, планувалась науково-технічна робота, а не виробництво.
Відповідно до Указу Президента України «Про Положення про Національне космічне агентство України» від 22 липня 1997 р., який доповнений Указами від 15 вересня 1998 р. і 29 травня 1999 р., Національне космічне агентство України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі космічної діяльності, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку» [1].
9 березня 1992 р. Горбулін В. П. підписав Наказ № 1 по НКАУ про призначення самого себе генеральним директором Національного космічного агентства України при Кабінеті Міністрів України.
Для створеного в 1992 р. НКАУ Положення було затверджене в 1997 р.
А Закон України «Про космічну діяльність», на основі якого і повинно було створюватися НКАУ, прийнято в 1996 р. [2].
Це свідчить про неузгодженість дій гілок влади в Україні і правовий нігілізм [3].
Ракетно-космічна діяльність в Україні здійснюється з 1994 р. по космічним програмам, кожна з яких має діяти 5 років, затверджується Верховною Радою України, і затверджується Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. За розробку програм відповідає НКАУ/ДКАУ спільно з центральними органами виконавчої влади і спільно з НАНУ. Перша програма була прийнята лише в 1994 р., з тих пір порядок не змінився. Треба визначити, що на практиці програми були потрібні для фінансування державного сектору ракетно-космічної галузі при відсутності, чи практичній відсутності, державного замовлення для державних підприємств, а зовсім не для її розвитку.
В таких умовах космічні програми України пройшли три етапи: затвердження державою основних науково-технічних завдань для конкретних організацій і підприємств, фінансування окремих державних підприємств, в т.ч. створених ними боргів, нарешті проєкт останньої – набір нездійсненого з бажанням надати хоч якісь кошти одному з підприємств (лобі в Україні офіційно не існує, але є інші чинники).
Виникає початково правовий казус: чи може державне підприємство працювати при відсутності державного замовлення? Це риторичне запитання. Відповіддю на нього деякий час були космічні програми України: ракетно-космічна галузь деградувала, втрачаючи навіть надбання УРСР, і катастрофічно відстаючи від усього світу (в 2022 р. свій перший супутник запустила африканська Зімбабве – Україна виштовхнула на орбіту ювілейний Січ-2-30 в 2022 р., який взагалі і не міг працювати за своїм низьким технічним рівнем). Кошти космічних програм якось утримували ракетно-космічну галузь «на плаву», не даючи державі ніякого результату.
Остання дієва програма, яка все ж якось регулювала відносини в ракетно-космічній галузі України, так і не була виконана повністю по простій причині – професійного керівника, який починав свою діяльність технологом на Південмаші, Олексєєва Ю. С. «декомунізовали» (2014 р.). Ідея заміни кадрів на непрофесіоналів, по політичній благонадійності, відкинула космічну Україну на узбіччя всесвітньої траси освоєння космосу. Які отримано результати «декомунізації» в ракетно-космічній галузі України? Крім невиконання вже прийнятою п’ятої космічної програми (2013-2017 рр.), ми отримали взагалі відсутність українських космічних програм на деякий термін. Це було непродумане втручання в правову основу управління ракетно-космічною галуззю.
На початку 2022 р., в умовах війни з РФ, по факту знищено українські наукові, дослідні, промислові бази «українського космосу» - це закономірний процес, який відбувався в правовому полі України, супроводжувався організаційними діями влади. В результаті ракетно-космічна галузь України, народжена військово-промисловим комплексом УРСР, взагалі не може приймати в участь в створенні оборонної техніки України для ведення війни. Звичайно ж, це обумовлено і загальними факторами: в Україні знищені хімічна промисловість, авіаційна промисловість, машинобудування, металургія, виробництво металевих і неметалевих напівфабрикатів, електронна і радіотехнічна промисловість – нарешті, професійно-технічна, середня і вища освіта ракетно-космічного спрямування.
Існуючі в Україні вертикальні структури управління відносно ракетно-космічної діяльності, виробництва зброї, транспорту та інші – не відповідають мережоцентричним принципам виживання держави в умовах кризи і війни. Космічні програми України які визначали, так і на 2022 р. визначають «єдиного виробника» з державних підприємств, ігноруючи вже прийняті закони України по залученню до виконання державних програм підприємств і організацій недержавного сектору. Прямо порушується законодавча вимога проведення тендерів на виконання робіт за бюджетні кошти: космічні програми України не можуть бути вище законів України. Але ж ми маємо ракетно-космічну діяльність з «українським обличчям». Можна зрозуміти керівників КНР, коли вони говорять про соціалізм «з китайським обличчям», але ж в них є досягнення, і для них китайці важливі насамперед. Що ми маємо в Україні? Чи є українська ракетно-космічна галузь важливою для держави в Україні насамперед? Мабуть і ні, бо до 2022 р. ми пишались виконанням окремих заказів для міжнародних компаній, не для України.

1. Правові чинники створення космічних програм України

Діяльність ДКАУ і космічні програми України достатньо вивчені [4 - 6]. Але окрім формального аналізу правового поля, який визначає позитивний характер діяльності ДКАУ, існують глибинні організаційні процеси, притаманні умовам України.

Формально, правовою основою створення космічних програм України є Закон України «Про космічну діяльність» (текст закону редагувався 10 разів, але мета космічної діяльності не змінювалась – Стаття 3, відносно вимог до Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України уточнено тільки те, хто формує програми – Стаття 7), хоча перша програма була прийнята за два роки до затвердження профільного закону.
Найперша національна космічна програма України (1993 р., космічна техніка наукового та народногосподарського призначення) підписана генеральним директором НКАУ і затверджена Постановою Кабінетом Міністрів України № 373-07 від 25.05.1993 р. Вона мала спеціальний гриф НКАУ «Конфіденційно, не для преси». Програма передбачала тісну співпрацю з Російською Федерацією [7].
Дивно, але існує інша версія вже першої космічної програми України в тому ж форматі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 07 червня 1994 р. [8]. Як згадує перший генеральний директор НКАУ Горбулін В. П., народження Національного космічного агентства України, як і інші процеси перших років української незалежності, проходили в обстановці неймовірного управлінського хаосу і розгубленості [9], найперша / перша космічна програма саме так і народжувалась. Програма писалась Горбуліним В. П. разом з обмеженої кількістю фахівців, науковців, НДІ НАНУ та ВУЗів. На 38 аркушах представлено не тільки наміри і перспективи, але й необхідність фінансування основних дев’яти окремих напрямків.
Основні напрямки космічної програми визначаються Законом України «Про космічну діяльність», в редакції закону від 23.12.2015 р. збережено положення про мету космічної діяльності в Україні:
Стаття 3. Мета космічної діяльності
Космічна діяльність має на меті:
- сприяння соціально-економічному та науковому прогресу держави, зростанню добробуту громадян;
- участь у розв'язанні загальних проблем людства;
- розвиток космічної науки і техніки, космічних послуг та технологій, які обумовлюють стабільний розвиток національної економіки;
- створення потужного експортного потенціалу космічної галузі;
- забезпечення доступу в космос, здійснення наукових досліджень Землі та космічного простору;
- створення та підтримка космічними засобами сучасного інформаційного простору держави;
- забезпечення довгострокових інтересів держави у сфері національної безпеки та обороноздатності;
- сприяння вдосконаленню освіти;
- участь у контролі за виконанням угод, учасницею яких є Україна, що стосуються міжнародної безпеки.
Нажаль, треба констатувати, що пункти цієї мети ніколи не були повністю і прямо відображений в космічних програма України, чи були лозунгами, не підкріпленими конкретними планами.
Вимоги до Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України визначені Статтею 7 Закону: визначення та забезпечення потреб у космічній техніці, виділення коштів з Державного бюджету на фінансування державного замовлення, виділення коштів з Державного бюджету на підготовку кадрів і соціальний захист персоналу об’єктів космічної діяльності, підтримка та вдосконалення наземної інфраструктури об’єктів космічної діяльності, забезпечення участі України в міжнародних проєктах.
В найпершій / першій космічній програмі України планувалась конверсія, оборонні завдання, 53 проєкти з загальним запланованим фінансуванням $ 1,115 млрд (профінансовано 43 %!). Серед цих проєктів:
- «Либідь» – геостаціонарне угруповання телеком-супутників (не реалізовано, але мале прожовження);
- «Січ» – система дистанційного зондування Землі (запущено супутник «Січ-1», створена наземні інфраструктура);
- «Україна-2000» – науковий супутник (не реалізовано);
- «Сузір’я» – наукова апаратура для досліджень у сфері матеріалознавства (частково реалізовано);
- «Світязь» – система повітряного старту, коли ракету запускають з літака (не реалізовано);
- «Геостаціонар» – розгінний блок для ракети-носія «Зеніт» (реалізовано не за бюджетні кошти);
- «Центр» – наземна інфраструктура для управління супутниками (реалізовано).
В 1995 р. поза програмою український космонавт Леонід Каденюк прийняв участь в місії STS-87 програми Space Shuttle (США).
Започатковано міжнародну програму за участю України «Морський старт».
В цей період створювались нові структури космічної галузі України.
В цілому, навіть при невиконання деяких планів, космічна програма, прийнята ще до прийняття Закону України «Про космічну діяльність» (на основі якого вона і мала б створюватися) була направлена на розвиток космічної галузі в незалежній Україні.
Друга космічна програма вже створювалась в правових рамках Закону України «Про космічну діяльність». Програма 1998-2002 рр. створювалась в нових негативних умовах: втрати фінансування, скорочення фахівців ракетно-космічної галузі на 200 000 спеціалістів [10] і мала тенденцію завершення невиконаних завдань першої програми. Ця програма була найбільш професійно підготовлена, мала 170 сторінок, 64 проєкти, мала економічний аналіз з посиланням на західних експертів. Це були роки правління Президента України Кучми Л. Д., який підтримував галузь необхідними Указами на додаток до космічної програми. Космічна продукція України повинна була забезпечувати зовнішній та внутрішній ринки України. Це відповідало, в цілому, визначенню мети в Законі України «Про космічну діяльність».
Треба визначити, що по факту це був технічний напрямок. Такі завдання, як сприяння соціально-економічному та науковому прогресу держави, зростанню добробуту громадян (за виключенням працівників ракетно-космічної галузі), стабільний розвиток національної економіки – ніколи не відносилися до найважливіших в космічних програмах України, вони не орієнтувались на прогрес в державі, тобто, навіть не планувався економічний сенс існування ракетно-космічної галузі в Україні.
Можливо тому запланованих на космічну програму коштів мало було вистачити тальки на підтримку галузі в робочому стані, в 2,5 рази більше принесли закордонні контракти, що й стало основою виконання програми. Ці кошти фінансували окремі підприємства галузі, практично нічого не даючи державі.
Як не дивно, в самій програмі в якості нічим не підкріпленого лозунгу, визначались три пріоритетні напрямки:
- сприяння сталому соціально-економічному розвитку, щоб підвищити якість життя громадян України (автори програми планували розвивати космічні технології, забезпечити доступ в космос (ракети-носії та космодром), розвивати експортний потенціал, застосовувати космічні технології у інших сферах);
- розвиток космічної науки, дослідження Землі та космічного простору;
- забезпечення довгострокових інтересів держави у сфері національної безпеки та оборони (завдяки даними з космічних апаратів автори планували «своєчасне попередження про загрозу і ознаки підготовки військових дій проти України», надзвичайні ситуації та екологічні лиха).
Нічого з цього не було реалізовано – лозунги не підкріплювались конкретними планами з їх фінансуванням.
Основа програми, окрім завершення раніше запланованого, - українські ракети-носії. Їх використання у світовій практиці дає приблизно 3 % доходів, тобто, це найменш прибуткова частина світового космічного бізнесу. Для України – найбільш прибутковий космічний бізнес. Це є фактична ефективність найдосконалішої української другої космічної програми. Чи є це недолік самої програми? Очевидно, що це провал в правовому полі України: право визначило неефективність прийняття Верховною Радою України недосконалої космічної програми України у вигляді Закону України.
Визначається, що найбільш професійно підготовлена космічна програма України в результаті недофінансування виявилась провальною. Ось так буває, коли галузь економіки починає функціонувати окремо від економіки держави. Ця тенденція на самоізоляцію ракетно-космічної галузі України збереглась в наступних космічних програмах України.
Третя державна космічна програма України (затверджено Законом України «Про загальну (Національну) космічну програми України на 2003-2007 роки» від 01.01.2003 року, постанова № 203 IV) припала на час активного освоєння космічного простору та наукових експериментів [11].
У 2003 р., наприклад, розпочався українсько-бразильський космічний проєкт будівництва стартового майданчика для нової української РН «Циклон-4» на космодромі Алкантара, поблизу екватора, який мав забезпечити Україні незалежний вихід в космос – як з’ясувалось згодом, проєкт цілком провальний, приніс Україні збитки.
Також за той час розробили космічні апарати нового класу: «Мікрон» – на замовлення України (не реалізовано) та EgyptSat-1 – на замовлення Єгипту (вийшов з ладу при експлуатації по конструктивному дефекту недосконалої схеми електричного живлення).
В рамках космічної програми була передбачена ціла низка окремих тематичних програм.
Загалом, в рамках третьої програми було виготовлено та запущено 5 космічних апаратів власної розробки.
Треба визначити, що в Україні створені в рамках ДКАУ сім космічних апаратів, ні один з яких не був конструктивно досконалим і придатним для експлуатації, три останні вийшли з ладу по причині недосконалої системи електроживлення: «Січ-1» — науково-дослідницький супутник, через рік вийшли з ладу бортові радіолокатори; «Океан-О» — науково-дослідницький космічний апарат, останній створений в співпраці з Російською Федерацією, в ньому вийшли з ладу радіолокатори, центровка супутника потребувала постійного коригування його орієнтації, що не вдавалося зробити – супутник вийшов з ладу по конструктивним недолікам; Січ-1М — науково-дослідницький супутник, вийшов з ладу; «Мікрон» (МС-1-ТК) — мікросупутник дистанційного зондування Землі, запущений в космос спільно з супутником Січ-1М, вийшов з ладу; «EgyptSat-1» — супутник дистанційного зондування Землі виготовлений в Україні на замовлення Єгипту, вийшов з ладу до закінчення терміну експлуатації; Сич-2 – вийшов з ладу після завершення випробувань на орбіті до початку експлуатації; Січ-2-30 - виведений на орбіту 13 січня 2022, виявився непридатним для експлуатації.
Ніякої відповідальності за неякісну роботу відносно створення супутників ніхто в Україні не поніс. Відсутність відповідальності за невиконання закону (космічні програми в Україні мають статус закону) є показником недосконалості права.
Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2008-2012 роки» Верховна Рада України затвердила своєю постановою від 30 вересня 2008 року № 608 VI за підписом Президента України Ющенко В. А. Звертаю увагу: постанова Верховної Ради затверджена Президентом України, але ж це різні гілки влади (так же було і з попередньою програмою). Чи стала нова програма від цього більш ефективною?
В цій четвертій програмі вже вимушено підкреслено космічний статус України. Відмічено, що, специфіка сучасного стану космічної діяльності України полягає у значній невідповідності досягнутого рівня космічних технологій ефективності їх використання. У зв'язку з цим актуальним є розроблення якісно нової моделі провадження космічної діяльності відповідно до сучасних умов та національних інтересів, яка дасть змогу втілити в життя взаємозв'язані інноваційні рішення, узгодити питання, що виникли у зв'язку з багатофункціональністю космічної діяльності».
Метою програми є забезпечення розвитку та ефективного
використання космічного потенціалу для забезпечення безпеки держави, впровадження високих технологій, а також підвищення рівня науки і освіти, і це все! – що не відповідає вимогам Закону України «Про космічну діяльність» в частині формування космічних програм України. Не зважаючи на це, програма прийнята і виконувалась. Цей факт може бути віднесений до правового нігілізму в Україні.
Особливістю програми є її додатки. В них визначені конкретні проєкти, наприклад «Морський старт» (після завершення програми приніс Україні величезні збитки), «Наземний старт» з Байконура, де ДП «КБ «Південне» ім. М. К. Янгеля деякий час орендувало стартову позицію ракети «Зеніт-2», космічні дослідження разом з НАНУ і МОН, комерційні пуски по програмі «Дніпро» (закрита після припинення співпраці з Російською Федерацією), «Циклон-4» (проєкт закрито, він приніс збитки державі), проєкт забезпечення наземного контролю космічного простору СКАКО (ефективно використовується), створення системи спостереження Землі «Січ-2» (наземна інфраструктура функціонує), «Либідь» (не реалізовано, збитки держави) та інші. Особливість полягає в тому, що на відміну від першої космічної програми України, в якій передбачалися перспективні програми в інтересах держави, останні космічні програми формувалися по пропозиціям конкретних виконавців проєктів, не завжди враховуючи інтереси держави. Більшість з них не реалізовано.
Тут виявилась слабка організаційна робота ДКАУ. Треба прийняти до уваги, що після «декомунізації» голови ДКАУ Олексєєва Ю. С. з 2014 по 2022 роки (вісім років) змінилося 11 керівників чи виконуючих їх обов’язки. Це ніяк не сприяло розвитку галузі на основі космічних програм.
П’ята програма 2013-2017 роки взагалі не була виконана.
29 вересня 2021 року на черговому засіданні Кабінет Міністрів України підтримав проект Закону України "Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки", яка була підготовлена Мінстратегпромом разом з Державним космічним агентством України (ДКАУ) у співпраці з усіма зацікавленими сторонами. Верховна Рада так і не схвалила цю програму.
Новий варіант цієї програми, яку має затвердити Верховна Рада України в другому читанні, створено в 2022 р: постанова Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми на 2021-2025 роки» від 4 листопада 2022 р.,
№ 2727-IX.
Як і в попередніх варіантах програма навіть теоретично не передбачає проведення тендерів на виконання робіт за державні кошти, і не передбачає використання можливостей і ініціатив недержавного сектору економіки України.

2. Чи стане остання космічна програма останньою в історії України?

Проєкт нової космічної програми України (2021-2025 роки) пережив кілька керівників ДКАУ і тільки в 2022 р. попав до зали Верховної Ради України.
Проєктом програми 2021-2025, зокрема, передбачено створення ракетно-космічних комплексів: «Циклон-4М», «Циклон-1», ракетний комплекс морського базування, аерокосмічний ракетний комплекс, «Зенит-7Н», створення перспективних двигунів і ракет-носіїв, серійне виготовлення складових іноземних ракет-носіїв «Антарес» і «Вега».
В цій частині треба визначити, що навіть один комплекс «Циклон-4» безрезультатно фінансувався 14 років! Потреби в складових для РН «Антарес» вже немає, проблематичні перспективи по РН «Вега».
Ніякі правові чи організаційні чинники не зможуть забезпечити нічим не обгрунтовані плани цієї програми відносно ракетно-космічних комплексів.
Це ж відноситься до планів створення космічних апаратів для вивчення іоносфери і атмосфери, створення місячного модуля.
Ще більш фантастичними є прогнози отримання економічного ефекту поряд з констатацією факту недоотримання доходів від всіх останніх космічних програм.
Прогнозуються ринкові ціни на космічну інформацію з українських супутників ДЗЗ – досвід показує, що українські супутники є неконкурентоздатними, ринок ДЗЗ в світі давно поділено без участі України. Програма передбачає створення і запуск в космос 6 угруповань супутників ДЗЗ, але ж практичний досвід показує, що для створення одного технічно застарілого і конструктивно недосконалого супутника Україні потрібні біля 6 років.
Корисний економічний ефект від виконання цієї програми прогнозується на рівні не менше 18664,2 млн грн. Це означає потребу в фінансуванні ракетно-космічної галузі хоча б на цьому рівні, що неможливо в умовах України. Треба враховувати і фактичне припинення роботи Південмашу і неможливість ДП «КБ «Південне» ім. М. К. Янгеля довести до експлуатації раніше започатковані проєкти, в т.ч. оборонного призначення. Це ж стосується і всіх інших підприємств ДКАУ. Винятком може бути лише Національний центр управління і випробувань космічних засобів, який має розвинену наземну інфраструктуру і може працювати з будь-якими супутниковими угрупованнями, навіть при відсутності національних супутників.
В разі прийняття Закону України про космічну програму України на 2021-2025 роки, яка апріорі не може бути виконана, навіть при виділенні фінансів, - це буде означати повне правове і організаційне знищення ракетно-космічної галузі в Україні.

ВИСНОВКИ

Визначаючи очевидну деградацію космічних програм України від першої до проєкту останньою, виявлено необхідність переходу від абсолютно неефективної управлінської вертикалі навіть на етапі підготовки космічних програм до мережоцентричної системи управління в ракетно-космічній галузі, яка має бути основана на ініціативі окремих суб’єктів діяльності і викреслить з ужитку поняття «єдиного виробника» із державних підприємств. Нова система управління повинна орієнтуватися на перспективні державні цілі в рамках єдиного економічного розвитку держави за рахунок високотехнологічних космічних технологій, а не на виконання абстрактних фантастичних пропозицій будь-кого, хто має вплив на прийнятті рішень в Україні.
Така реформа можлива лише при повній зміні правових і організаційних підходів, які в даний момент розглядаються лише в відмові від форми державної власності з переходом на акціонування і створення холдінгів з об’єднанням багатьох підприємств – що є протилежною дією від необхідної. Такий досвід вже має Республіка Казахстан, де акціонерні холдінги в оборонній і космічній галузях мають 100 % державних акцій, і це ніяк не підвищує ефективність їх функціонування.
Мережоцентричний принцип (Network-Centric Service Oriented Enterprise - NCSOE) вже використовується в США для умов воєнного часу, що є актуальним і для України. Враховуючи перспективи розвитку оборонного сегменту ракетно-космічної галузі в України, використання мережоцентричного управління може бути єдиним виходом з ситуації повного знищення сучасної ракетно-космічної галузі. Існує теорія мережоцентричного принципу управління соціально-економічними системами [12, 13]. Мережоцентрична модель організації системи управління дозволяє використовувати ефективні інструменти, оскільки її об'єкти (інститути, проекти, підсистеми) інтегровані як прямими горизонтальними і вертикальними, а й діагональними зв'язками. Такий підхід дозволяє ефективно використовувати не тільки управлінський контур системи, а й потенціал самоорганізації соціально-економічних систем (інститутів) різного рівня складності, а також створювати єдине інформаційне середовище з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

1. Указ Президента України Про Положення про Національне космічне агентство України № 665/97 від 22.07.1997 р. Available online: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/665/97#Text.
2. Закон України «Про космічну діяльність» № 503/96-ВР від 15.11.96 р. Available online: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502/96-%D0%B2%D1%80#Text.
3. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під наук. ред. Левенко О. С. – Д., Домінанта Прінт, 2021. – 72 с.
4. Юринець Ю. Л. Державне космічне агентство України: історія розвитку нормативної бази // Advanced Space Law, Volume 2, 2018. – C. 21-30.
5. Сорока Л. В. Адміністративно-правовий механізм реалізації космічної доктрини України. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. – Д., 2020. – 32 с.
6. Зубко А. О. Адміністративно-правовий статус публічної адміністрації, яка здійснює адміністративно-правове регулювання у сфері космічної оборони України // Advanced Space Law, Volume 1, 2018. – С. 98-107.
7. Україна космічна. Фотоальбом Національного космічного агентства України. – К. «Спейс-Інформ», 2008. – 336 с. – Укр. та англ. мовами.
8. Павло Красномовець. Повітряний старт із «Мрії», супутники «Січ» та «Либідь». Огляд першої космічної програми України – 1994-1997 роки. Available online: https://ain.ua/2022/01/21/persha-kosmichna-prohrama-1994-1997.
9. Володимир Горбулін. Мій шлях у зазеркалля. Не лише подорожні нотатки. – К.: Брайт Букс, 2019. – 272 с.
10. Павло Красномовець. Український модуль на МКС, знову «Либідь» та «Січ». Огляд другої космічної програми України – 1998-2002 роки. Available online: https://ain.ua/2022/02/02/oglyad-drugoyi-kosmichnoyi-programy-ukrayiny-1998-2002.
11. Становище складне, але перспективи розвитку є: у якому стані перебуває українська космічна галузь. Available online: https://www.slovoidilo.ua/2022/01/13/stattja/suspilstvo/stanovyshhe-skladne-perspektyvy-rozvytku-ye-yakomu-stani-perebuvaye-ukrayinska-kosmichna-haluz.
12. Своеволин В. Ю. Сетецентрический принцип управления социально-экономическими системами - TERRA ECONOMICUS. - CyberLeninka. - Vol. 11.2013, 3, p. 12-15. Available online: https://www.econbiz.de/Record.
13. William Y. Chang. Network-Centric Service Oriented Enterprise. – Dordrecht: Springer, 2007. – 523 p.

14. Торгівля зброєю і правове обмеження щодо створення ракетної техніки в Україні: пов’язані фактори сучасної історії України

Alexander Levenko,
orcid.org/0000-0002-1894-8372
Oleg Pauk,
orcid.org/0000-0002-7399-1146
Alexander Drozdenko
orcid.org/0000-0003-2894-1710

В статті розглянуто причинно-наслідкові дії, умови і можливі перспективи створення в Україні стратегічного ракетного озброєння в реально існуючій системі влади з наявність Ukrainian mafia і державним регулюванням обмежень відносно створення озброєнь.
Ключові слова: правове обмеження розповсюдження зброї масового ураження, Режим контролю ракетних технологій, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, експортній контроль, товари подвійного призначення, Ukrainian mafia, санкції за порушення обмежень, суспільний договір в Україні.

1. Передмова.
Тема виробництва і продажу ракетного озброєння в світі юридично оформлена і добре відома в різних аспектах [1,2,3]. Тому наше дослідження доцільно почати з сучасної реакції громадян України на озброєння, такої, яка вона є.
Нещодавно наш добрий знайомий, киянин, підполковник запасу, який в радянські часи і до 1996 обслуговував українські ТУ-160 [4], дуже негативно відізвався щодо позиції Ірану, який продає безпілотні літальні апарати: «Вони ж нас вбивають»! Не будемо порівнювати вбивчу силу безпілотника Shahed-136 і стратегічного бомбардувальника ТУ-160.
По-перше, на думку авторів, а чому це українські чиновники, за прикладом чиновників РФ, не закупають БПЛА в Ірані (РФ – абревіатура назви «Російська Федерація» використовується для даної статті, автори вважають недоцільним використовувати абревіатуру Russia в її широкому розумінні, бо ця назва не відповідає дійсності і розповсюджується самою Російською Федерацією в її імперських зазіхання)? Не та країна? Чи може хтось ще не знає, що іранські снаряди та зброя через посередників вже поставляються Збройним Силам України [5]?
По-друге, Іран продає зброю, а використовує її проти України РФ, а не Іран.
І тут виникає питання: мешканці Дніпра з початку ХIХ ст., а потім і після 50-х років ХХ ст. на 200 заводах виготовляли стратегічну зброю [6] – це нам всім було зрозуміло, бо Катеринослав-Дніпропетровськ завжди був під прицілом. А що, мешканці Києва не здогадувались, що і в Києві теж виготовляли зброю?
Покарання за зроблене невідворотне – створена в Дніпропетровську МБР Satan донедавна була загрозою для Дніпра, і прийшлося підштовхувати РФ для зняття її з бойового чергування [7].
Та забудемо про радянські часи: три десятиліття Україна входить в список торговців зброєю в світі: 2012 – 4-е місце в світовому рейтингу торгівлі зброєю, 2015 – 9-е місце, 2018 – 11-е місце, 2019 – 12 місце [8, 9, 10]. І це не зважаючи на війну, яка ведеться з 2014. Перші 49 українських танків Т-84 «Оплот» поїхали до Таїланду [11]. 33 танки на додаток до раніше поставлених з України 77 Т-72 сухогруз «Фаїна» віз до Кенії (25 вересня 2008 [12]) – ми про це знаємо тільки тому, що «Фаїну» захопили сомалійські пірати: торгівля зброєю потребує тиші. Подібних прикладів вдосталь.
І нам, громадянам України, всім, 30 з гаком років було байдуже, що цією зброєю когось вбивають. Зараз багато людей «прозріли», але ж завдяки прозрінню ми всі повинні зрозуміти, що, за такою логікою, половина Африки, половина Азії та й десь на інших континентах – це кровні вороги України?! Може бути і таке припущення.
Зрозуміло, про що йдеться? Не про роззброєння України останні 30 років, а про відсутність друзів в торгівця зброєю.
Уявляємо шквал обурення: ми ж самі миролюбні...
Не треба, ми такі ж, як усі, і навіть гірші. Бо, як вважають автори, не кожна країна торгує зброєю. До речі, торгівля зброєю має і юридичну оболонку. Вона має вигляд Договору про торгівлю зброєю від 2013 - Arms Trade Treaty (ATT) [13]. В результаті юридичного упорядкування в 2017 вартість торгівлі зброєю досягла $ 95 млрд, Топ-5 становили США, РФ, Франція, Германія, Китай, до них приєдналися інші торговці, десь між ними, «між крапельками дощу» (в Україні торгівля зброєю завжди була під президентським контролем), і Україна. І, як наслідок: в 2017 від збройного насилля загинули 589000 чоловік, в основному в Центральній і Південній Америці і Карибському басейні [13] – та хіба це якось стосується України? Це риторичне запитання.

2. Чи можна обійтися без зброї?

Звертаємо увагу: сама миролюбна країна Швейцарська Конфедерація навіть по назві мілітарізована [14]: конфедерація, це військовий союз окремих економічних регіонів. Колись, в середньовіччі, швейцарські кантони осіли на верхів’ях майже всіх річок Західної Європи: тобто, на торгівельних шляхах. І це було вигідно. Своє благополуччя вони так вміло захищали, що били і французів, і італійців, і німців – навіть стали найманими вояками. Протягом кордону з Німеччиною швейцарська армія завжди тримала мости замінованими з часів середньовіччя. Все це було частиною політики «люто озброєного нейтралітету» Швейцарії. Зараз всі швейцарські ополченці мають вдома зброю [15] – вони захищають власне благополуччя, а не порошенківські «мову, армію, віру». І це в нейтральній і мирній Швейцарії. А до того ж ця країна стала необхідною – тут зберігають гроші [16]! Найкращій регулятор добрих відносин між країнами.
Україна інша. Немає, нібито, в нас союзу всередині (про що свідчить протиборство відомих кланів так званих олігархів), і козаки перевелись – гетьманом може стати будь-який пройдисвіт: про це свідчить традиційне звинувачування «попередників» діючою владою [17].
Тому й немає швейцарського благополуччя, а є мафія (італійське визначення недоречне, закон про олігархів, який має легалізувати частину мафіозі, ще не прийнято – в нас є добре відома в світі власна Ukrainian mafia! [18, 19, 20]). Тобто, існує неформальний союз верховної вдали і кримінального бізнесу з розповсюдженням діяльності на інші країни. Мафія існує окремо від громадян, мабуть, в іншому вимірі. Але, як вважають автори, використовує реальні можливості влади і кримінальний розум в своїх інтересах. Може тому й стала Україна торговцем зброєю. Та це навіть не припущення, а відомий в світі факт: першим проявом діяльності української мафії стала участь у незаконній міжнародній торгівлі зброєю, насамперед її постачання до воюючих країн [20]. 1992 – 1998 рр. (!) відзначені зникненням зі складів України озброєння на суму в $ 32 млрд. З часом, невизнана в самій Україні, українська мафія удосконалювалась, шукаючи надприбутки. Її філії створювались не лише в Одесі-мамі, а й в Чехії і Угорщині, Північній Америці і Ізраїлі та інших країнах. «Золоті часи» для української мафії почалися з відміною візового режиму з ЄС [20]. Справедливе припущення: ось хто лобіював прагнення громадян України приєднатися до Євросоюзу!
Якщо мафія і сама воює – то тільки з громадянами України, наприклад, шляхом підняття вартості електроенергії для населення [21]. Фактично, в Україні, що можна припустити, існує ще одна країна: мафіозна Україна з власними надгромадянами. Назвемо це неформальне, але реальне утворення конфедерацією Промислово-Фінансових Груп (ПФГ – абревіатура прийнята виключно в рамках цієї статті, термін «мафія» в Україні не вживається). Щоб якось накинути на це утворення камуфляж, підневільна українська влада не покладаючи рук бореться з корупцією. Поки що ця боротьба ведеться без помітного успіху [22]. Що й не дивно.
Але ж Україна, це є держава, дерево з гілками влади, на яких зріють окремі громадяни, і соком якого живляться мафіозні паразити. І тут інтереси громадян України і надгромадян ПФГ іноді співпадають. Наприклад, треба захищати державну структуру (курку, яка несе золоті яйця для мафіозі), яка повинна в свою чергу захищати життя і благополуччя громадян: мирне існування громадян в достатку [23].
Сама по собі державна структура, виходячи з інстинкту самозбереження, повинна досягати дипломатичної згоди з усіма державами без винятку (не буває «поганих» і «хороших» країн, не буває країн – «друзів», явні тільки відверто ворожі країни). Іноді дипломати, де ж їх беруть кваліфікованих? – не виконують свого головного завдання [24]. Тоді залишається тільки примітивна сила: для цього потрібна зброя.
Виробництво і продаж зброї завжди були надприбутковими [25] (що стало принадою для залучення мафіозі), воєнно-промисловий комплекс будь-якої країни – це ще й загальний фактор прогресу в економіці з додатковим зиском.
Згадаємо давні часи Британських територій в Новому Світі: на теренах майбутніх США на Півночі жевріла якась там промисловість, а на багатому Півдні плантатори покупали рабів і вирощували бавовну [26]. Не будемо наївними: бавовна, це не тільки тканина для пошиття одягу, а й сировина для виробництва піроксиліну [C6H7O2(ONO2)3]n, основи бездимного пороху для тодішнього військово–промислового комплексу могутньої Британії (в СРСР Аральське море висохло, бо води Амудар'ї та Сирдар'ї розтеклися по бавовняним чекам). А от будувати військові заводи в Америці Велика Британія не поспішала – це завжди була прерогатива Туманного Альбіону.
Тоді, як і зараз, існував ще один надприбутковий бізнес: Британська Ост-Індійська компанія [27] чайними кліперами почала розвозити китайський чай в Європу (і опій в Китай на зворотному шляху), а згодом і в Америку. Це був чудовий чай: його пили, жували, нюхали, курили! Британські заморські володіння «присіли» на цей чудовий чай, та й так, що без нього вже ніяк не могли. Тому, коли в Бостон прийшов черговий кліпер, а Ост-Індійська компанія підняла вартість чаю - збунтувалися всі: білі переселенці, чорні, жовті і навіть місцеві індіанці. Почалась визвольна боротьба, «Бостонське чаювання» [28] (конкретніше – переділ бізнесу), потім Північ бився з Півднем, і були проголошені Сполучені Штати Америки. Чайний бізнес, звичайно ж, перейшов до інших, вже американських, рук - «чай» вирощували переважно на територіях сучасної Шрі-Ланки (Східна Індія), коноплю, до якої додавали трошки китайського чаю. Чайні прибутки почали легалізувати в США, фінансувати промисловість – фабричне виробництво потребує величезних інвестицій. На Півночі Америки одразу ж почали виготовляли перші незграбні броненосці, навіть перші підводні воєнні апарати. Так зародився військо-промисловий комплекс США. Він базувався на прибутках, поняття моралі: добра, миру – відійшли на другий план.
З тих часів основна проблема виготовлення зброї – це конкуренція. І в окремій країні, де виживають сильніші, створюючи угруповання і витісняючи конкурентів (наприклад, військово-промислові компанії США Martin Marietta і Lockheed об’єднались в сучасну Lockheed Martin Corporation, з якою можуть конкурувати тільки Boeing Company, Northrop Grumman Corporation, Raytheon та General Dynamics [29]), і в світі, де одні держави починають вимагати роззброєння інших держав заради миру [30].
Неконтрольоване розповсюдження зброї в світі призводить не тільки до нестабільності, збройних конфліктів, а й порушує хитку рівновагу на світовому ринку зброї, а це погано для бізнесу. До того ж треба ще й балансувати на межі етичних уявлень, чим не хворіють мафіозі, але до чого схильні звичайні громадяни, для яких весь світ: сім’я, діти, рідня, домівка.
Таким чином, підсумовуючи, з’явилось таке явище, як правове обмеження відносно створення і розповсюдження зброї [31], і як однієї з її складових – ракетного озброєння.

3. Потреба в зброї і обмеження щодо її створення.

Україна, яку ми зараз розглядаємо в контексті безпеки і в умовах агресії РФ, опинилась між «двома вогнями»: потреба в зброї і обмеження щодо її створення.
Може скластися враження, що виготовляти свою зброю необов’язково - можна купити. Але практика ведення війни показала, що запаси мають тенденцію зменшуватися і зникати зовсім. Тому треба мати потенціал для виробництва зброї хоча б для поповнення арсеналу. В радянські часи з цим взагалі проблем не було: автозавод виготовляв міжконтинентальні балістичні ракети, машинобудівний, крім пилососів - РЛС далекого спостереження «Дніпро», комбайновий завод – корпуса супербомб [32]. Навіть була байка, що макаронна фабрика може за день перейти на випуск патронів: калібр 7,62 був і в радянських макаронах, і в патронах.
Звичайно ж, ми живемо зараз в іншому світі, хоча і не зовсім «перекваліфікувались». Дуже вже ми політизовані, категоричні. В часи «холодної війни» люди радянського взірця взагалі не розуміли американців, в яких чомусь не було ненависті до потенціального супротивника [33]. І в нас така схильність поки залишається, ми ще не зрозуміли, що пошук ворога – улюблене зайняття ПФГ. Не дійшли ми і навіть розуміння: що таке безпека держави? Чому саме держава повинна планувати заходи безпеки в інтересах громадян, а не державного апарату, в якого можуть бути уявлення згаданої ПФГ [34, 35]. Тому найкращим варіантом може бути порозуміння, чи як то кажуть іноді в Україні, угода між державою і громадянами, тому що зараз олігархічна політична система (читай - ПФГ) виступає одним із джерел напруги та викликає сильне почуття несправедливості у суспільстві [36]. Це вже прерогатива внутрішньодержавного адміністрування, і суспільний договір повинен, як вважають автори, стосуватися, в тому числі, забезпечення виробництва оборонних засобів. В сучасному світі, це, переважно, ракети і більш коштовні літаки, танки, авіаносці, підводні човни і т. і. Нам вистачило б ракет, які є досить ефективними.
Ракети малої дальності, по суті, є контактною зброєю, використовуються на полі бою. Ракети середньої і меншої дальності – тактичні, можуть вражати центри прийняття рішень в супротивника, військові бази, перешкоджати логістиці ворога. Стратегічні ракети – для України можуть бути зброєю стримування будь-якого агресора.
Треба визнати, що в незалежній Україні поки не створено ракетну промисловість. Розмови про якусь спадщину УРСР не мають під собою ніякого сенсу (це показав час і неготовність України до ведення війни [37]): Українська Радянська Соціалістична Республіка відносилась до Військово-промислового комплексу СРСР, тільки як одна з його складових частин [38].
Після розпаду Радянського Союзу ВПК СРСР також розпався в усіх пострадянських республіках. Це стосується, насамперед, виготовлення стратегічних балістичних ракет. Щось залишилось в Казахстані, щось в Україні. Навіть в РФ, найбільшою за площею території, мало що вціліло: спершу знищили військове приймання, а з ним і якість продукції. Коли схаменулись, було вже пізно, де їх шукати, військових інженерів для підшипникового заводу, для метизного заводу? Відомо, що з заводів, здатних виготовляти балістичні ракети, залишився в Удмуртії Воткінський машинобудівний завод і Красмаш в Красноярському краї, можливо, НВО «Іскра» в Пермі, з ракетних КБ: Московський інститут теплотехніки та Міаський ДРЦ ім. В. П. Макєєва на Північному Уралі. Саме вони забезпечили розробку і виготовлення нині прийнятих на озброєння в РФ міжконтинентальних балістичних ракет всіх видів базування.
Багато галасу навколо ядерної зброї для стратегічних ракет РФ: до відома, завод в Томську (Томськ-7, Сіверськ, де виготовлялось на реакторах до 500 кг плутонію на рік [39]), який виготовляв плутонієві ініціюючи пристрої для термоядерної зброї, нормально не працює більше 10 років, хоча й мав до 50000 спеціалістів, і переробляє зараз старі ядерні боєголовки на ядерне паливо для АЕС – відомі навіть випадки контрабанди з території підприємства. Залишається завод з реактором для виробництва плутонію в Залізногірську (Красноярськ) і ВО «Маяк» на Уралі, на якому ведеться переробка радіоактивних речовин. Та чи вони забезпечують стратегічні ракети?
Що вже казати про Україну? Все треба починати спочатку. В рамках наявності реальної ПФГ.
Але ж перші спроби приватної ініціативи виявили супротив, і не безпідставний: існують правові обмеження.
Їх можна розбити на типи:
- міжнародні обмеження за участю багатьох країн;
- міжнародні угоди між окремими державами;
- закони США, які використовуються в світі;
- внутрішні українські нормативно-правові документи.
3.1 Міжнародні угоди, що обмежують розповсюдження ракетних технологій.
Основним міжнародним документом регулювання відносин по виготовленню зброї масового ураження, до якої відносяться балістичні ракети, є режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ): Missile Technology Control Regime (MTCR) [40]. Цей режим ініційовано урядом США і деякими іншими країнами в 1987, до РКРТ приєднались 34 держави, як партнери, серед них Україна. Причиною прийняття РКРТ стало зростання поширення зброї масового ураження в світі: ядерної, хімічної та біологічної.
Одним із засобів протистояння цієї загрози є підтримка ретельного нагляду за передачею обладнання, матеріалів і технологій, які можуть бути застосовані в системах постачання зброї масового ураження. 20 країн світу в наш час займаються глобальним виробництвом ракет, які можуть доставляти «корисне навантаження» в вигляді боєголовки. Ракетні системи зазвичай складаються із чотирьох елементів: (1) «корисне навантаження» або боєголовка; (2) силова установка, яка розганяє «корисне навантаження» до потрібної швидкості; (3) система наведення і управління ракети по запрограмованій траєкторії до місця призначення; і (4) конструкція ракети, яка поєднує всі елементи. Контролю підлягають як сама ракета, так і всі елементи, що до неї входять, технології виготовлення, технологічне обладнання, програмне забезпечення, електронна апаратура, теплозахист, матеріали, тощо.
Одночасно з цим, РКРТ контролюються атмосферні безпілотні літальні апарати (включаючи крилаті ракети, радіокеровані літаки-мішені та радіокеровані розвідувальні літаки), здатні доставляти «корисне навантаження» не менше 500 кг на «дальність» не менше 300 км.
Основна задача: звузити коло користувачів ракетних технологій, не розповсюджуючи їх за межами партнерів по РКРТ. Треба визначити, що не всі держави, що мають виробництво тематики РКРТ, є партнерами по РКРТ. Виключенням є, наприклад, КНР, КНДР, Ісламська Республіка Іран (ІРІ), Пакістан. Для співпраці з ними по конкретним проєктам необхідно одержати згоду всіх партнерів по РКРТ.
Україна дотримується партнерства в РКРТ. Доведених випадків по порушенню РКРТ з сторони держави немає. Що не можна сказати, наприклад, про РФ, яка є партнером саме КНР, КНДР і Ісламською Республікою Іран. Але має звичку звинувачувати Україну в порушенні домовленостей, як це було в випадку зі створенням в КНДР сучасних балістичних ракет середньої дальності і космічного носія (однотипного з носієм ІРІ) для відведення обґрунтованої підозри від себе [41].
Україна веде торгівлю зброєю, в т.ч. з Пакістаном і іншими країнами, виключно офіційно через підприємства ДК «Укроборонпром». З КНДР і ІРІ ніяких дій стосовно ракетної техніки не відбувається. Співпраця в космічній галузі між КНР і Україною ведеться в рамках Підкомісії з питань співробітництва в галузі космосу Комісії зі співробітництва між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки (The fourth meeting of the Commission on cooperation between the Governments of Ukraine and the PRC held - URL: https://www.nkau.gov.ua/ua/news/khronika-podii/1642-vidbulosia-chetverte-zasidannia-komisii-zi-spivrobitnytstva-mizh-uriadamy-ukrainy-ta-knr) [42]. Така співпраця має давню історію, і всім відома [43].
РКРТ має обмежувальну дію як відносно торгівлі ракетною і безпілотною зброєю, так і її створення, виробництва і розповсюдження.
3.2 Міжнародні угоди між окремими державами з участю України.
Міжнародні домовленості між окремими країнами відносно ракетних технологій і скорочення ракетного озброєння з’явились під час «холодної війни». Головними підписантами таких угод були США і СРСР. Однак, враховуючи, що деякі республіка СРСР мали своє представництво в ООН, в т.ч. Україна, з боку СРСР членами таких угод були і радянські республіки, за виключенням РФ. Після розпаду СРСР правові зобов’язання залишились в країн-наступниць радянських республік.
Україна на законодавчому і виконавчому рівні підтримує ДРСМД: Treaty Between The United States Of America And The Union Of Soviet Socialist Republics On The Elimination Of Their Intermediate-Range And Shorter-Range Missiles (INF Treaty - https://2009-2017.state.gov/t/avc/trty/102360.htm), який було підписано 8 грудня 1987.
Україна залишається в договорі навіть не зважаючи на те, що 2 серпня 2019 США офіційно вийшли з ДРСМД, а РФ ще раніше порушила цей договір.
The INF Treaty prohibited all U.S. and Soviet missiles with ranges between 500 and 5,500 kilometers. The official figures above show missiles deployed November 1, 1987, shortly before the INF Treaty was signed. The treaty also required destruction of 430 U.S. missiles and 979 Soviet missiles which were in storage or otherwise not deployed. The treaty prevented the planned deployment of an additional 208 GLCMs in the Netherlands, Britain, Belgium, Germany, and Italy. The Pershing IAs, under joint U.S.-German control, were not formally covered by the INF Treaty but were also to be eliminated by U.S. and West German agreement.
Участь України в ДРСМД підтверджено в 1992 [44].
Реалізація положень ДРСМД в Україні відбувається відповідно до Розпорядження Президента України [45].

Daryl Kimball, Kingston Reif. The Intermediate-Range Nuclear Forces (INF) Treaty at a Glance

- https://www.armscontrol.org/factsheets/INFtreaty; 2019.

Приєднання України до ДРСМД унеможливлює розробку, виготовлення та експлуатацію ракет з дальністю більше 500 км, а, враховуючи інші міжнародні домовленості – більше 300 км в експортному варіанті. Україна дотримується Розпорядження Президента України і, відповідно, не має ракетного озброєння на рівні середньої та меншої дальності. В той час, як РФ в ході війни проти України з 24 лютого 2022 використовує ракетне озброєння дальністю до 5000 км [37].
3.3 Законодавство США в частині обмежень відносно розробки, виготовлення, розповсюдження і використання зброї.
Закони США, які мають міжнародне значення, насамперед, виникли в результаті пошуку методів захисту США від кризових ситуацій в середині країни. Може тому серед них санкції Міністерство фінансів США відіграють величезну роль. В 20-30-ті роки ХХ ст. криза перевиробництва в промислово розвинутій країни була катастрофічною. Одним з варіантів підтримання економічної безпеки стало розповсюдження долара, як світового еквіваленту в торгівлі меж державами. Продаючи валюту, США фактично передають іншим країнам частку свого гігантського зовнішньоекономічного боргу. Будь-яка фінансова операція в світі контролюється банківською системою США, приносячи додатковий доход. ВПК США, завдяки долару, забезпечує більше 20 % світового експорту зброї.
Тому захист долара для США тотожний захисту сформованого світового порядку. Цей порядок зараз порушено війною РФ проти України [46, 47]. Юридичні дії є тільки додатком до військової могутності Пентагону, США витрачають на національну оборону більше, ніж Китай, Індія, Росія, Саудівська Аравія, Франція, Німеччина, Великобританія, Японія, Південна Корея та Бразилія разом узяті [48]. Але роль юридичних дій в вигляді санкцій величезна, бо непрямі дії потребують менших витрат.
Насамперед, санкції і обмеження стосуються товарів подвійного призначення. Об’єкти подвійного призначення — товари, які мають як комерційне, так і військове застосування чи сприяють поширенню зброї масового ураження. Обмеження відбуваються застосуванням експортного контролю.
EAR - Правила експортного контролю. Правила, наведені в частинах 730–774 розділу 15 Зводу федеральних правил (CFR) та випущені Міністерством торгівлі США для імплементації закону про експортний контроль та інших нормативних вимог. Поправки до EAR вносяться шляхом публікації рішень у Федеральному реєстрі США.
Існує так звана EPCI - Ініціатива розширеного контролю за поширенням зброї масового ураження. Президентська ініціатива, анонсована США у грудні 1990 р., яка лежить в основі заходів контролю Міністерства торгівлі США щодо нерозповсюдження зброї масової поразки. При цьому особлива увага приділяється ракетним технологіям, а також хімічній, біологічній та ядерній зброї. Хоча анонсування EPCI 1990 поширювалося на контроль як над товарами, так і над кінцевим використанням, цей термін часто використовується неформально для позначення положення EPCI, яке вимагає наявності експортної ліцензії на основі того, що експортер «знає» про кінцевого користувача або кінцевого використання, або того, що експортер «інформований».
В міжнародній торгівлі використовується Ліцензія на експорт – дозвільна документація, видана органом з питань експорту, що дозволяє одержувачу здійснювати експорт, реекспорт або інші регламентовані дії, зазначені у заяві.
В міжнародному правовому полі ці, та інші подібні обмеження, відповідають WA - Вассенаарській угоді. Вассенаарська угода про контроль експорту щодо звичайних видів озброєння та товарів та технологій подвійного призначення є багатостороннім режимом, спрямованим на забезпечення регіональної та міжнародної безпеки шляхом пропагування прозорості та підвищення відповідальності при міжнародній передачі звичайних видів озброєння та товарів та технологій подвійного призначення.
Санкції, у разі порушення законів США і міжнародних угод: фізична та юридична особа можуть потрапити до міжнародних списків - виключені / заборонені особи – громадяни особливої категорії / терористи особливої категорії.
Санкції мають адміністративний і фінансовий характер.
Так, наприклад, 14 лютого 2020 у Федеральному реєстрі США опубліковано офіційну нотифікацію Бюро з міжнародної безпеки та нерозповсюдження Держдепартаменту США щодо запровадження обмежувальних заходів проти низки іноземних юридичних та фізичних за порушення режиму нерозповсюдження [49, 50]. Обмежувальні заходи запроваджено проти юридичних та фізичних осіб, які у порушення розділу 3 Закону США про нерозповсюдження, передавали або отримували з Ірану (з 1 січня 1999), Сирії (з січня 2005) та Північної Кореї (з 1 січня 2006) товари, послуги або технології, які підпадають під дію міжнародних контрольних списків (Режиму контролю за ракетними технологіями, Австралійської групи, Конвенції про заборону хімічної зброї, Групи ядерних постачальників, Вассенаарскої домовленості), або такі, які мають потенціал використання при розробці зброї масового ураження, крилатих чи балістичних ракетних систем.
Зазначається, що частина таких товарів, послуг чи технологій не входять до міжнародних контрольних списків, однак підпадають під дію американських національних контрольних списків.
Зокрема, 3 лютого 2020 року в США були запровадженні обмежувальні заходи, в тому числі, проти:
«Kumertau Aviation Production Enterprise», (Кумертауское авиационное производственное предприятие), Росія;
- «Instument Building Design Bureau» (KBP), (КБП імені Шипунова), Росія;
- «Scientific Production Association Mashinostroyeniya» (NPOM), (ВПК «НПО Машиностроения»), Росія;
- «Eren Carbon Graphite Industrial Trading Company, Ltd.», Туреччина.
3.4 Внутрішні обмеження створення тактичної та стратегічної ракетної зброї в Україні.
Українське законодавство, в разі підписання міжнародних угод, виконує ці угоди на рівні держави. Насамперед, відносно ракетного озброєння, – РКРТ, ДРСМД, СНО-1, СНО-2.
СНО-1: Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь між СРСР і США був підписаний 31 липня 1991 [51].
CНО-2: Договір про подальше скорочення і обмеження стратегічних і наступальних озброєнь був укладений між Росією і США 3 січня 1993.
Україна брала безпосередню участь в виконанні цих Договорів. Після проголошення незалежності, Україні дісталось 17 % (1656 одиниць) ядерної спадщини СРСР. Відповідно до Алматинської угоди Білорусь, Казахстан і Україна зобов'язалися вивести всю тактичну ядерну зброю, яка була розміщена на їхній території, до Росії не пізніше 1 липня 1992. В квітні 1992 США висунули проект додаткового п'ятистороннього Протоколу до Догово¬ру СНО-1, який був підписаний усіма учасниками 23 травня 1992 в Лісабоні, увійшовши в історію під назвою Лісабонського протоколу. Цей документ визначив правонаступництво України, Росії, Білорусі та Казахстану щодо вико¬нання колишнім СРСР умов Договору СНО-1. У Протоколі Білорусія, Україна і Казахстан засвідчили свої зобов'язання приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як без'ядерні держави в якомога короткий термін. Окрім Лісабонського протоколу, адміністрація президента Дж. Буша заручилася спеціальними односторонніми заявами пре¬зидентів Білорусі, Казахстану і України, в яких вони під¬твердили намір своїх країн стати без'ядерними державами, приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та забезпечити вивезення стратегічної ядерної зброї до Росії.
Таке прагнення України було неодноразово підтверджено у документах Верховної Ради: Заяві від 24 жовтня 1991, де йдеться про намір України «приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава», у Зверненні до парламентів та народів світу від 5 грудня 1991, у Постанові від 9 квітня 1992.
25 жовтня 1993 було підписано Угоду між Україною і США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стра¬тегічної ядерної зброї, а також про запобігання розповсюдженню зброї масового знищення.
18 листопада І993 Верховна Рада України прийняла Постанову про ратифікацію Договору про СНО та Ліса¬бонського протоколу. В Постанові визначено, що, згідно з лімітами, встановленими за Договором для колишнього СРСР, та принципами рівноправності всіх держав — правонаступниць колишнього Радянського Союзу, Україна зобо¬в'язана скоротити з наступним знищенням 36 % носіїв і 42 % ядерних боєзарядів стратегічної наступальної ядерної зброї, розташованої на її території.
16 листопада 1994 Верховна Рада України прийняла рішення про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. 5 грудня 1994 відбувся обмін ратифікаційними документами за Договором про СНО-1. З цього моменту Договір набув чинності і почалася його практична імплементація сторонами. Того ж дня документи про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї були пере¬дані керівникам держав-депозитаріїв.
Одночасно лідерами США, Великої Британії та Росії було підписано Меморандум про гарантії безпеки України, що фіксує зо¬бов'язання ядерних держав відносно національної безпеки України у відповідності з загальновизнаними принципами міжнародного права. Цього ж дня в односторонньому по¬рядку гарантії безпеки були надані Україні Францією, Китаєм та Великою Британією. Україна свої зобов’язання виконала.
В Україні визнаються товари подвійного призначення, діє список товарів подвійного призначення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 № 1240: Список товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки.
Всі роботи відносно створення і виготовлення ракетного озброєння в Україні можуть виконуватися тільки після отримання ліцензії на розроблення, виготовлення та використання засобів озброєння. Інакше навіть на початковій стадії робіт настане відповідальність відповідно до Карного кодексу України:
Стаття 14. Приготування до злочину.
Стаття 15. Замах на злочин.
Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.
3.5 Досвід з виконання міжнародних угод щодо розповсюдження ракетних технологій.
З 34 країн світу, партнерів по РКРТ, більшість виконують взяті зобов’язання.
2 червня 2006 на веб-сайті уряду РФ був опублікований текст Білої книги РФ із проблем нерозповсюдження зброї масового ураження, у якому містилося фактичне звинувачення України в порушенні міжнародні домовленості про експорт ракет і ракетних технологій [52]: звинувачення російської Білої книги ґрунтуються на справі про незаконні постачання з України в 2000-2001 роках 12 крилатих ракет типу X-55, з дальністю польоту до 1000 км, у Китай і Іран. З української сторони заявлено (в тому числі Юрієм Бойченко, помічником генерального прокурора Святослава Піскуна, головою СБУ Олександром Турчиновим, депутатом Верховної Ради Григорієм Омельченко – про це розповів офіційний представник МІД України Дмитро Свістков [53]), що факти мали місце. Але це порушення здійснило злочинне угруповання, яке складалось з громадян України, Австралії і РФ, вивіз ракет здійснювався за фальшивим сертифікатом доставки ракет у Російську Федерацію. Інформацію розповсюдили Financial Times і Aljazeera. Нажаль, історія зафіксувала таке порушення, яке здійснила ПФГ – нелегітимна держава в середині України.
Диво-дивне! Всі знають, що «факти мали місце», прокуратурою відкрите провадження, СБУ відомі виконавці, фірма-прокладка і когось заарештували в Празі [53], і всі знають, хто організатори (як-то казав колись Горбачов: «І ви всі їх також знаєте»)...
Хоча режим (РКРТ) виявився успішним у розробці політики, він був менш успішним у здійсненні цієї політики навіть серед своїх членів. Деякі з помітних порушників керівних принципів РКРТ були суб'єктами початкових держав-членів РКРТ. Наприклад, досьє за програмою зброї, представлене Іраком до Ради Безпеки ООН у грудні 2002: серед тих, хто вважається постачальником ракетних технологій у Багдад, значаться дев'ять американських компаній, крім урядових установ і лабораторій США, сім британських компаній та одна французька компанія. Крім того, американські організації також співпрацювали з Ізраїлем у розробці перехоплювача Arrow, чиє корисне навантаження становить 500 кг, а дальність польоту – 300 км [54]. Оскільки РКРТ є добровільною угодою, вона не може накладати санкції на держави-члени, які порушують її принципи. Режим ще гірше впорався зі своїм завданням переконати не членів дотримуватися його принципів.
Проте, Україна на державному рівні дотримується положень РКРТ.

Існуючі обмеження, на думку авторів, не слід розглядати, як вирок українській ракетній програмі. Офіційна ракетна програма розглянута в РНБО України. Відомо, що терміни її виконання перенесені до 2031: Секретар РНБО Олексій Данилов заявив, що на засіданні Ради були розглянуті документи щодо «Стратегії національної безпеки України» та стратегічний оборонний бюлетень, на ракетне озброєння виділять понад 200 млрд гривень до 2031. [55]. З отриманої інформації відомо, що українські розробки повністю відповідають обмеженням РКРТ. Тобто, українські ракети ніколи не дістануть до агресора на відстані більше 500 км.
На думку авторів, треба шукати свій, український шлях до успіху. Насамперед, виходячи з вивчення самого призначення обмежень - стримування розповсюдження зброї масового ураження: ядерної, хімічної і біологічної. Тобто, стратегічне ракетне озброєння в Україні може бути відмінним від зброї масового ураження. Тоді не має сенсу дотримуватися РКРТ, Договору про ракети середньої та меншої дальності та інших міжнародних угод, направлених саме проти поширення зброї масового ураження.
Чи це можливо? В часи «холодної війни» передбачалось знищення населення держави-супротивника. На щастя, «холодна війна» завершилась. Ціллю для українських стратегічних ракет без обмеження дальності повинні стати тільки воєнні об’єкти. Це має витікати з самого призначення ракет: знищувати центри прийняття рішень (бункери), військові кораблі, бази і складі озброєння. Ціль може визначати конструкцію ракет, і ніяк інакше їх використати не буде можливості.
Прикладом може бути високоточна кінетична зброя [37], яка взагалі не використовує вибухові речовини. В такому випадку Україна нічого не порушить.
Саме подібні технічні напрямки мають бути в український ракетній програмі відносно стратегічної зброї стримування агресора, поряд з традиційними тактичними засобами. Поки що це не відбулось.
А що ж робити з ПФГ? Якщо вже ніяк не позбавитися від цього утворення, потрібно саме ПФГ доручити створення ракетної промисловості в Україні. Доручити на приватному рівні при підтримці держави виконання розробки і виробництва української стратегічної ракетної зброї стримування агресора, враховуючи досвід, вміння спілкуватися з владою, критичне мислення надгромадян ПФГ. Будь-яка високоточна зброя буде затребувана на світовому ринку озброєнь, тим більше «чиста» зброя, яка не є зброєю масового ураження – а це забезпечить доходи. Рентабельне виробництво гарантовано обумовлене відсутністю необхідності в хімічній і ядерній промисловостях.
Не треба вважати, що це може бути якимось виключенням з правил: історія все пам’ятає. Згадайте дідуся Патрика Джозефа Кеннеді, бізнес якого з поставками віскі за часи «сухого закону» міг бути пов’язаним з порушеннями в період накопичення капіталу, однак його діти і онуки стали відомими державними і політичними діячами в США. Серед них – 35-й Президент США Джон Фіцджералд Кеннеді, який одним телефонним дзвінком і однією фразою: «Ні» - зупинив ядерне протистояння в «Карибській кризі». А після цього в приватній бесіді він сказав приблизно так: краще нехай вони будуть «червоними», ніж мертвими. Зрозуміло, що президенти США захищали і захищають країну, яка дала можливість їх сім’ям досягти успіху.
В наших активних надгромадян ПФГ має бути також можливість: ввійти в історію не в Монако, а в Україні. Нехай успішно торгують зброєю, яку самі виготовлятимуть.
Така можливість, на думку авторів, може бути забезпечена на законодавчому рівні прийняттям додатків до обмежувальних нормативів відносно створення стратегічного ракетного озброєння стримування агресорів, яка не є зброєю масового ураження. Це треба зробити в рамках майбутнього і необхідного суспільного договору в Україні, який буде гарантувати громадянам благополуччя і достаток багатої країни, мир, особисту свободу.

Бібліографія

1. Kevin Jon Heller and Lena Trabucco. The Legality of Weapons Transfers to Ukraine Under International Law // Journal of International Humanitarian Legal Studies. 29 Aug 2022. - https://brill-com.translate.goog/view/journals/ihls/13/2/article-p251_004.xml?language=en&_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc;
2. Global Issues. Disarmament - https://www.un.org/en/global-issues/disarmament; 2023;
3. Weapons and the International Rule of Law. Politica. 39th Round Table on Current Issues of International Humanitarian Law (Sanremo, 8th-10th September 2016). Editor Baldwin De Vidts, Associated Editor Gian Luca Beruto: FrancoAngeli, 273 p, ISBN 978-88-917-5342-7 - https://www.iihl.org/wp-content/uploads/2017/08/Weapons-and-international-rule-of-law_Sanremo-Round-Table-2016-3.pdf
4. В. П. Горбулин, Ю. А. Кузнецов, Н. А. Митрахов.
Академик В. Г. Сергеев – выдающийся организатор работ по созданию систем управления ракетно-космической техники - https://rvsn.ruzhany.info/0_2018/sergeev_2014_267.html; 2014
5. Як на озброєнні України опинилася іранська зброя, – Oryx - https://texty.org.ua/fragments/107641/yak-na-ozbroyenni-ukrayiny-opynylasya-iranska-zbroya-oryx/
6. Куліченко І. І., Левенко О. С., Шапар А. Г. та ін. Екологія мегаполісу. Екологічні аспекти промислового розвитку Дніпропетровська, ІМА-пресс. 2002. – 368 c.
7. Кавац В. В., Левенко О. С., Паук О. Л. РВСН Российской Федерации – фактор ядерной угрозы / Лекция. – Д.: Доминанта Принт, 2018. - 112 с.
8. SIPRI - Ukraine among world’s ten largest arms exporters - https://www.unian.info/politics/1055951-sipri-ukraine-among-worlds-ten-largest-arms-exporters.html; 2015;
9. Stockholm International Peace Research Institute (SIPRI) Fact Sheet, March 2018, TRENDS IN INTERNATIONAL ARMS TRANSFERS, 2017;
10. Defense industry of Ukraine - https://en.wikipedia.org/wiki/Defense_industry_of_Ukraine; 2023
11. Ukraine Completes Production of T-84 Tanks for Thai Contract; How Capable is the Oplot and Will Thailand Aquire More? - https://militarywatchmagazine.com/article/ukraine-completes-production-of-t-84-tanks-for-thai-contract-how-capable-is-the-oplot-and-will-thailand-aquire-more; 2018
12. Somali pirates capture Ukrainian cargo ship loaded with military hardware - https://www-theguardian-com.translate.goog/world/2008/sep/27/3?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2008]
13. Killer facts 2019: The scale of the global arms trade - https://www-amnesty-org.translate.goog/en/latest/press-release/2019/08/killer-facts-2019-the-scale-of-the-global-arms-trade/?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2019
14. History of Switzerland - https://www.nationsonline.org/oneworld/History/Switzerland-history.htm; 2023
15. Countries with the most guns list has some surprises - https://www.cbc.ca/news/world/small-arms-survey-countries-with-the-most-guns-1.3392204; 2016
16. World Bank Group in Geneva - https://www.worldbank.org/en/about/worldbankgroup-geneva-office/overview#:~:text=The%20World%20Bank%20Group%20Office,the%20WBG's%20mission%20and%20activities; 2023
17. Zelenskiy’s office accuses Poroshenko of fleeing treason charges - https://www.politico.eu/article/volodymyr-zelenskiy-office-accuses-petro-poroshenko-treason-ukraine; 2023
18. Shanty, Frank; Mishra, Patit Paban (2008). Organized Crime. ISBN 9781576073377. Retrieved 17 January 2015
19. "Organized Crime in Ukraine: Challenge and Response". Ncjrs.gov. Retrieved 17 January 2015
20. Ukrainian mafia - https://en.wikipedia.org/wiki/Ukrainian_mafia
21. Постанова Кабінету міністрів України від 30 травня 2023 року № 544 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483»
22. Fight against corruption: Ukraine presented results and future steps - https://euaci-eu.translate.goog/news/fight-against-corruption-ukraine-presented-results-and-future-steps?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2023
23. Конституція України - https://www.president.gov.ua/documents/constitution; 2023
24. Chelsea Ngoc Minh Nguyen. What’s wrong with Ukraine’s wartime diplomacy in the Global South - https://commons-com-ua.translate.goog/en/ukrayinska-diplomatiya-na-globalnomu-pivdni/?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2023
25. Killer facts 2019: The scale of the global arms trade - https://www-amnesty-org.translate.goog/en/latest/press-release/2019/08/killer-facts-2019-the-scale-of-the-global-arms-trade/?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2019
26. The Economy of British America, 1607-1789 - https://www.jstor.org/stable/10.5149/9781469600000_mccusker; 2022
27. East India Company - https://www-britannica-com.translate.goog/topic/East-India-Company; 2023
28. Old South Meeting House – Where the Boston tea party began - https://www.revolutionaryspaces.org/old-south-meeting-house/?gclid=EAIaIQobChMI8OH5jKus_wIVk8uyCh2jMAMtEAAYASAAEgIDQvD_BwE; 2023
29. Lockheed Martin - https://www.lockheedmartin.com/en-us/news/features/history.html; 2023
30. Senator Alan Cranston, Founder, Global Security Institute. Nuclear weapons are unworthy of civilization - https://gsinstitute.org/?gad=1&gclid=EAIaIQobChMIwIfWsq6s_wIVCkGRBR0DMQfHEAAYBCAAEgJdlvD_BwE
31. David P. Fidler. Weapons of Mass Destruction and International Law - https://www-asil-org.translate.goog/insights/volume/8/issue/3/weapons-mass-destruction-and-international-law?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2003
32. Куліченко І. І., Левенко О. С., Шапар А. Г. та ін. Екологія мегаполісу. Екологічні аспекти промислового розвитку Дніпропетровська, ІМА-пресс. 2002. – 368 c.
33. С. Н. Войт. «Холодная война» и защитники отечества. Сделано Южмашем. – Д.: Доминанта Принт, 2018. - 92 с.
34. Катерина Тищенко. Данилов: Ракетная программа при Зеленском не останавливалась ни дня - https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/04/14/7339674; 2022;
35. Антон Корж. «Точка-У», «Борисфен», «Сапсан» и «Гром»: длинная рука Украины - https://ru.slovoidilo.ua/2023/03/10/statja/bezopasnost/tochka-u-borisfen-sapsan-i-grom-dlinnaya-ruka-ukrainy; 2023
36. Т. О. Королюк, І. С. Чащина. Модернізація суспільного договору в Україні в контексті євроінтеграції // Ефективна економіка № 12, 2017. - http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6003; 2017
37. Halunko V., Felyk V., Levenko A., Ivannyschuk A., Rokytskyi Y., Popova S., Popova L. Missiles in the Russian-Ukrainian War: Monograph / Edited by V. Felyk. Kyiv: Lyudmila Publishing House, 2023. 66 p.
38. Отечественный военно-промышленный комплекс и его историческое развитие / под ред. О. Д. Бакланова, О. К. Рогозина. – Изд. 2-е. – М.: О-во сохранения лит. наследия, 2013. – 760 с.
39. The time-bombs of Tomsk Russia’s decrepit nuclear industry threatens the whole world. Want to clean it up? Just try - https://www.economist.com/special/2000/02/24/the-time-bombs-of-tomsk; 2000
40. Missile Technology Control Regime - https://mtcr.info; 2023
41. Левенко О. С. Північнокорейський ракетний бог війни «Марс». - Домінанта Принт, 2020. - 36 с.
42. Левенко О. С., Дрозденко О. С. Порівняльно-правовий аналіз адміністрування космічної діяльності в Україні і КНР / Монографія / Під. наук. ред. Левенко О. С. – Д., Домінанта Прінт, 2021. – 72 с.
43. Войт С. Н., Сербин В. В., Щеголь В. А., Завгородний К. В., Кукушкин В. И., Левенко А. С., Митиков Ю. А., Присяжный В. И. Украина и космос. История и коммерциализация ракетно-космической деятельности / Под. ред. доктора эконом. наук Войта С. Н. – Д.: Доминанта Принт, 2018. - 88 с.
44. Рішення про участь держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у Договорі між СРСР і США про ліквідацію їх ракет середньої дальності і меншої дальності. Діє в Україні з 09.10.1992. Документ 997_079, чинний
45. Розпорядження Президента України «Про реалізацію Україною положень Договору між США і СРСР про ліквідацію їх ракет середньої та меншої дальності». Документ 1/94-рп, поточна редакція — Редакція від 05.12.2009, підстава - 963/2009
46. Is US dollar hegemony under threat? - https://www-realinstitutoelcano-org.translate.goog/en/analyses/is-us-dollar-hegemony-under-threat/?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2023;
47. Carla Norrlöf. The Dollar Still Dominates. American Financial Power in the Age of Great-Power Competition - https://www-foreignaffairs-com.translate.goog/united-states/dollar-still-dominates?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2023
48. Military budget of the United States - https://en.wikipedia.org/wiki/Military_budget_of_the_United_States; 2023
49. Щодо обмежувальних заходів США за порушення режиму нерозповсюдження - https://fiu.gov.ua/pages/protidija-terorizmu/dokumenti/rishennya-mizhnarodnix-organizaczij-ta-inozemnix-krajin/shhodo-obmezhuvalnix-zaxodiv-ssha-za-porushennya-rezhimu-nerozpovsyudzhennya.html;
50. Imposition of Nonproliferation Measures Against Foreign Persons, Including a Ban on U.S. Government Procurement - https://www.federalregister.gov/documents/2020/02/14/2020-02993/imposition-of-nonproliferation-measures-against-foreign-persons-including-a-ban-on-us-government; 2020
51. 79. СНО-1, СНО-2. Україна в процесі ядерного роззброєння - http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/79.htm; 2023
52. Росія звинувачує Україну в продажі ракет, здатних нести ядерні заряди - https://ua.korrespondent.net/ukraine/271581-rosiya-zvinuvachue-ukrayinu-v-prodazhi-raket-zdatnih-nesti-yaderni-zaryadi; 2006
53. Paul Kerr. Ukraine Admits Missile Transfers - https://www-armscontrol-org.translate.goog/act/2005-05/ukraine-admits-missile-transfers?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2023
54. Waheguru Pal Singh Sidhu. Arms Control Today - https://www-armscontrol-org.translate.goog/act/2007-04/looking-back-missile-technology-control-regime?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc; 2023
55. «Не можемо чекати допомоги»: Україна виділить 200 млрд грн. на ракетну програму до 2031 року - https://focus.ua/uk/voennye-novosti/491016-ne-mozhem-zhdat-pomoshchi-ukraina-vydelit-200-mlrd-grn-na-raketnuyu-programmu-do-2031-goda; 2023

.

15. Alexander Levenko. Study of the problem of citizens' access to arms in Ukraine

Alexander Levenko
https://orcid.org/0000-0002-1894-8372

Preamble. Accepted assumptions for conducting the study

To study a problem, it is first necessary to determine the scope of the study itself and the research method. For which, in the author’s opinion, it is necessary to accept certain postulates, with the need to explain them.
1. Humanity lives in a fictional world, which allows regulating relationships between people in conditions of equal rights with the existence of more equal people among equals. Among concepts invented by people:
- division into living and non-living nature;
- state (fictional);
- nationalities (fictitious) and nations that support this fiction;
- separation of society by state borders;
- the need to legally divide the world into separate enclaves;
- economics in the world of people is above all, above law.
Necessary author's explanations for the definition of the listed concepts.

1.1 Ukraine is a conditional state association in human society based on local law, uniting the population into a nation within the framework of this law. Where each subject is a living organism.
It must be recognized that there are other organisms that people, in their interpretations (misconceptions, assumptions, ideas that for some reason are considered correct) are divided into living and nonliving natural objects.
The point of view of an individual, a separate society, and even a state or an association of states represented by the current government (for example, the executive, legislative and judicial branches, even the emperor or president) are not of interest to independently and independently functioning nature. Nature for people is currently limited by the concept of Space and “their” Galaxy, and for the majority it is limited to planet Earth, the state, the city, their home (apartment) and family.
Space is an infinite space (which is not perceived or understood by people in their fictitious ideas about the world around them), densely filled with matter. It's not emptiness. These are not only stars and their planetary systems, comets and asteroids - these are also giant clouds of cosmic dust, these are radiations of various natures that permeate space, and finally - individual atoms, molecules, protons, electrons, mesons (bosons), baryons, quarks.
It is known that the Earth is surrounded by at least two dust clouds, and in the Galaxy there are countless of them [1].

But what is “cosmic dust”? This is the substance. These are the elements of the entire periodic table of Mendeleev and, quite possibly, other unknown elements. All this “dust” consists of particles with inherent electromagnetic characteristics. This determines their behavior when irradiated by galactic corpuscular particles, gamma radiation, X-rays and radiation from stars, including the Sun: the sun has its own radiation spectrum, including the visible, ultraviolet and infrared ranges, the solar “wind” of emissions from solar prominences, powerful electromagnetic radiation.
Humanity has entered outer space, a huge amount of research and testing of technology has shown the obvious: factors in outer space influence satellites and their equipment. As a rule, this is a negative impact, leading to the failure of technical devices or a decrease in their technical parameters and efficiency). Moreover, the long-term use of space stations, periodically visited by cosmonauts-astronauts-taikonauts, has demonstrated that the smallest fungi and bacteria survive in space conditions, live inside and outside the stations, withstand vacuum, cosmic cold and heat, eat porthole glass, mutate and are populated by mutants the stations themselves, treating people as breeding ground. The nature of their appearance in space is understandable: they fly into space together with a person and inside a person. As a result, such monsters of this microcosm develop that the Mir space station, which frightened the Russian cosmonauts in panic by these mutants, had to be sunk in the Pacific Ocean [2]. Let's not talk about the consequences of transferring space unkillable mutants into the ocean.
The main thing is different: the factors of outer space act not only on living organisms, but also on transitional creatures between living and nonliving (as defined by people), which are the cells of living organisms, fungi, and bacteria.
The division into living and nonliving organisms is conditional. This is a fiction: each organism of the highest living being of man, as people have invented, consists of cells that have electromagnetic properties that can be controlled (the author conducted research with the participation of people [24]) as non-living. Therefore, we return to cosmic dust. What is it made of?
Every day, at least 10 tons of cosmic dust fall into the Earth's atmosphere from space [3]. This dust contains a huge amount of different substances, but there are also structures from these substances created by nature as a result of electromagnetic processes, the description of which does not fit into a convenient division into living and non-living organisms.
It is enough to consider coronaviruses with their complex structure. They, from a human point of view, are not living beings. They are created by electromagnetic interactions of particles (ions, electrons) under the influence of cosmic radiation and feed on this radiation, receiving energy for their existence. They cannot actively exist without such radiation - this is to ensure their life, the formation of new samples and, possibly, as material is found that is extremely rarely dispersed in space - reproduction.
Reproduction is the guarantee that a certain species will not disappear as suddenly as it appeared - quantity turns into quality, as people already know [4].
But of the about 40 coronaviruses studied in medicine, thousands more fall to Earth every day, where it is no longer half-empty space, not a vacuum, in which every passing molecule or atom counts, but where there is a huge and dense mass of material. Mass is also a demonstration of the activity of “inanimate” nature: in addition to the electromagnetic forces of the microworld, the gravitational forces of the macroworld work, each formed mass attracts smaller ones. As an example of this - Jupiter, a giant among the planets of the solar system, it absorbed and absorbs all objects flying past it. The absorption (fall onto Jupiter) of another comet has been recorded.
This is where the ability of the primary microcosm to use the macrocosm to its advantage manifests itself: under Earth’s conditions, viruses penetrate complex associations of organism cells, causing diseases and epidemics. In fact, this is only a consequence; coronaviruses are able to multiply intensively, increasing the number of their own kind. Considering that they are “not alive” in people’s minds, they are eternal as long as they are “fed” by galactic radiation. And during the periods of the solar 11-year cycle of activity, when dark spots appear on the surface of the Sun, prominences fly out, powerful streams of radiation pour out - thanks to the action of the Van Allen magnetic belts around the Earth, solar emissions and electromagnetic radiation accumulate in the earth’s magnetic belts and move in them and as a result they block galactic radiation.

Academician Chizhevsky studied the influence of the Sun on living nature. [5] He found out the consequences of such activity:
- during the period of decline in solar activity, living beings, including, as it turned out, viruses, actively reproduce, the last activity was observed in 2019-2020, and we all took part in the coronavirus epidemic (COVID-19);
- the period of activity in today's solar cycle falls on 2022-2026 - according to the research of Academician Chizhevsky, confirmed by modern research, during this period cardiovascular diseases progress, the nervous system of the human body is activated, as a result of which revolutions and wars begin - seemingly completely meaningless (this was the case with the First and Second World Wars, and this is demonstrated by the Russian aggression against Ukraine in 2022).
Hence the conclusion follows: the division of nature into living and non-living is an invention of people limited in their knowledge. Living and nonliving objects are equally susceptible to the influence of outer space factors.
Therefore, it can be assumed that the basis of human behavior is laid in the very nature of the world, in the so-called inanimate nature. And the behavior of people should be studied, starting with the behavior of the simplest organisms, transitional between conditionally nonliving and living, and then take into account all the organic so-called living processes on Earth.
It is unacceptable to study the behavior of people only among people, inventing some kind of exceptionalism of a person, and passing off ignorance, implicated in the economic clan interests of individual people, as a search for truth.
It should be noted that man, in his not entirely clear evolutionary development, acquired only one feature different from other substances or creatures: he learned to invent fables. And now he lives in a fictitious world, according to the fictitious rules of this world. We are all now, together with the UN, the heroes of a fairy tale by the Brothers Grimm with witches, villains and glorious heroes (glorious for whom?).
But we have reached the line: artificial intelligence is already knocking on our closed door. This is a different fairy tale. Where there may be no place for a person’s fantasies. This will be rule according to the laws of natural development unknown to us. Based on the concepts of physics, the disordered Brownian motion of particles ends, and a predictable physical and chemical reaction will follow. We must be prepared for this, we must discard the dogma of the ignoramuses who serve the real owners of power (including gun owners).
It can be assumed and must be proven that the right to weapons (in fact, there is a ban on weapons) is a natural factor, one of the natural phenomena that needs to be understood - which is what this study is dedicated to. Once upon a time, the Soviet breeder Michurin said with Stalinist enthusiasm: we do not need to wait for mercy from nature, our task is to take them from her. In fact, even the most powerful bulldozer cannot stop the lava flows from the volcano: you cannot go against nature, you must follow its right to the truth.

1.2 State (fictional)
One way or another, there is no state. There is no single concept of “state” either in science or in the legal field, which in itself casts doubt on the concept itself.
The concept of “state” in international law is defined only once by agreement of the parties: the Montevideo Convention (1933, VII Panama Conference). It was signed by only part of the states of the American continents. This convention enshrines the characteristics of a state as a subject of international law: permanent population, a certain territory, its own government, the ability to establish relations with other states [6]. And these signs are also quite controversial: Genghis Khan’s nomadic empire (state) did not have a permanent population, while waging war, did not have a permanent territory, which was constantly increasing, there was no government as such either - there was a kurultai, a congress of representatives of the uluses; the only thing that existed was relations with other states (if necessary).
There is an opinion that the state is a special political or social organization without any clarifications, because in reality there are an infinite number of these clarifications. Or is it a sovereign form of public power, possessing an apparatus of control and coercion, to which the entire population of the country is subordinate (a country is not a state - a country is a territory with clearly defined and fixed borders).
The apparatus of coercing one’s own people is the main feature of the state. Does the population need coercion? Of course not. People lived normally even before the emergence of states in settlements and free cities around the world.
During the period of development of capitalism in Europe, the philosopher and economist K. Marx clearly defined a version of the concept of state in his work of art (as Marx himself called it) “Capital. Critique of political economy": the state is an organ of class domination, an organ of oppression of one class by another, for the creation of "order" that legitimizes and strengthens this oppression, moderating the clash of classes [7]. K. Marx brought it all to the theory of class stratification of society. This theory has now undergone significant changes, and the concept of class society no longer exists. Nevertheless, it was fairly, in the author’s opinion, determined that one part of the state (minority) occupies a higher position relative to the majority and dictates its will to it (oppresses).
A deep analysis of the transition of human society to the state was carried out at the same time by Friedrich Engels. His work “The Origin of the Family, Private Property and the State: In Connection with the Research of Lewis G. Morgan,” where he reviewed known information about the tribal structure of the North American Indians, Australian aborigines, Indian and Hawaiian tribes, as well as historical information about the Greek tribes, and about the formation of the first states.
And now this work can be fundamental in the study of tribal and clan relations, for example, among the indigenous inhabitants of the Russian Federation (Caucasus, Siberia, Far North). [8]. Based on class theory and dialectical materialism, F. Engels envisioned the development of society in a spiral from primitive to progressive, with the withering away of old relations (family and marriage ties, slavery, etc.) to the formation of private property, social classes and, finally, the transition to the state. The definition of the state has already been given by his colleague K. Marx. F. Engels believed that the state is a product of society at a certain stage of development.
It's hard to disagree with this. But it follows from this that the need for a state is not eternal. We are already seeing a transition from nation states in Europe to the European Union with borders between countries erased. According to the author, the process in this direction can and should continue and lead, when moving in a spiral, to a new level of relations, no longer at the level of the genus, but at the level of the cell of society (taking into account dialectical materialism, which has not been canceled). Only in this option will the oppression of some people by others disappear, and the need for a state will disappear.
We must admit that now we live in a state that is fictitious, and which exists thanks to the actions of specific people interested in its existence.
There is no state, but there are people who make this fantasy a reality. They are in the very definition of “state” - this is “its own government”. That is, a specially selected group of people functions, as a result of whose actions a legal basis for their power and oppression of the majority of the population is created, which becomes “citizens” without special rights, but with strict responsibilities. This sometimes leads to institutionalized absurdity. For example, a citizen of Ukraine is obliged to obtain a citizen's passport, while the passport is the property of the state, but the citizen is obliged to pay for this passport (payment without subsequent ownership rights).

1.3 Nationalities (fictitious) and nations that confirm this fiction.
Initially, in primitive society there were no concepts of nationality.

With the advent of tribes and religion, people began to be identified by the name of the leader, place of residence, or religious affiliation.
For example, a Greek tribe led by leader Lycia settled on the inaccessible cliffs of the southern coast of Antalya (now the Republic of Turkey and resort area). Their trade was piracy - they robbed or took tribute from merchant ships sailing through the straits between Antalya and the islands of the Mediterranean Sea. That's what they were called: Lycian pirates.
In the Roman Empire, all tribes annexed to Rome became Romans with all rights.
Jews call completely different people, even different races by religion. For example, the grandson of Hannibal, the Arab Peter I, an Ethiopian dark-skinned Jew, A. S. Pushkin considered himself a Jew so much so that he depicted the Star of David on the sketch of a tombstone for himself (he was fond of duels and therefore prepared in advance for burial).
In the ancient world, the concept of a ruler being chosen by God was born; there were many gods, and nationality was not required. There was a sacred ritual in the temple to confirm the viceroy of God on earth, as the chosen one from the people. This was the case in Ancient Egypt and Babylon. But over time, claims to power appear among people who are completely outsiders, who have nothing to do with the society they rule. For example, after the collapse of the German Holy Roman Empire, many aristocrats with the rank of princes of the imperial blood remained in Western Europe. In fact, these were the owners of tiny principalities. For example, the principality of the German Holy Roman Empire Anhalt-Zerbst in Saxony with the cities of Zerbst (population 22.9 thousand in the 2000s), Lindau-Anhalt (population 1148 in the 2000s), Roslau-Anhalt (population 13, 9 thousand people in the 2000s), Coswig-Anhalt (population 13.3 thousand people in the 2000s). In the 18th century, these were completely semi-deserted places with destitute peasants and impoverished princes. But in 1762, ever-hungry, arriving in St. Petersburg with one expensive dress, Sophia Augusta Frederica of Anhalt-Zerbst became Empress Catherine II of Russia. In the same way, princes from Prussia, Alsace, Lorraine and other lands from Spain to Bulgaria - the Hohenzollerns, the Habsburgs - sat on all the thrones of Europe. The Habsburgs owned half the world (not only Austria, but also Spain with its colonies in the Old and New Worlds), they argued for the rights to Ukrainian lands with Catherine II. Emperor Franz Joseph even came with Sophia Augusta Frederica of Anhalt-Zerbst to lay the foundation stone of the temple in Ekaterinoslav [9].
Such kings and emperors could not claim to be God's chosen people.
They found a way out: they began to lead nations, as if by choice by the people themselves, and began to pit nations against each other in wars, where some nationalities fought against others. And they introduced religion as an ideology of society, which also divides people. In such contradictions, the life of power is simplified: divide and conquer, as they said in the past tense in Great Britain (the English royal family are also descendants of the princes of the German Holy Roman Empire).
Nationality is a complete invention. In each of us the blood of our ancestors is mixed. Now in China, a person chooses his own nationality, for example, the popular nationality is “Han” after the name of the successful Han Empire. This does not mean that natural nationalities at the place of residence of their ancestors have disappeared: for example, the nationalities of the Vietnamese tribes that have long inhabited the territory of China from the south to the Yellow River (the Chinese occupied their territories over thousands of years before modern Vietnam). For national reasons, they did not seek to intermarry with the Chinese conquerors.
The need, dictated by the authorities, to somehow confirm the emergence of a nationality led to numerous studies of their appearance in antiquity. It is customary in the world to consider the emergence of nationality with the appearance of information about the first work of oral folk art in the national language. In Soviet Ukraine, such research was carried out by Mykhailo Stelmakh, a famous Ukrainian playwright and literary critic. He established that the first Duma in the Ukrainian language was the “Duma of the Cossack Netyaga” (during the times of serfdom it turned into the opposite in content “Duma about the Cossack Golota”). This Duma supposedly appeared between the 14th and 15th centuries. Although, the Ukrainian word “borsch” was known to the Scythians and was used in the tent of the leader of the Huns, Attila.
But there are other studies as well. Currently, genetic research is preferred. And it has been established that all people on Earth, without exception, descended from one man and one woman. Moreover, they have never met in real life. These were the inhabitants of Africa, Homo erectus, who lived 150-200 thousand years ago [10].
According to the results of genetic studies (on the female line) conducted by Swedish scientists, people came to Ukraine from the foot of Mount Ararat, and then settled throughout Europe. Ukrainian women are the foremothers of all European peoples. Only in those ancient times they did not know that they were Ukrainians [11].
A priori, nationality is a fiction, and this fiction is often used by the authorities of so-called states for their own purposes and for the purposes of oppressing the peoples subject to them.

1.4 Dividing countries by state borders
This is currently a reality for Ukraine. But in the European Union these borders have been erased. In Israel, Bedouins also live freely and roam in Egypt. There is practically no border between Pakistan and the Iranian provinces of Sistan and Baluchestan. No one guards the borders of states located near the Sahara Desert in Africa.
The presence of borders with barbed wire, strips plowed along the wire fences to record shoe prints, border outposts belongs to totalitarian and post-totalitarian regimes: the USSR, now the Russian Federation, Ukraine, Belarus, North Korea and a few others.
In such countries, the border is a restriction on the right of citizens to cross it, which is not in the interests of citizens.
For many states, the concept of a border is conditional, and it is only partially protected. For example, the border between the PRC and Mongolia, Kazakhstan and the PRC, the US and Canada. Although sometimes the meaning of the border is exaggerated for economic and social reasons. For example, up to ten thousand illegal immigrants enter the United States every day through the carefully guarded border between the United States and Mexico, creating a problem of settling them that is currently estimated at about $420 billion per year [12].
Typically, the presence of a border allows for the control of trade and the use of customs points for the collection of taxes. This is an ancient tradition that allowed the Swiss Confederation, the Khazar Khaganate, Kievan Rus, Persia, the Genghisid Empire, China and other countries to exist in ancient times and closer to our time.
History shows that a legal border between countries is not mandatory for states (as an example: the absence of borders between countries belonging to the same state - the same European Union in modern times, some Asian states). For example, the provinces of the modern Islamic Republic of Iran: Gilan, Zanjan, Kurdistan, Lurestan, Khuzestan, Bakhtiaria, Fars, Hormozgan, Sistan, Baluchistan, Mazandaran, Golestan, Khorasan (three provinces) are nothing more than the names of ancient countries. And if there are no longer boundaries between them, then this is the path to erasing boundaries in the future in general.
An example would be the People's Republic of China. It unites dozens of ancient kingdoms. With different peoples of different cultures, with different languages and history. The authorities managed to unite everyone, first of all, with a single letter. Chinese characters do not convey sounds or words, they convey meaning. Therefore, in any province of China, an official writes a letter to Beijing in his own language, and in Beijing another official reads the hieroglyphs in his own language and understands the meaning. Not everyone knows the “Mandarin” language we know, even in Beijing. The centralized Chinese government managed to unite almost all the territories where Sino-Tibetan languages are spoken (although other territories were also annexed, for example, the Xinjiang Uyghur region). There is only a little left - Taiwan. At the same time, the Kuomintang party in Taiwan (where the Republic of China was created) claims more: all the territory conquered by the Genghisids due to the fact that the Genghisids ruled China itself during the Yuan Dynasty. This is the entire territory of the Russian Federation from the Far East to the Arctic Ocean and the Ural Mountains, this is Kazakhstan to the Irtysh. In school textbooks in Taiwan, maps of “original Chinese lands” are published [13].

It is possible that the unification of the two Chinas will lead to increased demands for the seizure of new territories. The PRC does not strive for this - it is more profitable to economically conquer the whole world than to have an army fight for a piece of land. The fact is different: the borders between the former kingdoms within China have been erased; the state, in its desire to increase the territory, based on their economic interests, involuntarily leads to the fact that in the future the borders will be completely erased between China and other states that have united the territories of different countries. With its own hands the state is preparing its destruction.
At present, only the boundaries between totalitarian and post-totalitarian states can be justified. This is embedded in the definition of the state in terms of power: “a sovereign form of public power, possessing an apparatus of control and coercion, to which the entire population of the country is subordinate.”

1.5 Legal division of the world into separate enclaves.
The difference in the legal status of the state is a product of ancient processes of state formation of society. In some cases, collapsed but previously successful empires leave the right as a legacy for descendants. This is Roman law, which is used in many European countries.
The legal basis of the Chingizid empire has undergone many changes and, in principle, is embodied in the Russian Federation, but unlike the Chingizids, Moscow rulers prefer to oppress their own population and impose taxes on them, which was not the case in the Chingizid empire in relation to their warrior people [14].
This transformation characterizes the law, which can be called “Moscow” (although such a term does not yet exist). The term may appear when Ukraine finally completely moves away from the model of the Ukrainian SSR under the control of Moscow and will rely on what was historically borrowed from the Khazar Kaganate, in combination with Zaporizhian law (the legal structure of the Zaporozhye Army) and Magdeburg law, which was also used on the territory of Ukraine in ancient times . It is important that this be the law of the Ukrainian community, as a priority over the law of the state of Ukraine (if there is a need for its existence in the future).
Historically, the emerging law in various states involuntarily divides countries and the people inhabiting them.
Thus, the legal system of power that developed in China under the first emperor Qin Shi Huang has proven itself for more than 2,200 years and, in fact, is now applied in China with minor improvements in favor of the rights of citizens. There is no need to think that the leader of the People's Republic of China, Xi Jinping, is some kind of dictator: he is accountable in China, and throughout his life he had to pass exams many times in order to take up another government position. The support of the military, relatives, and like-minded people is not enough here - Chinese law abolished even the privileges of aristocrats in ancient times. [15]
But different countries have different requirements for their citizens. This is probably why there are also stateless people among the population.
Is there a need to legally divide the world?
Certainly not. The world has embarked on the path of globalization, a single financial system, a single information system (Internet), a single trade space (World Trade Organization), a single system of cooperation between countries (UN), a single economy, where industrial production of different countries operates in economically justified cooperation.
Legal separation is harmful for international cooperation.
But there is a reason why the legal separation of states exists, this reason is one of the characteristics of a state: “its own government.” It is easier for governments of different countries to protect their interests, especially when they contradict the interests of the people, using their own law, invented by their predecessors.

1.6 Economy in the world of people is above all, above law.
Economy is an important factor, incl. largely determining the use of weapons. There is not and has never been a single war that was not caused by economic interests. There are factors that push towards war, stories of ideological or religious contradictions for warring nations, there are periods of increased social activity, but these are not reasons.
The obviousness of economic reasons is determined when the winner takes all - since ancient times this has always been the case. In primitive society there was a struggle for inhabited hunting grounds; strangers were perceived as danger and unnecessary eaters.
Since the rise of cities and kingdoms, raids for booty have occurred. In raids, territories with people were conquered - the slave trade flourished, a very profitable occupation from an economic point of view, the defeated were imposed with tribute and simply robbed.
During the times of Ancient Rome, any governor who received only a position, but wanted to continue his career in power - and for this he needed the means to arrange, at a minimum, a feast for all of Rome, immediately began wars in the province with neighboring unconquered tribes [16].
Everyone knows the wars for hydrocarbon resources (for example, Iraq versus Kuwait). For trade routes (sea battles between Spain and Great Britain, Holland during colonization).
Using squads, the Kyiv princes of the Middle Ages robbed the surrounding villages (this type of racketeering was called tribute, although it was extortion under the threat of violence) - remember the revenge of the last of the Rus, the German-speaking princess Olga, for her murdered husband in such a raid on the villages of the Drevlyans[17].
Everyone knows the “cold” war between the USA and the USSR with the participation of satellite countries: it was not about ideology at all, but about control over resources and financial flows (the USSR did not recognize the supremacy of the US financial structure and was not accountable to it). Direct financial interests led to the destruction of the Libyan Jamahiriya, Iraq under the leadership of Saddam Hussein - the financial structures of these countries ignored the supremacy of the US dollar and reported to the banks of New York. The “outcasts” of the DPRK and the Islamic Republic of Iran are in a difficult situation – for the same reason and in the threat of constant military confrontation.
It is not difficult to understand the economic reasons for the Russian aggression against Ukraine: natural resources, almost all of Europe’s black soil for growing grain, powerful ports on the Black Sea for exporting goods. Confusing and confused slogans about the protection of Russian speakers in Ukraine in the southern regions of Ukraine, the persecution of Nazis in the Kharkov region do not stand up to criticism.
The fact that the economy, including with the participation of international companies, is above all is evidenced by the fact that the Druzhba oil pipeline is currently operating in Ukraine with the supply of petroleum products from the Russian Federation to Europe.
Economic interests are pursued by both individuals and states.
This is an axiom that does not require proof.
In the Preamble, the author of the studies analyzed, in his opinion, the fundamental postulates necessary for conducting a comprehensive analysis. In the study, the author used the method of academic (multidisciplinary) comparison of known factors of nature and society of people as a whole, developing his own opinion and without referring to unknown authors, whose conclusions and opinions can only be confirmed by references to the same other unknown researchers.
The author believes that the main postulate is that people live in a fictitious and sometimes imposed on them idea of a state with many prohibitions, restrictions and also fictitious law. Which, in the author’s opinion, is a crime of the government of any state: by limiting the rights of citizens, the government limits the natural rights of the population of the country within which (or in a combination of such countries) a state has been created - a fake structure of violence of the minority over the majority.
As a result of such a crime, citizen initiatives are born to eliminate the violation of natural rights. However, the authors of the initiatives must understand that they are turning to the criminal with proposals that are unacceptable to him.
Suffice it to recall the “walkings” of the people to the Russian Emperor, the stampede on the Khodynskoye field. The Russian Emperor abdicated the throne only at the time when he actually lost power and transferred his power, as heir to the throne, to Grand Duke Mikhail Alexandrovich Romanov - and he, in accordance with etiquette, transferred it temporarily to the Provisional Government and the State Duma, until the moment when an appropriate decision will be made on who will rule Russia [18].

The Petrograd Provisional Revolutionary Committee was headed by Lenin, he overthrew the Provisional Government and removed the Duma from power, and as a result of this, in fact and right, he became the direct heir of the emperor - the issue of transfer of power should now be decided only after his death and burial. That is why Lenin has not yet been buried: first, because of the fear of the USSR authorities being recognized as illegitimate. Therefore, the walkers’ visits to Lenin were also pointless.

2. The physical basis of the functioning of nature. Living and inanimate objects of nature. Reasons for using arms in wildlife and human society

Viruses, although they are not full-fledged living beings, are rather electromechanical creatures with electromagnetic characteristics - they already have genetic material. It is well known that viruses can have deoxyribonucleic acid in the form of two chains, or ribonucleic acid in the form of a single chain. That is to say, genetic material
Viruses are at an intermediate stage between living organisms and inanimate natural structures, so you can start your research with them. It is unlikely that the coronavirus uses weapons. Rather, they act at the metabolic level, without using claws, fangs (natural weapons) or toxic substances to penetrate the cell. The virus acts by deceiving the cell in which it can reproduce. It belongs to the parasites.
Plants typically use water, minerals and sun to produce starch through photosynthesis. In this way, plants develop. But they have to face more developed living beings. For example, a cow or antelope can eat plants growing in a meadow. There are already teeth here - but in the interspecific food chain, teeth are not weapons. And sometimes plants benefit from being eaten. In this way, the seeds are dispersed, and the plucked grass, during the dry period, begins to grow and develop the root system again.
However, some plants use poison to defend themselves. We will not consider this type of weapon - it is insidious, its use is invisible and illegal in all cases. Although poison is already capable of killing, it is closest to a natural protective factor.
A more organized structure is found among social predators: a pride of lions. Essentially, this is the same family as a person’s. Lions are armed with fangs and claws and use them skillfully to kill. Primarily, lions use natural arms for hunting. But this is a family in which responsibilities are distributed. There is a leader lion in the pride. He is the strongest, bravest, smartest, treacherous and cruel - he is promoted to leader based on these signs. He uses arms for public purposes:
- protects the family;
- the authorities assert (in a family, someone must be in charge, and the attempts of young males to become leaders are quickly suppressed until the moment when nature itself decides to replace the leader).
There is a peculiar system of power here, one might say, an elective one. And the leader defends his power. What gives him power? Firstly, he always receives the first pieces of meat from the hunted, although he does not hunt himself. Secondly, as the best of the best, he is the successor of the family.

Academician Chizhevsky studied the influence of the Sun on living nature. [5] He found out the consequences of such activity:
- during the period of decline in solar activity, living beings, including, as it turned out, viruses, actively reproduce, the last activity was observed in 2019-2020, and we all took part in the coronavirus epidemic (COVID-19);
- the period of activity in today's solar cycle falls on 2022-2026 - according to the research of Academician Chizhevsky, confirmed by modern research, during this period cardiovascular diseases progress, the nervous system of the human body is activated, as a result of which revolutions and wars begin - seemingly completely meaningless (this was the case with the First and Second World Wars, and this is demonstrated by the Russian aggression against Ukraine in 2022).
Hence the conclusion follows: the division of nature into living and non-living is an invention of people limited in their knowledge. Living and nonliving objects are equally susceptible to the influence of outer space factors.
Therefore, it can be assumed that the basis of human behavior is laid in the very nature of the world, in the so-called inanimate nature. And the behavior of people should be studied, starting with the behavior of the simplest organisms, transitional between conditionally nonliving and living, and then take into account all the organic so-called living processes on Earth.
It is unacceptable to study the behavior of people only among people, inventing some kind of exceptionalism of a person, and passing off ignorance, implicated in the economic clan interests of individual people, as a search for truth.
It should be noted that man, in his not entirely clear evolutionary development, acquired only one feature different from other substances or creatures: he learned to invent fables. And now he lives in a fictitious world, according to the fictitious rules of this world. We are all now, together with the UN, the heroes of a fairy tale by the Brothers Grimm with witches, villains and glorious heroes (glorious for whom?).
But we have reached the line: artificial intelligence is already knocking on our closed door. This is a different fairy tale. Where there may be no place for a person’s fantasies. This will be rule according to the laws of natural development unknown to us. Based on the concepts of physics, the disordered Brownian motion of particles ends, and a predictable physical and chemical reaction will follow. We must be prepared for this, we must discard the dogma of the ignoramuses who serve the real owners of power (including gun owners).
It can be assumed and must be proven that the right to weapons (in fact, there is a ban on weapons) is a natural factor, one of the natural phenomena that needs to be understood - which is what this study is dedicated to. Once upon a time, the Soviet breeder Michurin said with Stalinist enthusiasm: we do not need to wait for mercy from nature, our task is to take them from her. In fact, even the most powerful bulldozer cannot stop the lava flows from the volcano: you cannot go against nature, you must follow its right to the truth.

1.2 State (fictional)
One way or another, there is no state. There is no single concept of “state” either in science or in the legal field, which in itself casts doubt on the concept itself.
The concept of “state” in international law is defined only once by agreement of the parties: the Montevideo Convention (1933, VII Panama Conference). It was signed by only part of the states of the American continents. This convention enshrines the characteristics of a state as a subject of international law: permanent population, a certain territory, its own government, the ability to establish relations with other states [6]. And these signs are also quite controversial: Genghis Khan’s nomadic empire (state) did not have a permanent population, while waging war, did not have a permanent territory, which was constantly increasing, there was no government as such either - there was a kurultai, a congress of representatives of the uluses; the only thing that existed was relations with other states (if necessary).
There is an opinion that the state is a special political or social organization without any clarifications, because in reality there are an infinite number of these clarifications. Or is it a sovereign form of public power, possessing an apparatus of control and coercion, to which the entire population of the country is subordinate (a country is not a state - a country is a territory with clearly defined and fixed borders).
The apparatus of coercing one’s own people is the main feature of the state. Does the population need coercion? Of course not. People lived normally even before the emergence of states in settlements and free cities around the world.
During the period of development of capitalism in Europe, the philosopher and economist K. Marx clearly defined a version of the concept of state in his work of art (as Marx himself called it) “Capital. Critique of political economy": the state is an organ of class domination, an organ of oppression of one class by another, for the creation of "order" that legitimizes and strengthens this oppression, moderating the clash of classes [7]. K. Marx brought it all to the theory of class stratification of society. This theory has now undergone significant changes, and the concept of class society no longer exists. Nevertheless, it was fairly, in the author’s opinion, determined that one part of the state (minority) occupies a higher position relative to the majority and dictates its will to it (oppresses).
A deep analysis of the transition of human society to the state was carried out at the same time by Friedrich Engels. His work “The Origin of the Family, Private Property and the State: In Connection with the Research of Lewis G. Morgan,” where he reviewed known information about the tribal structure of the North American Indians, Australian aborigines, Indian and Hawaiian tribes, as well as historical information about the Greek tribes, and about the formation of the first states.
And now this work can be fundamental in the study of tribal and clan relations, for example, among the indigenous inhabitants of the Russian Federation (Caucasus, Siberia, Far North). [8]. Based on class theory and dialectical materialism, F. Engels envisioned the development of society in a spiral from primitive to progressive, with the withering away of old relations (family and marriage ties, slavery, etc.) to the formation of private property, social classes and, finally, the transition to the state. The definition of the state has already been given by his colleague K. Marx. F. Engels believed that the state is a product of society at a certain stage of development.
It's hard to disagree with this. But it follows from this that the need for a state is not eternal. We are already seeing a transition from nation states in Europe to the European Union with borders between countries erased. According to the author, the process in this direction can and should continue and lead, when moving in a spiral, to a new level of relations, no longer at the level of the genus, but at the level of the cell of society (taking into account dialectical materialism, which has not been canceled). Only in this option will the oppression of some people by others disappear, and the need for a state will disappear.
We must admit that now we live in a state that is fictitious, and which exists thanks to the actions of specific people interested in its existence.
There is no state, but there are people who make this fantasy a reality. They are in the very definition of “state” - this is “its own government”. That is, a specially selected group of people functions, as a result of whose actions a legal basis for their power and oppression of the majority of the population is created, which becomes “citizens” without special rights, but with strict responsibilities. This sometimes leads to institutionalized absurdity. For example, a citizen of Ukraine is obliged to obtain a citizen's passport, while the passport is the property of the state, but the citizen is obliged to pay for this passport (payment without subsequent ownership rights).

1.3 Nationalities (fictitious) and nations that confirm this fiction.
Initially, in primitive society there were no concepts of nationality.
With the advent of tribes and religion, people began to be identified by the name of the leader, place of residence, or religious affiliation.
For example, a Greek tribe led by leader Lycia settled on the inaccessible cliffs of the southern coast of Antalya (now the Republic of Turkey and resort area). Their trade was piracy - they robbed or took tribute from merchant ships sailing through the straits between Antalya and the islands of the Mediterranean Sea. That's what they were called: Lycian pirates.
In the Roman Empire, all tribes annexed to Rome became Romans with all rights.
Jews call completely different people, even different races by religion. For example, the grandson of Hannibal, the Arab Peter I, an Ethiopian dark-skinned Jew, A. S. Pushkin considered himself a Jew so much so that he depicted the Star of David on the sketch of a tombstone for himself (he was fond of duels and therefore prepared in advance for burial).
In the ancient world, the concept of a ruler being chosen by God was born; there were many gods, and nationality was not required. There was a sacred ritual in the temple to confirm the viceroy of God on earth, as the chosen one from the people. This was the case in Ancient Egypt and Babylon. But over time, claims to power appear among people who are completely outsiders, who have nothing to do with the society they rule. For example, after the collapse of the German Holy Roman Empire, many aristocrats with the rank of princes of the imperial blood remained in Western Europe. In fact, these were the owners of tiny principalities. For example, the principality of the German Holy Roman Empire Anhalt-Zerbst in Saxony with the cities of Zerbst (population 22.9 thousand in the 2000s), Lindau-Anhalt (population 1148 in the 2000s), Roslau-Anhalt (population 13, 9 thousand people in the 2000s), Coswig-Anhalt (population 13.3 thousand people in the 2000s). In the 18th century, these were completely semi-deserted places with destitute peasants and impoverished princes. But in 1762, ever-hungry, arriving in St. Petersburg with one expensive dress, Sophia Augusta Frederica of Anhalt-Zerbst became Empress Catherine II of Russia. In the same way, princes from Prussia, Alsace, Lorraine and other lands from Spain to Bulgaria - the Hohenzollerns, the Habsburgs - sat on all the thrones of Europe. The Habsburgs owned half the world (not only Austria, but also Spain with its colonies in the Old and New Worlds), they argued for the rights to Ukrainian lands with Catherine II. Emperor Franz Joseph even came with Sophia Augusta Frederica of Anhalt-Zerbst to lay the foundation stone of the temple in Ekaterinoslav [9].
Such kings and emperors could not claim to be God's chosen people.
They found a way out: they began to lead nations, as if by choice by the people themselves, and began to pit nations against each other in wars, where some nationalities fought against others. And they introduced religion as an ideology of society, which also divides people. In such contradictions, the life of power is simplified: divide and conquer, as they said in the past tense in Great Britain (the English royal family are also descendants of the princes of the German Holy Roman Empire).
Nationality is a complete invention. In each of us the blood of our ancestors is mixed. Now in China, a person chooses his own nationality, for example, the popular nationality is “Han” after the name of the successful Han Empire. This does not mean that natural nationalities at the place of residence of their ancestors have disappeared: for example, the nationalities of the Vietnamese tribes that have long inhabited the territory of China from the south to the Yellow River (the Chinese occupied their territories over thousands of years before modern Vietnam). For national reasons, they did not seek to intermarry with the Chinese conquerors.
The need, dictated by the authorities, to somehow confirm the emergence of a nationality led to numerous studies of their appearance in antiquity. It is customary in the world to consider the emergence of nationality with the appearance of information about the first work of oral folk art in the national language. In Soviet Ukraine, such research was carried out by Mykhailo Stelmakh, a famous Ukrainian playwright and literary critic. He established that the first Duma in the Ukrainian language was the “Duma of the Cossack Netyaga” (during the times of serfdom it turned into the opposite in content “Duma about the Cossack Golota”). This Duma supposedly appeared between the 14th and 15th centuries. Although, the Ukrainian word “borsch” was known to the Scythians and was used in the tent of the leader of the Huns, Attila.
But there are other studies as well. Currently, genetic research is preferred. And it has been established that all people on Earth, without exception, descended from one man and one woman. Moreover, they have never met in real life. These were the inhabitants of Africa, Homo erectus, who lived 150-200 thousand years ago [10].
According to the results of genetic studies (on the female line) conducted by Swedish scientists, people came to Ukraine from the foot of Mount Ararat, and then settled throughout Europe. Ukrainian women are the foremothers of all European peoples. Only in those ancient times they did not know that they were Ukrainians [11].
A priori, nationality is a fiction, and this fiction is often used by the authorities of so-called states for their own purposes and for the purposes of oppressing the peoples subject to them.

1.4 Dividing countries by state borders
This is currently a reality for Ukraine. But in the European Union these borders have been erased. In Israel, Bedouins also live freely and roam in Egypt. There is practically no border between Pakistan and the Iranian provinces of Sistan and Baluchestan. No one guards the borders of states located near the Sahara Desert in Africa.
The presence of borders with barbed wire, strips plowed along the wire fences to record shoe prints, border outposts belongs to totalitarian and post-totalitarian regimes: the USSR, now the Russian Federation, Ukraine, Belarus, North Korea and a few others.
In such countries, the border is a restriction on the right of citizens to cross it, which is not in the interests of citizens.
For many states, the concept of a border is conditional, and it is only partially protected. For example, the border between the PRC and Mongolia, Kazakhstan and the PRC, the US and Canada. Although sometimes the meaning of the border is exaggerated for economic and social reasons. For example, up to ten thousand illegal immigrants enter the United States every day through the carefully guarded border between the United States and Mexico, creating a problem of settling them that is currently estimated at about $420 billion per year [12].
Typically, the presence of a border allows for the control of trade and the use of customs points for the collection of taxes. This is an ancient tradition that allowed the Swiss Confederation, the Khazar Khaganate, Kievan Rus, Persia, the Genghisid Empire, China and other countries to exist in ancient times and closer to our time.
History shows that a legal border between countries is not mandatory for states (as an example: the absence of borders between countries belonging to the same state - the same European Union in modern times, some Asian states). For example, the provinces of the modern Islamic Republic of Iran: Gilan, Zanjan, Kurdistan, Lurestan, Khuzestan, Bakhtiaria, Fars, Hormozgan, Sistan, Baluchistan, Mazandaran, Golestan, Khorasan (three provinces) are nothing more than the names of ancient countries. And if there are no longer boundaries between them, then this is the path to erasing boundaries in the future in general.
An example would be the People's Republic of China. It unites dozens of ancient kingdoms. With different peoples of different cultures, with different languages and history. The authorities managed to unite everyone, first of all, with a single letter. Chinese characters do not convey sounds or words, they convey meaning. Therefore, in any province of China, an official writes a letter to Beijing in his own language, and in Beijing another official reads the hieroglyphs in his own language and understands the meaning. Not everyone knows the “Mandarin” language we know, even in Beijing. The centralized Chinese government managed to unite almost all the territories where Sino-Tibetan languages are spoken (although other territories were also annexed, for example, the Xinjiang Uyghur region). There is only a little left - Taiwan. At the same time, the Kuomintang party in Taiwan (where the Republic of China was created) claims more: all the territory conquered by the Genghisids due to the fact that the Genghisids ruled China itself during the Yuan Dynasty. This is the entire territory of the Russian Federation from the Far East to the Arctic Ocean and the Ural Mountains, this is Kazakhstan to the Irtysh. In school textbooks in Taiwan, maps of “original Chinese lands” are published [13].
It is possible that the unification of the two Chinas will lead to increased demands for the seizure of new territories. The PRC does not strive for this - it is more profitable to economically conquer the whole world than to have an army fight for a piece of land. The fact is different: the borders between the former kingdoms within China have been erased; the state, in its desire to increase the territory, based on their economic interests, involuntarily leads to the fact that in the future the borders will be completely erased between China and other states that have united the territories of different countries. With its own hands the state is preparing its destruction.
At present, only the boundaries between totalitarian and post-totalitarian states can be justified. This is embedded in the definition of the state in terms of power: “a sovereign form of public power, possessing an apparatus of control and coercion, to which the entire population of the country is subordinate.”

1.5 Legal division of the world into separate enclaves.
The difference in the legal status of the state is a product of ancient processes of state formation of society. In some cases, collapsed but previously successful empires leave the right as a legacy for descendants. This is Roman law, which is used in many European countries.
The legal basis of the Chingizid empire has undergone many changes and, in principle, is embodied in the Russian Federation, but unlike the Chingizids, Moscow rulers prefer to oppress their own population and impose taxes on them, which was not the case in the Chingizid empire in relation to their warrior people [14].
This transformation characterizes the law, which can be called “Moscow” (although such a term does not yet exist). The term may appear when Ukraine finally completely moves away from the model of the Ukrainian SSR under the control of Moscow and will rely on what was historically borrowed from the Khazar Kaganate, in combination with Zaporizhian law (the legal structure of the Zaporozhye Army) and Magdeburg law, which was also used on the territory of Ukraine in ancient times . It is important that this be the law of the Ukrainian community, as a priority over the law of the state of Ukraine (if there is a need for its existence in the future).
Historically, the emerging law in various states involuntarily divides countries and the people inhabiting them.
Thus, the legal system of power that developed in China under the first emperor Qin Shi Huang has proven itself for more than 2,200 years and, in fact, is now applied in China with minor improvements in favor of the rights of citizens. There is no need to think that the leader of the People's Republic of China, Xi Jinping, is some kind of dictator: he is accountable in China, and throughout his life he had to pass exams many times in order to take up another government position. The support of the military, relatives, and like-minded people is not enough here - Chinese law abolished even the privileges of aristocrats in ancient times. [15]
But different countries have different requirements for their citizens. This is probably why there are also stateless people among the population.
Is there a need to legally divide the world?
Certainly not. The world has embarked on the path of globalization, a single financial system, a single information system (Internet), a single trade space (World Trade Organization), a single system of cooperation between countries (UN), a single economy, where industrial production of different countries operates in economically justified cooperation.
Legal separation is harmful for international cooperation.
But there is a reason why the legal separation of states exists, this reason is one of the characteristics of a state: “its own government.” It is easier for governments of different countries to protect their interests, especially when they contradict the interests of the people, using their own law, invented by their predecessors.

1.6 Economy in the world of people is above all, above law.
Economy is an important factor, incl. largely determining the use of weapons. There is not and has never been a single war that was not caused by economic interests. There are factors that push towards war, stories of ideological or religious contradictions for warring nations, there are periods of increased social activity, but these are not reasons.
The obviousness of economic reasons is determined when the winner takes all - since ancient times this has always been the case. In primitive society there was a struggle for inhabited hunting grounds; strangers were perceived as danger and unnecessary eaters.
Since the rise of cities and kingdoms, raids for booty have occurred. In raids, territories with people were conquered - the slave trade flourished, a very profitable occupation from an economic point of view, the defeated were imposed with tribute and simply robbed.
During the times of Ancient Rome, any governor who received only a position, but wanted to continue his career in power - and for this he needed the means to arrange, at a minimum, a feast for all of Rome, immediately began wars in the province with neighboring unconquered tribes [16].
Everyone knows the wars for hydrocarbon resources (for example, Iraq versus Kuwait). For trade routes (sea battles between Spain and Great Britain, Holland during colonization).
Using squads, the Kyiv princes of the Middle Ages robbed the surrounding villages (this type of racketeering was called tribute, although it was extortion under the threat of violence) - remember the revenge of the last of the Rus, the German-speaking princess Olga, for her murdered husband in such a raid on the villages of the Drevlyans[17].
Everyone knows the “cold” war between the USA and the USSR with the participation of satellite countries: it was not about ideology at all, but about control over resources and financial flows (the USSR did not recognize the supremacy of the US financial structure and was not accountable to it). Direct financial interests led to the destruction of the Libyan Jamahiriya, Iraq under the leadership of Saddam Hussein - the financial structures of these countries ignored the supremacy of the US dollar and reported to the banks of New York. The “outcasts” of the DPRK and the Islamic Republic of Iran are in a difficult situation – for the same reason and in the threat of constant military confrontation.
It is not difficult to understand the economic reasons for the Russian aggression against Ukraine: natural resources, almost all of Europe’s black soil for growing grain, powerful ports on the Black Sea for exporting goods. Confusing and confused slogans about the protection of Russian speakers in Ukraine in the southern regions of Ukraine, the persecution of Nazis in the Kharkov region do not stand up to criticism.
The fact that the economy, including with the participation of international companies, is above all is evidenced by the fact that the Druzhba oil pipeline is currently operating in Ukraine with the supply of petroleum products from the Russian Federation to Europe.
Economic interests are pursued by both individuals and states.
This is an axiom that does not require proof.
In the Preamble, the author of the studies analyzed, in his opinion, the fundamental postulates necessary for conducting a comprehensive analysis. In the study, the author used the method of academic (multidisciplinary) comparison of known factors of nature and society of people as a whole, developing his own opinion and without referring to unknown authors, whose conclusions and opinions can only be confirmed by references to the same other unknown researchers.
The author believes that the main postulate is that people live in a fictitious and sometimes imposed on them idea of a state with many prohibitions, restrictions and also fictitious law. Which, in the author’s opinion, is a crime of the government of any state: by limiting the rights of citizens, the government limits the natural rights of the population of the country within which (or in a combination of such countries) a state has been created - a fake structure of violence of the minority over the majority.
As a result of such a crime, citizen initiatives are born to eliminate the violation of natural rights. However, the authors of the initiatives must understand that they are turning to the criminal with proposals that are unacceptable to him.
Suffice it to recall the “walkings” of the people to the Russian Emperor, the stampede on the Khodynskoye field. The Russian Emperor abdicated the throne only at the time when he actually lost power and transferred his power, as heir to the throne, to Grand Duke Mikhail Alexandrovich Romanov - and he, in accordance with etiquette, transferred it temporarily to the Provisional Government and the State Duma, until the moment when an appropriate decision will be made on who will rule Russia [18].
The Petrograd Provisional Revolutionary Committee was headed by Lenin, he overthrew the Provisional Government and removed the Duma from power, and as a result of this, in fact and right, he became the direct heir of the emperor - the issue of transfer of power should now be decided only after his death and burial. That is why Lenin has not yet been buried: first, because of the fear of the USSR authorities being recognized as illegitimate. Therefore, the walkers’ visits to Lenin were also pointless.

2. The physical basis of the functioning of nature. Living and inanimate objects of nature. Reasons for using arms in wildlife and human society

Viruses, although they are not full-fledged living beings, are rather electromechanical creatures with electromagnetic characteristics - they already have genetic material. It is well known that viruses can have deoxyribonucleic acid in the form of two chains, or ribonucleic acid in the form of a single chain. That is to say, genetic material
Viruses are at an intermediate stage between living organisms and inanimate natural structures, so you can start your research with them. It is unlikely that the coronavirus uses weapons. Rather, they act at the metabolic level, without using claws, fangs (natural weapons) or toxic substances to penetrate the cell. The virus acts by deceiving the cell in which it can reproduce. It belongs to the parasites.
Plants typically use water, minerals and sun to produce starch through photosynthesis. In this way, plants develop. But they have to face more developed living beings. For example, a cow or antelope can eat plants growing in a meadow. There are already teeth here - but in the interspecific food chain, teeth are not weapons. And sometimes plants benefit from being eaten. In this way, the seeds are dispersed, and the plucked grass, during the dry period, begins to grow and develop the root system again.
However, some plants use poison to defend themselves. We will not consider this type of weapon - it is insidious, its use is invisible and illegal in all cases. Although poison is already capable of killing, it is closest to a natural protective factor.
A more organized structure is found among social predators: a pride of lions. Essentially, this is the same family as a person’s. Lions are armed with fangs and claws and use them skillfully to kill. Primarily, lions use natural arms for hunting. But this is a family in which responsibilities are distributed. There is a leader lion in the pride. He is the strongest, bravest, smartest, treacherous and cruel - he is promoted to leader based on these signs. He uses arms for public purposes:
- protects the family;
- the authorities assert (in a family, someone must be in charge, and the attempts of young males to become leaders are quickly suppressed until the moment when nature itself decides to replace the leader).
There is a peculiar system of power here, one might say, an elective one. And the leader defends his power. What gives him power? Firstly, he always receives the first pieces of meat from the hunted, although he does not hunt himself. Secondly, as the best of the best, he is the successor of the family.

That is, at the level of predators, weapons are given by nature itself and their use is regulated by nature. There are laws of nature, in the living world they are called instincts. Instincts are also inherent in humans; by this, humans confirm their belonging to the animal world.
Therefore, you can move from lions to people. The first of them also used teeth. But the teeth could not compete with the fangs. Some ancient human ancestors, hominids, prevailed over predators because they were enormous in size - Gigantopithecus (in China, their fossil teeth were called “dragon teeth”), but they became extinct, giving way to numerous species of small Australopithecus, which found their own version: they took hands stones and sticks. They followed the path suggested by nature and used their right in nature to defend and attack, hunting with the help of artificial arms.
In this way, natural arms were replaced by artificial. Similar arms are still used by chimpanzees living on the right bank of the Congo River: they hunt small monkeys.
Next, the person moved from the family to the clan, tribe. Let's dwell on the Scythians, who once lived from the Don to the Danube (the ancient Greeks gave them the name; they did not call this name other relatives of the Scythians living east, to Altai and the Korean Peninsula). The Scythians created the first kingdoms in the Dnieper region, next to the Greek cities of the Black Sea region, the Azov region and on the Dnieper. During the campaign of the Persian king Darius I against the Scythians (513 BC), the two kingdoms of the Scythians united against aggression, as a result of which the king fled with a huge army (according to the Greeks, there were up to 900,000 in the Persian army, historians believe up to 300,000 - there were only 100,000 Scythians), abandoning their camp with the wounded and property at night. The Scythians were the first to introduce heavily armed cavalry and constantly carried out military campaigns from Palestine to Sogdiana in Central Asia - which hindered the Persian Empire.
We do not consider the types of weapons of the Scythians, we note the main thing: the right of every Scythian (man and woman) to have a arms and use it: everyone fought in the Scythian army, both men of all ages and young women. No one even asked the question: does an ordinary Scythian, not a king!, have the right to have arms.
The Scythians are one of the ancestors of the Ukrainians.

Owning a gun was a natural right. You can fantasize and argue: how can this be, it’s dangerous, and if they kill each other, and if... These ifs were regulated by relationships between people. Everything was decided by society. Proper leadership of the kingdom provided for the right of each person to have his own voice and decide common affairs together.
Issues such as the right to arms arise only in states where the government is anti-people, where people are divided by this power, embittered, and by their nature adhere to certain tribal concepts. That is, there are “us” and there are “strangers”. Let us remember F. Engels again: while studying the community of the North American Iroquois, he saw that everyone within the tribe is his own, and everyone outside the tribe is potential enemies and victims.
Therefore, the right to own arms is determined not by the authorities, but by the individual and the community. Another thing is that if the government is anti-people (totalitarian, post-totalitarian, not perfect, not professional, living separately from citizens within its clan interests), it is forced to protect itself from these citizens, for which the authorities create armed security and punitive organizations, and for the rest of the population prohibitions are introduced only out of fear that the people will turn their arms against the government and sweep it away as criminal.
We are not talking about the army now: in the modern world, the army is separated from civil life, its purpose is to protect the state in the first place, and the citizens of this state in the second place, and it does not provide protection for the people in the country on whose territory the state is created. This is because the army is subordinate to the supreme authority in the state, and not to the people: the president is the supreme commander. Representatives of citizens, for example in Ukraine, the Verkhovna Rada of People's Deputies do not control the army. Although, in the Zaporozhye Army, everything was decided by the community, and the hetman was elected only for a military campaign - in peacetime he was not the highest authority. Just as before in the Novgorod Republic: everything was decided by the people's council, and the prince was hired to work as a military commander and judge in peacetime - the prince was initially not the owner of the principality in the Middle Ages [19].
In modern conditions, a completely abnormal idea of weapons is being developed: people are getting used to the fact that only government officials and bandits have the right to use weapons. What is completely unacceptable: citizens do not make a difference between the government and the bandits. This is another reason why it is necessary to change the state structure.
The right to arms for the people of a country, regardless of whether there is a state on the territory of this country or not, is a natural right for protection (hunting is hardly worth discussing; now any “hunter” can go to the supermarket for groceries). Moreover, the authorities, as the Russian aggression against Ukraine has shown, cannot protect citizens: Kadyrov’s men enter the village, enter the yard, the owner comes to meet them - they kill him out of fear of an adult, serious man. And his family can do nothing to protect him. These are the realities of life. You can curse the aggressor as much as you like, sprinkle ashes on your head and erect monuments to the victims: the natural right of people to have weapons for their protection has been violated. Millions of people were forced to flee Ukraine; they do not trust the state authorities, and they are doing the right thing: based on the very concept of the state, which has already been discussed, it is obvious that the task of the state does not include the protection of every citizen. The state protects only itself from external enemies and from its own citizens: the nature of violence and oppression is inherent in the state, and resistance to violence is inherent in people.
And this will always be the case, until power passes to the communities, protecting the interests of a person will be a priority in the country where he lives, regardless of whether there is a state on this territory or not.

3. Inadmissibility of considering global processes at the level of a separate closed state system

According to the author, the human right to arms is natural and global.
In the context of modern globalization processes, the question of the right to arms should not arise - it is a natural right. The question of the right to exist of the state and replacing it with a union of communities must be considered. We see a good example in the European Union - this supranational formation can well be considered as a union of communities, since the European Union now in fact unites not states, but countries with their communities.
There is no prospect of confining ourselves within the borders of a single state. We must not forget about dialectics - everything repeats itself in a spiral over time at a higher level. For the state, this level is a rejection of the state and a transition to a higher organization of social relations between people.
We cannot get away from nature anywhere, no one can give up instincts, so we can invent something in our own separate fatherland that is contrary to nature, and on this we can stand as a copper monument to the past. But it's not right.
Let's return to the philosophical definition of the state: the state is an organ of class domination, an organ of oppression of one class by another, it is the creation of “order” that legitimizes and strengthens this oppression, moderating the clash of classes.
No one takes the class structure of society seriously anymore, but the organ of oppression of one by the other remains - as an atavism. The order must be different. Now the classes have been replaced by oligarchs and hereditary high-ranking officials. This minority continues to live at the expense of the majority, robbing it of taxes, using the constitutional rights of the people to the subsoil without the participation of the people, and, for fear of losing their position, opposes the natural rights of citizens. This is only possible in a specific country, and it has already been determined above what type of country it is.
In such associations of countries, like states in the United States initially, like the European Union - in different ways, but the right of the people to arms is determined in the interests of citizens.
The right to arms must be considered together with the reform of power, based on the example of long-existing orders in the world, in an effort to move out of a limited enclave into a global world.

4. Right as a means of prohibition for equals and privilege for “more equals” among equals

The natural human right to own weapons, based on the very nature of humanity, is now violated by the transformation of this natural right into illegal restrictions by a minority with power on the rest of society.
What and who are stopping you from changing the situation?
Let's start with religion. The main three world religions were born in the Eastern Mediterranean, Arabia, and Northeast Africa: Judaism, Christianity and Islam. The polytheism of the ancient world, the basis of the power of Ancient Egypt and Babylon, was no longer suitable for uniting people under the control of God’s representative on earth (king, emperor). The number of people in states increased, the contradictions between them made it very difficult to govern society.
An ideology of society was required in the form of religion, as the ideology of a modern state. This trend appeared in parallel with the existing situation. For example, Ancient Rome and Ancient China existed successfully at this time. Perhaps the development of society has come to understand the need to protect the common man, at least in the form of a promise of a prosperous afterlife in the complete absence of prospects in real life. It all started with a collection of legends and myths mixed with real events and people's aspirations - the Bible. This book was taken away by the Jews from Babylonian captivity. It is worth remembering that they were liberated by the founders of the Persian Empire, the ancestors of the Modern Islamic Republic of Iran, where Jews have always lived and still live, where in general modern government does not interfere with the customs of peoples and the problems of their religions. The Temple of the Armenian Kotalikos rises on Shah Zand Avenue; ethnic Armenians have their own cultural center, which is not subject to Sharia law. In the same way, there are Jewish kindergartens and schools; no one set up stables in synagogues, following the example of the revolutionary Bolsheviks of Russia.
The Bible was supplemented and rewritten. She became in demand by the Jews. Preachers and prophets appeared. Finally, Jesus Christ and his apostles created the Christian movement of religion, which was no longer national (everyone is equal before God).
At the beginning of the Middle Ages, Arabia, which flourished in ancient times, turned into a barren desert with rare oases - centers of life. The life of the Arabs deteriorated significantly; they had to fight, trade, and fight for oases. At the same time, the number of Arabs was decreasing. On a narrow strip of the rocky coast of the Red Sea, in the Umayyad Caliphate, near the streams, at that time there were the cities of Mecca and Medina. A sacred stone was kept in Mecca, which was worshiped by the pagans. Here, as in Egypt, Sudan, and Ethiopia, thousands of preachers of the new religion appeared. And again this young religion had tens and hundreds of thousands of preachers. One of them became so popular that he was expelled from Mecca and settled in Medina (formerly called Yathrib) - his name was Muhammad. He was an educated and wealthy man, the grandson of the leader of the Quraish tribe, who from his youth was famous for his honesty in trade and caravan business. He had time for religious reflection, largely thanks to his wise wife, Maimuna bint al-Harith, who was well-endowed. She became the last of Muhammad's wives. These are real people, not images from legends. Muhammad believed that the Bible was the foundation. But some people read it correctly (in the form of the Koran), these are true believers, Muslims, and others read it incorrectly - these are infidels. Islam saved the Arabs from self-destruction; they rushed to the outside world to carry the correct faith of the prophet, which became the basis of the ideology of the huge Arab Caliphate.

Muhammad confirmed in his sermons the correctness of the monotheistic teachings of Adam, Nuh, Ibrahim, Musa, Isa and other prophets.
Based on the traditions of Arab life, a new book for them was written based on the study of the Bible, in Arabic in the form of verses - surahs. Even now in Asia, where not all farmers know Arabic, they memorize the Koran and sing it like a song. In this form, lovers and connoisseurs of poetry, the Arabs perceived the Koran - the collection of revelations of Muhammad, literally “the Word of God.”
Muhammad created the constitution of Medina in 622 [20] and with Muslim converts entered Mecca in February 632, where the polytheists ruled - this can be considered the first Muslim pilgrimage to Mecca. But the main thing is the Constitution! It was an agreement that united Muslims and non-believers, developed rules for all numerous tribes, and regulated the position of Jews and relationships with them as bearers of a different religion.
Shortly before his death, Muhammad gathered believers at Mount Arafat in Mecca and addressed them in a farewell sermon with the Declaration of Human Rights in Islam [21]. This event occurred in 632.
Universal human values distinguish the Declaration from other ideas about rights; it is not surprising that the Bill of Rights adopted during the formation of the United States (United States Bill of Rights, 1791), in the form of the first 10 amendments to the US Constitution, has fundamentally the same meaning as the Declaration of Medina [22] but takes into account the demands of US citizens of that period. US Bill of Rights: People versus State.
The Declaration was born within the framework of the Constitution, and this emphasizes the legal importance of the Constitution for the society of people.
From the US Bill of Rights:
1. Freedom of speech, freedom of religion, freedom of the press, freedom of assembly, right to petition. Prohibition on establishing an official state religion, alibi presumption of innocence. Guarantees of the reliability of censorship and the accuracy of obtaining the confidentiality of personal information based on the rights of freedom of data transfer according to the law of development.
2. The right to keep and use arms when there is a threat to life and health.
9. The enumeration of rights in the Constitution should not be interpreted as a derogation of other rights.
Please pay attention to paragraph 2 - the natural right to arms was enshrined in law.

Let us turn to the Constitution of independent Ukraine [23]. Articles.
Article 1. Ukraine is a sovereign and independent, democratic, social, law-based state.
This article already lays a time bomb: there is no clear definition of what a “democratic, social, law-based state” is in the country on whose territory the state was created.
Article 3. A person, his life and health, honor and dignity, inviolability and security are recognized as the highest social value in Ukraine. Human rights and freedoms and their guarantees determine the content and orientation of the state's activities. The state is responsible to people for its activity. Affirmation and provision of human rights and freedoms is the main duty of the state.
The article is fair, although it directly contradicts the definition of the state (let us remember K. Marx). There is a kind of double morality here: what rights and freedoms can an oppressed minority in a state have? Or do we have another type of state, not according to K. Marx?
Article 4. In Ukraine, there is a single citizenship. The grounds for acquiring and terminating the citizenship of Ukraine are determined by law.
Article 5. Ukraine is the republic.
The people are the carrier of sovereignty and the only source of power in Ukraine. The people exercise power directly and through state and local self-government bodies.
It is necessary to explain that the republic (in the generally accepted sense) is a form of government in which the supreme power belongs to representative bodies elected by the population for a certain term. There is also a contradiction in this definition: except for the people, according to the right of residence, citizens according to Art. 4 of the Constitution, there is also the population.
And now think about it: there are citizens in the state, and power according to the Constitution is exercised by the people, not the citizens. But the people do not participate in power elections, only citizens are allowed to vote, and not all, but only those who have been given the right to do so by the executive power under certain conditions.
It is also stated in this article: "No one can usurp state power." But nuances arise here. Can or can't it? How can the constitution qualify the fact that in Ukraine the head of the president's office replaces the branches of power: the cabinet of ministers in full composition. That in the legal field of Ukraine is not provided for in any way and can be considered as usurpation of power.
Article 27. Every person has an inalienable right to life.
No one can be deprived of life arbitrarily. The duty of the state is to protect the life of a person. Everyone has the right to protect his life and health, the life and health of other people from illegal encroachments.
The question arises again: in addition to the people, citizens, population, the definition of “person” appears.
And the question arises: the state is obliged, but, let’s say, cannot protect human life. The second part of the article is that everyone has the right to do this themselves. How? This right is not designated in any way (for example, remember the US Bill of Rights, which protects the right to life). And what is “illegal encroachment”? Is it legal to threaten to kill if the killer believes it is?
But in article 29 (Every person has the right to freedom and personal integrity) there is nothing about the right to freedom, but it is well described how a person can be arrested and what rights he may have after that.
Article 30 guarantees inviolability of the home. In fact, it is written in what cases this right can be violated.
In article 32 (Nobody can experience interference in his personal and family life, except for the cases provided for by the Constitution of Ukraine) it is clearly defined that personal and family life can be invaded.
Articles 33 and 34 (freedom of movement, freedom of thought and speech, free expression of opinions and opinions) describe exactly how it can be violated by the state.
Article 39 (freedom of assembly) directly prohibits weapons for citizens.
In general, it must be recognized that the Constitution defines post-totalitarian Ukraine in a legal sense as a democratic state. And the questions that arise, the contradictions noted, indicate that the constitution was adopted by people with an insufficient level of professional education - but it is believed that they were nominated by the people. The author emphasizes: people, not citizens, as they really are.
The text of the Constitution, published on the website of the Verkhovna Rada, contains many interpretations in many articles due to incorrect wording of the articles. But these are just comments from people hired by the government, this is their opinion, who can claim that this is the “ultimate truth”?
Because of all this, the question may arise about the illegal status of the Basic Law of Ukraine - the Constitution.
The Constitution is the law. The law must be followed. But let us remember the history of the emergence of Islam: some read the Bible correctly, while others read it incorrectly. The same is true with the Ukrainian Constitution. But here is a precedent: citizens are precisely those who believe in the Constitution, and state authorities are non-believers who violate the law.
Let's return to the postulate: the state is an invention of people. In fact, the state is specific people who came to power in different ways, created conditions under which only they can be in power or others like them from established clans.
The state, according to the Constitution, is good and correct. But people who actually exercise power, as a rule, violate the Basic Law and should be classified as criminals. However, it is these people who are in power, which also has a judicial branch, so no one condemns them: this is how impunity arises for specific people in power, and in the future a dictatorship may arise. Especially since Ukraine is a post-totalitarian state.
This is who is opposed to the natural rights of the population of the country Ukraine. These specific people may or may not recognize the supremacy of US law in the world, based on their personal interests: the Constitution of Ukraine to some extent repeats the Constitution of the Ukrainian SSR, and not the USA.

Conclusions

1. In wildlife, social predators have natural arms: fangs and claws. Man is the same social animal, without having natural arms, he managed to create artificial ones - for the same purposes. Therefore, we can believe that the human right to arms can be equated to a natural right.
2. The problem of legal regulation of the procedure for carrying, using and storing arms is an archaism in the context of the globalization of world social processes, is inherent in the post-totalitarian system of law in Ukraine and violates the natural right of any person, citizen, representative of the people and the population. There is a direct violation of human rights under the Constitution of the United States, the leader of the world community.
3. The imagined dangers of the consequences of the right of every person to bear arms under the conditions of the supreme right of the community in a global association of communities are contrary to historical and natural facts.

4. A specific problem cannot be solved under the conditions of the actual triumvirate of power that exists in Ukraine. We turn to the Constitution of Ukraine: Article 6. State power in Ukraine is exercised on the basis of its division into legislative, executive and judicial. Bodies of legislative, executive and judicial power exercise their powers within the limits established by this Constitution and in accordance with the laws of Ukraine.
State power in Ukraine is based on the Constitution, which is not perfect and allows for different interpretations of the same concepts. Its functions are generally determined by the existing philosophical definition of the essence of the state as a mechanism of oppression of the majority by the minority. There are still no other definitions generally accepted in the world. The state, in the modern understanding, is doomed in the future to wither away through its reform.5. For Ukraine, a way to solve this and other existing problems may be the entry of the country of Ukraine and the people of Ukraine into the European Union.

Bibliography

1. William Reach. Structure of the Earth's circumsolar dust ring. DOI:10.1016/j.icarus.2010.06.034- URL: https://www.researchgate.net/publication/253113752_Structure_of_the_Earth's_circumsolar_dust_ring
2. Левенко О. С. Оборона в ракетно-космічних аспектах. – Д.: Домінанта Прінт, 2015. – 76 с.
3. На Землю ежегодно падает 5 тонн космической пыли – URL: https://kontrakty.ua/article/174429
4. Chapter 6: Cosmic Viruses in Our Genes/The Search for Our Cosmic Ancestry, pp. 58-67 (2014) – URL: https://doi.org/10.1142/9789814616980_0006
5. Солнечная активность. Ее влияние на человека и общество в целом – URL: http://kpi.kharkov.ua/archive/conferences
6. "A-40: Convention on Rights and Duties of States". Organization of American States. Retrieved 2013-07-23. – URL: http://www.oas.org/juridico/english/sigs/a-40.html
7. Karl Marx. Das Kapital. Kritik der politishen Okonomie. – Hamburg: Verlag von Otto Meissner, 1867. – New-York: L. W. Schmidt, 24 Barclay-Street – URL: http://www.mlwerke.de/me/me23/me23_000.htm
8. Friedrich Engels. Der Ursprung der Familie, des Privateigenthums und des Staats. – Nottingen-Zurich, Verlag der Schweizerisehen Volksbuchbandlung, 1884 - Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства: В связи с исследованиями Льюиса Г. Моргана. — Москва: Издательство политической литературы, 1982. — 240 с.
9. Charles W. Ingrao. The Habsburg Monarchy, 1618–1815 – URL: https://www.cambridge.org/ua/universitypress/subjects/history/european-history-after-1450/habsburg-monarchy-16181815-3rd-edition?format=HB&isbn=9781108499255
10. Нейфах А. А. «Адам» и «Ева» / Знание – сила. № 7, 1997. – URL: http://vivovoco.astronet.ru/VV/PAPERS/NATURE/ADAMEVA.HTM
11. Доказано. Историческая родина шведов – в степях Украины – URL: https://was.media/microformats/sweden-ukrainian-roots-dna/
12. Дилема Байдена: как сдержать иммиграцию и помочь Украине? – URL: https://www.bbc.com/russian/articles/c03y6gej3kwo
13. Международная безопасность: аспекты возможного развития вооруженного конфликта между США и КНР – URL: https://institutespaceindustrialization.yourwebsitespace.com/global_security
14. Бартольд В. В. Образование империи Чингиз-хана // Бертольд В. В. Соч. Т. 5. - Москва, 1968. – 256 с.
15. Вавилов Н. Н. Некоронованные короли красного Китая. – М.: Концептуал, 2019. – 200 c.
16. Гай Юлий Цезарь. Записки о Галльской войне / Гай Юлий Цезарь; [пер. с лат. М. Покровского]. – М.: РИПОЛ классик, 2022. – 274 с.
17. Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. – М.: АСТ, 2008. – 736 с.
18. Акт непринятия престола великим князем Михаилом Александровичем, 3 марта 1917 г. Государственный архив Российской Федерации. Ф. 601. Оп. 1. Д. 2100а. Л. 7 – URL:http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/mih2.gif
19. Яворницкий Д. И. История запорожских казаков. - К.: Наук. думка, 1990. - Т.1. - 592 с.
20. Мединская конститукция URL: https://web.archive.org/web/20081010043159/http://www.pravoverie.org/articles/71/?page=1
21. Прощальная проповедь – декларация прав человека в исламе – URL: https://religion.wikireading.ru/33265
22. The Bill of Rights – URL:https://www.archives.gov/founding-docs/bill-of-rights
23. Конституція України – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
24. Левенко А. С. О проблемах колонизации Луны и планет солнечной системы - URL: https://institutespaceindustrialization.yourwebsitespace.com/space_missions